1.4 Кліматичні ресурси

У районі спостерігаються м'які зими з відлигами і нестійким сніговим покровом (сніговий покрив залягає протягом 100 днів, а в малосніжні зими — 50; середня висота снігового покриву становить 6-10 см.). Весняні приморозки тривають до третьої декади квітня, в окремі холодні весни — до третьої декади травня. Осінні приморозки наступають у третій декаді вересня. Сума активних температур досягають 2300-2400°, річна кількість опадів — 660-700 мм, середня тривалість без морозного періоду 160-170 днів. Сума активних температур складає 2400-2500°, річна кількість опадів 610-750 мм. Середня тривалість без морозного періоду 155-160 днів.

Територія Рогатинського Опілля знаходиться у помірному поясі і має помірно-континентальний клімат. Сумарна середньорічна сонячна радіація території складає 40-45 ккал/см²; найвищі додатні суми радіаційного балансу характерні для червня – липня, а від’ємні – для січня. Максимальна кількість опадів припадає на липень, а мінімальна – на січень і лютий.

1.5 Рослинність , лісовий покрив та тваринний світ

Рослинність Рогатинського району представлена лісовими, рідше річковими, болотними і степовими угрупованнями. Широколистяні ліси Рогатинського району представлені буковими, буково-грабовими, дубовими і грабово-дубовими лісами

лора нараховує понад 1500 видів рослин, що складає більше половини списку флори України, з них — 120 лікарських, з яких 60 є загальнопоширеними і щорічно заготовлюються для фармакологічних потреб: плоди шипшини, звіробій звичайний, підбіл звичайний, череда три роздільна, ін.

Значною цінністю та різноманітністю відзначається рослинність Карпатського національного природного парку. Флора судинних рослин нараховує 1105 видів, що становить 54,9 % всієї флори Українських Карпат. Близько 50 видів є карпатськими ендеміками. Раритетна компонента у флоріпарку дуже значна. Особливої специфіки рослинному покриву області надають два яскраво виражені центри ендемізму та реліктовості, що розміщені в Карпатах та в Західному Поділлі. Тут виявлено 80 видів із Червоної книги України, 4 види з Європейського Червоного списку, 3 — із Червоного списку МСОП, 2 — з Додатку І Бернської конвенції: котячі лапки карпатські, королиця круглолиста, дзвоники карпатські та мінливі, астрагал Крайни, очиток карпатський; у рівнинних районах зустрічається цілий ряд подільських ендеміків, таких як волошка тернопільська, чебрець подільський, рутвиця гачкувата, шиверекія подільська.

Унікальність рослинного покриву заповідника «Горгани» в тому, що на більшій частині території він зберігся в природному стані. Флора заповідника нараховує 427 видів судинних рослин та 235 видів мохів. Значна частина видів — рідкісні, ендемічні та реліктові. У тому числі 23 види судинних рослин занесені до Червоної книги України.

У гірських районах зростають бореальні та неморальні види рослин, тобто характерні для північних та європейських широколистяних лісів. У високогір'ї переважають європейські та євразійські гірські або монтанні, альпійські види. Цінними є арктоальпійські види з розірваним ареалом, що зустрічаються в арктичній зоні та високогір'ї, наприклад, плаун-баранець, водянка чорна, верба трав'яниста, наскельниця лежача тощо. У рівнинній частині області зустрічаються як лісові, так і лучно-степові види рослин. Рослинність лучностепових ділянок належить до центральноєвропейського типу, але в її складі є й компоненти східноєвропейських степів (ковила, типчак), а також причорноморські і сибірські види (волошка Маршалла, перстач пісковий, вівсюнці Шелла та пустельний).

