
- •Лекція 1.Предмет, методи і завдання дисципліни
- •1.1 Природа економетрії. Роль економетричних досліджень в економіці
- •1.2 Предмет, цілі, завдання та структура курсу. Місце і значення курсу серед дисциплін фундаментальної підготовки фахівців з економіки. Взаємозв’язки курсу із суміжними дисциплінами
- •1.3 Особливості економетричних моделей
- •1.4 Вибір змінних і структура зв’язків.
- •1.5 Роль і місце економетричних моделей в математичному моделюванні
- •Лекція 2.Методи побудови загальної лінійної моделі
- •2.1 Загальний вигляд лінійної економетричної моделі, її структура та етапи побудови. Лінійна модель з двома змінними.
- •2.2 Передумови застосування методу найменших квадратів (1мнк)
- •2.3 Оператор оцінювання 1мнк
- •2.4 Верифікація моделі
- •2.5 Перевірка значущості та довірчі інтервали
- •2.6 Прогнозування за лінійною моделлю
- •2.7 Методи побудови багатофакторної регресійної моделі
- •2.8 Етапи дослідження загальної лінійної моделі множинної регресії. Визначення параметрів рівняння регресії.
- •2.9 Розрахунок коефіцієнтів множинної лінійної регресії
- •Лекція 3.Мультиколінеарність та її вплив на оцінки параметрів моделі
- •3.1 Поняття мультиколінеарності. Її вплив на оцінки параметрів моделі
- •3.2 Ознаки мультиколінеарності
- •3.3 Алгоритм Фаррара-Глобера
- •3.4 Методи усунення мультиколінеарності
- •Лекція 4.Емпіричні методи кількісного аналізу на основі статистичних рівнянь
- •4.1 Виміри і нечислові ознаки
- •4.2 Непараметричні (емпіричні) методи та доцільність їх застосування
- •4.3 Критерії відмінності між групами (незалежні вибірки)
- •4.4 Критерії відмінності між групами (залежні вибірки)
- •4.5 Критерії залежності між змінними
- •Лекція 5.Узагальнений метод найменших квадратів
- •4.1 Поняття гомо- і гетероскедастичності. Вплив гетероскедастичності на властивості оцінок параметрів
- •4.2 Методи визначення гетероскедастичності
- •5.3 Усунення гетероскедастичності трансформуванням початкової моделі
- •4.4 Узагальнений метод найменших квадратів (метод Ейткена) оцінок параметрів лінійної економетричної моделі з гетероскедастичними залишками. Прогноз за моделлю.
- •Лекція 6.Побудова економетричної моделі з автокорельованими залишками Анотація
- •6.1 Природа і наслідки автокореляції
- •6.2 Методи визначення автокореляції. Критерій Дарбіна-Уотсона. Критерій фон Неймана
- •6.3 Коефіцієнти автокореляції та їх застосування
- •6.4 Моделі з автокорельованими залишками
- •Лекція 7.Економетричні моделі на основі системи структурних рівнянь
- •7.1 Системи одночасних структурних рівнянь
- •7.2 Структурна і зведена форми моделі
- •7.3 Проблеми ідентифікації. Строго ідентифікована, неідентифікована і надідентифікована системи рівнянь
- •7.4 Проблема оцінювання параметрів системи, загальна характеристика методів. Непрямий метод оцінювання параметрів строго ідентифікованої системи рівнянь
- •7.5 Двокроковий метод найменших квадратів оцінювання параметрів надідентифікованих систем одночасних рівнянь (2мнк-оцінка)
- •7.6 Трикроковий метод найменших квадратів
- •7.7 Рекурсивні системи одночасних рівнянь, їх характеристика, можливість застосування мнк-оцінки для розрахунку параметрів рекурсивних систем
- •7.8 Прогноз і загальні довірчі інтервали
- •Лекція 8.Методи ІнструментальнИх зміннИх
- •8.1 Сутність методу інструментальних змінних
- •8.2 Оператор оцінювання Вальда
- •8.3 Особливості оцінювання методом Бартлета
- •8.4 Оператор оцінювання Дарбіна
- •8.5 Помилки вимірювання змінних
- •Лекція 9.Економетричні моделі динаміки
- •9.1 Методи моделювання часових рядів
- •9.2 Перевірка гіпотези про існування тренда
- •9.3 Моделювання тенденції часового ряду: згладжування та аналітичне вирівнювання
- •9.4 Моделювання сезонних та циклічних коливань
- •Лекція 10.Моделі розподіленого лагу
- •10.1 Поняття лагу і лагових змінних
- •10.2 Моделі розподіленого лагу
- •10.3 Оцінка параметрів моделей з лагами в незалежних змінних: метод послідовного збільшення кількості лагів, перетворення Койка (метод геометричної прогресії)
- •10.4 Оцінювання параметрів авторегресійних моделей
- •10.5 Виявлення автокореляції залишків в авторегресійних моделях
- •10.6 Авторегресійне перетворення
- •У всіх цих перетвореннях поточне значення yt змінної y виражається тільки через її попередні значення і випадкову складову (білий шум) ut.
