Розділ ііі. Підзвучка оркестру на сцені.
3.1. Монітори на сцені. Концерт — це завжди компроміс між безліччю взаємовиключних параметрів. І головний компроміс - між звуком на сцені і комфортом музикантів та звуком у залі. Для самоконтролю музикантів і служать монітори. Хоча навіть кращі монітори далеко не завжди допомагають виконавцеві грати краще. Для того, щоб музиканти могли чути власну гру, до складу системи звукопідсилення включають моніторну систему.
Моніторна система призначена для створення в певній частині приміщення додаткового звукового поля, що є контрольним. Це контрольне звукове поле необхідно для того, щоб музиканти могли орієнтуватися у звучанні музичної програми, незалежно від настроєного балансу основної системи звуковідтворення. Характеристики контрольного поля не залежать від характеристик основного звукового поля. Тобто те, що чує глядач часом не те, що чує виконавець, тому що оркестр звик чути себе завдяки акустиці залу, його відбиттям. А на відкритій площадці відбиттів як таких немає, тоді доводитися завдяки моніторам створювати такий простір , до якого звикло вухо музиканта. Для цього в монітори додають реверберації стільки, скільки необхідно музикантам, щоб вони могли комфортно себе почувати на сцені. Але це ж звучання не буде для глядача.
Поганий моніторинг сцени може розбудувати гру самої злагодженої групи. Поганий баланс моніторного міксу (низький рівень ритмічної групи й інструментів, що акомпанують) може стати однією із причин неритмічної гри музикантів й інших неприємностей.
Монітори, розташовуються у безпосередній близкості від виконавців, і не вимагають великої потужності. Єдина проблема - невелика відстань до мікрофонів. На щастя, вони спрямовані динаміками до зворотної сторони мікрофона, і використання спрямованих мікрофонів плюс наближення мікрофона до виконавця знижує ймовірність самозбудження системи.
Однією з основних причин самозбудження моніторної системи, що виникає при низькому рівні її сигналу, є обмежений простір сцени, на якому моніторні акустичні системи й мікрофони розставлені занадто щільно, а монітори інструментів перебувають близько від виконавців. Для того, щоб максимально розширити межі гучності звучання моніторної системи, доводиться застосовувати різні методи й спеціальні апаратні засоби (притискувачі зворотного зв'язку) для боротьби з акустичними зворотними зв'язками. Збільшити ефективність моніторної системи можна за допомогою відповідної концентрації звукових хвиль, випромінюваних моніторними акустичними системами. Наприклад, щоб збільшити гучність звучання моніторної системи в певній обмеженій області сцени, необхідно направити в цю область основний потік звукових хвиль, випромінюваних моніторними акустичними системами. Для цієї мети можна використати похилі або орієнтовані моніторні акустичні системи.
Для оркестру монітори розташовуються дзеркально йому - віялом, тобто півколом. Також необхідно два монітори для диригента, тому що він керує всім процесом (як вокалістові), щоб він міг повною мірою чути всю гармонію й баланс.
Також існують і персональні монітори або вушні (in-ear monitoring), які призначені для вуха кожного виконавця. Але у випадку з оркестром це не підійде, тому що музиканти не звикли чути себе в такий спосіб.
Є ще бокові моніторні акустичні системи ("простріли"), які можна використати для підвищення загальної гучності звучання моніторної системи на сцені. Вони розташовуються з лівої й правої сторони сцени за стійками акустичних систем основної системи звуковідтворення. Звук цих моніторних акустичних систем направляється у середину простору сцени. Бічні монітори по конструкції - це звичайні акустичні системи, з яких може збиратися основна система звуковідтворення.
Правильно зібрана й настроєна моніторна система, доповнена високоякісними бічними моніторами, дозволяє чітко розрізнити всі відтінки звуку на сцені, і звучання інструментів буде сприйматися гранично ясно на фоні будь-якого шуму.
Кількість порталів й їхнє розташування залежить від розмаїтості музики, що виконується на концерті.
I\/
Малюнок 1.
Малюнок 2.
Малюнок 3.
Малюнок 4.
Малюнок 5.