Майже третина природної флори області (418 видів) потребує повної або часткової охорони. До них належать ендемічні та реліктові, рідкісні та зникаючі види рослин. 162 види, що належать до 47 родин, 39 порядків та 6 класів, занесено до Червоної книги України та Європейського Червоного списку; 211 — до Регіонального Червоного списку. Надзвичайно рідкісними є айстра альпійська, білотка альпійська або едельвейс, водяний горіх плаваючий, дріада восьмипелюсткова, ліннея північна, фіалка Джоя, сальвінія плаваюча.Внаслідок антропогенного впливу на природне середовище, заготівлі лікарської сировини, збору декоративних рослин звужуються ареали й інших видів. Багато видів рослин (тирличі, родіола рожева, ранньовесняні ефемероїди, орхідні) потрапили в Червону книгу саме через нерегламентований надмірний збір та заготівлю.

Хребетні представлені 435 видами, ссавці — 74 видами, птахи — 280 видами. Ряд видів перебувають під загрозою зникнення і занесені до Червоної книги України: бурозубка альпійська, норка європейська, борсук звичайний, рись, тритон карпатський, саламандра плямиста, полоз лісовий, мідянка, вусач альпійський, вирезуб, чоп великий.

Багатий та різноманітний тваринний світ Карпатського національного природного парку. Із поширених у Карпатах видів хребетних на території парку зареєстровано більше 200 видів, серед них тритон альпійський, саламандра плямиста, кумка жовточерева, глухар, вивірка лісова, олень благородний, ведмідь бурий та ін. види.

Тварини: заєць-русак, лисиця, тхір темний, дикий кабан, куниця, козуля європейська, їжак, вовк, білка, олень, рись, горностай, кріт, полівка сіра, полівка степова, миша, ласка.

Серед птахів: синиця, горобець, дрізд, сойка, грак, галка, сорока, шпак, жайворонок, перепелиця, ластівка, стриж, сич, сова, зозуля, горлиця, канюк. тетерев, рябчик, горлиця, канюк, лелека білий, дятел, грак, сорока, шпак, сіра ворона.

Земноводні і плазуни

Серед земноводних і плазунів найпоширенішими є: жаба, ропуха сіра, квакша, тритон, ящірка, черепаха болотяна. Водиться 4 види змій: гадюка звичайна, мідянка, полоз лісовий, вуж.

Тварини водойм

Із риб у річках і ставках області водяться: карасі, коропи, в'юни, окуні, лящі, лини, щуки, соми, пучкурі, краснопірки та інші. У багатьох водоймах живуть ондатри, видри та деякі хутрові звірі, а на їх плесі скупчуються дикі водоплавні птахи: чайки, качки-крижні, дикі гуси тощо.

Рідкісні види

До ендемічних видів тварин належать мала кутора, подільський кріт, плямистий ховрах, чагарникова полівка.

До «Червоної книги України» занесені: із ссавців — кіт лісовий, горностай, борсук, тхір степовий, рись, видра річкова, кутора мала та інші. З птахів — беркут, лелека чорний, шуліка рудий, орлан-білохвіст, скопа, змієїд, пугач та інші. З плазунів — мідянка, полоз лісовий та інші. З риб — стерлядь, вирезуб.

Еколого-систематичний огляд земноводних

Видовий склад земноводних Опілля багатий і різноманітний. Нами виявлено 12 видів, які відносяться до двох рядів і 6 родин. Ряд Хвостатих (Caudata) нараховує 2 види, які відносяться до однієї родини – Саламандрових (Salamandridae). Безхвостих (Anura) – 10 видів, які належать до п’яти родин.

Тварини цього роду проводять більшу частину року на суходолі, повертаючись у воду в сезон розмноження. Проміж інших тритонів представники роду Великий тритон демонструють найскладнішу шлюбну поведінку. Запліднення зовнішнє: після шлюбного танцю самець відкладає сперматофор (пакет із спермою) на дно, а самка поглинає його клоакою.

Родина Саламандрові Тритон звичайний

Triturus vulgaris L. – в межах Опілля виявлений нами в ставках сіл Пуків, Княгиничі, в районі Бурштинського водосховища, по річці Нараївці в ставках поблизу с. Рогачина, по течії річки Золота Липа в ставках с. Потутори, м. Бережани (с. Куряни, с. Гутисько), по річці Коропець – м. Підгайці, по річці Стрипа – м. Бучач, водойми смт. Золотий потік; по Дністру – м. Галич та ін.