- •10.7 Перетворення методом ковзного середнього
- •10.8 Перетворення arma і arima
10.6 Авторегресійне перетворення
Нехай у – досліджувана величина, і її зміну можна описати за допомогою моделі:
(10.18)
де m – середнє значення Y;
ut – некорельовані випадкові відхилення з нульовим математичним очікуванням і постійної дисперсією (такі відхилення при розгляді тимчасових рядів іноді називають білим шумом).
Перетворення (10.18) в цьому випадку називають авторегресійним перетворенням першого порядку AR(1). При цьому значення yt змінної Y в момент часу t пропорційно її ж значенням yt-1 в момент часу (t-1) плюс деяке випадкове відхилення.
За аналогією:
(10.19)
називається авторегресійним перетворенням другого порядку AR(2);
(10.20)
називається авторегресійним перетворенням другого порядку Р AR(P).
У всіх цих перетвореннях поточне значення yt змінної y виражається тільки через її попередні значення і випадкову складову (білий шум) ut.
10.7 Перетворення методом ковзного середнього
Нехай модель задається формулою:
(10.20)
де = const;
ut і ut-1 - білий шум у поточний і попередній моменти часу. У цьому випадку значення змінної Y в момент часу t дорівнює сумі константи і ковзної середньої між поточним і попереднім значеннями випадкового відхилення (білого шуму).
Співвідношення (10.20) називають перетворенням методом ковзних середніх першого порядку МА (1).
Співвідношення:
(10.21)
називають перетворенням методом ковзних середніх порядку q MA(q).
10.8 Перетворення arma і arima
Поєднання перетворень AR і МА називається авторегресійним перетворенням методом ковзної середньої ARMA. Наприклад, для змінної Y перетворення ARMA (1,1) буде мати вигляд
(10.22)
У загальному випадку перетворення ARMA (p,q) включає в себе р авторегресійних членів і q ковзних середніх.
Перетворення ARMA в поєднанні з переходом від об'ємних величин до прирістних називається перетворенням ARIMA. У деяких випадках такий перехід дозволяє одержати більш точну і явну модель залежності. Тут збільшенням (кінцевою різницею) першого порядку змінної Y називається різниця yt – yt-1. Збільшенням порядку d змінної Y називають різницю
. (10.23)
В загальному вигляді перетворення ARIMA(p,d,q) виражається формулою:
(10.24)
де
– невідомі параметри.
Величини
представляють собою кінцеві різниці
порядку d змінних Y.
ut-i, і = 0, 1, ..., q, – незалежні один від одного нормально розподілені випадкові величини з нульовим математичним очікуванням і постійною дисперсією.
Відзначимо, що перетворення AR, МА та ARIMA доцільно використовувати тоді, коли досить зрозумілі набір пояснюють змінних і загальний вигляд рівняння регресії, але в той же час зберігається автокореляція залишків.
Самостійна робота № 10 – Авторегресійні моделі.
Модель адаптивних сподівань [1, c.315-319]. Модель часткового корегуваня [1, c.319-321]. Поліноміально розподілені лаги Альмона [1, c.321-323]. Оцінка параметрів авторегресійних моделей [1, c.323-324].