Міграції тритонів і перехід їх на зимівлю спостерігаються у жовтні – листопаді, а поява їх після зимівлі зареєстрована в кінці березня, у квітні (28.03; 12.04 1999 р.).

Весною у водоймах тварини активні цілодобово, але більше вдень. На суші їх активність проявляється увечері й вночі. Влітку активні вдень, лише у дощові дні.

Безхвості земноводні – Anura.

На території, вони представлені десятьма видами, які належать до п’яти родин. Серед них – два види кумок (Bombina), по одному виду з родини часничниці (Pelobates) та квакшеві (Hyla), два види ропух (Bufo), чотири види жаб (Rana).

Родина Круглоязикові – Discoglossidae.

Bombina bombina L. – У Рогатині виявлена. Після зимівлі виявлена 28 березня 1998 р. при температурі води +10°С.

Активні кумки на протязі всього світлового дня та вночі. Майже весь період активності кумки перебувають у водоймах, а на суші зустрічаються дуже рідко.

Чисельність кумки звичайної зросла від 5-8 особин у 2000 р. до 10-15 у 2001 р. на 100 м берегової лінії.

У вмісті шлунків кумки представлені в великій кількості комахи-дендрофіли (28,26%), мешканці трав’яного (23,91%) та ґрунтового (20,65%) ярусів. Домінують личинки комах (32,97%) і представники ряду твердокрилі (28,57%), найменше зустрічаються представники рядів напівтвердокрилі та двокрилі (1,099%).

К умка гірська – Bombina variegata L. – (опрацьовано 36 екз. кумок 18 самців і 18 самок), здобута на території Бережанського (с. Гутисько) та 17 екз. (8 самців і 9 самок) на території Монастириського районів (околиці м. Монастириська) Тернопільської області. За діагностичними ознаками нами встановлено, що популяція кумки гірської є звичайною для Монастириського району, тоді як виявлені на території Бережанщини, види кумок мають ряд ознак, однаково характерних як для кумки звичайної, так і для кумки гірської. Це, мабуть, є наслідком їх гібридизації. Очевидно, на стику ареалів цих двох видів відбувається їх схрещування.

Навесні в умовах Опілля кумки прокидаються наприкінці березня – квітні.

Чисельність кумки гірської на Опіллі коливалась від 8-10 особин у 1999 р. до 12-15 у 2001р. на 100 м берегової лінії.

Склад їжі кумки найбільше представлений комахами трав’яного ярусу (27,84%), мешканцями ґрунту та його поверхні (25,0%) і деревного ярусу (24,62%). Важливе місце в харчовому раціоні відводиться личинкам (51,44%), представникам ряду твердокрилі (17,79%), незначну кількість корму складають м’які об’єкти, зокрема яйця комах (1,92%) та черви (1,44%).

Родина Часничниці – Pelobatidae.

Часничниця звичайна – Pelobates fuscus Laur. – зареєстрована на території с. Куропатники, с. Гута, Бережанського района, в с. Скоморохи, смт. Коропець, Монастириського району, на луках с. Букачівці Рогатинського району.

Вихід із зимових сховищ зареєстровано 15 квітня 2000 р. при температурі води +12°С. На зимівлю йдуть у кінці вересня – на початку жовтня.

Популяція часничниці звичайної не є чисельною. У 1999 р. зареєстровано 1-2 особини, у 2000 р. – 4-5 особин на 100 м маршруту.

У зв’язку із способом життя, в раціоні живлення часничниці найбільше зустрічаються мешканці ґрунту та його поверхні (30,49%) та трав’яного ярусу (25,61%), перевага надається представникам ряду твердокрилі (43,75%), перетинчастокрилі (34,38%), а також личинкам комах (21,88%).

Р одина Ропухи – Bufonidae.

Ропуха звичайна – Bufo bufo L. Опрацьовано 41 екз. ропухи звичайної (26 самців і 15 самок), яких здобули в с. Куропатники, с. Гута, с. Демня, Бережанського та с. Скоморохи, Монастириського районів Тернопільської області; м. Ходорів, Львівської області; м. Галич, Івано-Франківської області.

Вихід із зимових сховищ зареєстровано на початку квітня, перехід на зимівлю спостерігається в кінці жовтня.

Молоді особини та дорослі ропухи в шлюбний період активні цілодобово.

Стан популяції ропухи звичайної не викликає занепокоєння.Виявлено в період розмноження від 20-23 особин (2000 р.) до 40-45 особин (2001р.) на 100 м берегової лінії.

Ропуха споживає переважно комах трав’яного (26,35%) та ґрунтового ярусів (23,65%), серед яких домінують представники рядів - твердокрилі (59,70%), перетинчастокрилі (25,37%), другорядними компонентами корму є лялечки та представники ряду двокрилі (4,48%).

Ропуха зелена – Bufo viridis Laur. – розповсюджена у заплавах р. Дністер та його лівих приток – річок Стрипа, Коропець, Золота Липа, Гнила Липа, Свирж та ін.

Вихід із зимових сховищ зареєстровано в кінці березня на початку квітня. Пізно восени (листопад) ропухи зелені масово мігрують до місць зимівлі.

Ропухи ведуть присмерковий та нічний спосіб життя. Пізно восени (листопад) ропухи зелені масово мігрують до місць зимівлі.

Чисельність ропухи зеленої знизилась від 36 особин у 1999 р. до 23 особин у 2001 р. на 100 м берегової лінії.

Основним кормом ропухи - є комахи трав’яного (31,25%) та ґрунтового ярусів (15,63%). У вмісті шлунків виявлено представників ряду твердокрилі (61,90%), перетинчастокрилі (33,33%) та в невеликій кількості ряду двокрилі (4,76%).

Родина Квакшеві – Hylidae

Ж аба деревна (або кракавка звичайна) – Hyla arborea L. Здобуто 36 екз. (17 самців і 19 самок) деревних жаб в околицях с. Гута, с. Гутисько, південний схил заказника “Голиця”, Бережанського району; с. Скоморохи, смт. Коропець, м. Монастириська; с. Княгиничі, с. Букачівці, Рогатинського району; м. Галич, с. Жирова, Жидачівського району.

Після зимової сплячки в квітні 2001 р. першими у ставках з’являються самці (температура води +12°С), на другий день – самки.

В кінці вересня – в жовтні деревні жаби йдуть на зимівлю. Деревна жаба активна протягом усієї доби.

Чисельність жаби деревної помітно зросла від 5-7 особин у 2000 р. .до 8-12 особин у 2001 р. на 100 м берегової лінії.

Найбільше споживає жаба деревна комах трав’яного (31,58%) і ґрунтового (23,68%) ярусів, серед яких найбільш поширеними є представники ряду перетинчастокрилі (46,67%), твердокрилі (40,0%), в меншій мірі личинки комах (13,3%).

Родина Справжні жаби - Ranidae

Ж аба озерна – Rana ridibunda Pall. – фоновий вид, який поширений у водоймах різного типу на всій території Опілля. Вихід із зимових сховищ тварин зареєстровано в кінці квітня, а вже в кінці вересня – на початку жовтня вони залягають у сплячку.

Чисельність жаби озерної у весняно-літній період коливалась від 35-37 особин у 2000 р. до 47-50 особин у 2001 р. на 100 м берегової лінії.

Жаба ставкова – Rana lessonae Camerano – на території району виявлена у водоймах різного типу.

Вихід із зимової сплячки в 2001 р. зареєстровано 28 березня, 7 квітня 2001 р. у ставку с. Гутисько першими появились самці (температура води становила +12°С).

Перебуваючи у воді жаба ставкова активна вдень з 10 до 15 годин та ввечері з 19 до 21 години.

15 жовтня 1999 р. з настанням холодів (температура повітря +12°С, води +10°С) жаб не виявлено.

Чисельність особин популяції жаби ставкової на Опіллі не викликає занепокоєння. Зареєстровано 34-36 особин у 2000 р. та 42-44 особини у 2001 р. на 100 м берегової лінії.

Жаба ставкова в великій кількості поїдає комах ґрунтового (23,44%) і трав’яного (23,44%) ярусів, перевагу надає представникам ряду твердокрилі (49,09%) та перетинчастокрилі (21,82%).

Жаба трав’яна – Rana temporaria L. – виявлена у різних населених пунктах Рогатитну.

Весною 15.03.1999 р., після зимівлі, першими у ставку с. Гутисько з’явились самці. В другій половині жовтня – на початку листопада трав’яні жаби йдуть на зимівлю.

Чисельність жаби трав’яної протягом 1999 – 2000 рр. була низькою, відповідно від 5-7 до 4-6 особин на 100 м маршруту.

Еколого-систематичний огляд плазунів.

На Опіллі виявлено – з ряду лускаті 9 видів: веретінницю ламку (Anguis fragilis), ящірку прудку (Lacerta agilis), ящірку живородну (Lacerta vivipara), ящірку зелену (Lacerta viridis), вужа звичайного (Natrix natrix), вужа водяного (Natrix tessellata), мідянку (Coronella austriaca), полоза лісового (Elaphe longissima) та гадюку звичайну (Vipera berus).

Ч ерепахи – Testudines.

Родина прісноводні черепахи – Emydidae.

Черепаха болотяна – Emys orbicularis

Родина Веретінницеві – Anguidae.

Веретінниця ламка – Anguis fragilis L.– на території здобута нами 28 травня 1998 р. у східній частині заказника “Голиця” (Бережанський район) на його південно-західних схилах, була виявлена в с. Куропатники, с. Підвисоке, Бережанського району 25.06.1999 р. В 2000 р. нами в околицях м. Монастириська здобутий самець веретінниці ламкої.

Вид малочисельний. Облік чисельності, проведений на території заказника 25 червня 1999 р., показав, що на маршруті 1 км зустрічається 1–2 особини, а в околиці с. Берем’яни Бучацького району на маршруті 2 км виявлена 1 особина.

Вихід із зимових сховищ спостерігали наприкінці квітня.Під час розмноження, веретінниці активні цілий день. Найбільш активні тварини вранці з 11 до 14 год. і в другій половині дня – з 17 год. до 20 год.

В кінці вересня зимуючих веретінниць знаходили у норах гризунів.

Р одина Справжні ящірки – Lacertidae.

Загальна довжина досягає до 30 см, з яких 2/3 складає хвіст. Колір молодих зелених ящірок сірувато-бурий або коричневий з 2 світлими смугами з боків хребта. Дорослі мають яскраво-зелений колір шкіри з численими чорними та жовтими цяточками. Горло та шия блакитного або яскраво-синього забарвлення. Черево у цих ящірок яскраво-жовтого кольору. Самиці відрізняються наявністю на верхній стороні 2 світлих повздовжних смуг, білим черевом та горлом.

Ящірка зелена – Lacerta viridis Laur. – на території поширена на крутих річкових схилах Дністра.

Вихід із зимових сховищ зареєстрований нами наприкінці квітня, тоді як в кінці жовтня ящірки зелені йдуть на зимівлю.

Чисельність ящірки зеленої на Опіллі (схили Дністра) є стабільною. Протягом 1999-2001 рр. ми реєстрували від 9-10 до 10-12 особин цього виду.

Ящірка прудка – Lacerta agilis L. - є фоновим видом серед плазунів Опілля. Облік чисельності показав, що на маршруті 2 км зареєстровано 38 особин (12 самців і 26 самок) цього виду.

Вихід із зимової сплячки спостерігали в кінці квітня.

Активні ящірки цілий день.

У кінці вересня – в жовтні ящірки ховаються на зиму.

Протягом 1999-2001 рр. у літній період на маршруті 2 км нами зареєстровано від 35-38 особин (1999-2000 рр.) до 30-32 особин (2001р.).

Ящірка прудка найбільше поїдає комах трав’яного (30,93%), деревного (18,56%) та ґрунтового (15,46%) ярусів, бльшість з яких є представниками ряду твердокрилі (52,38%).

Родина Вужові – Colubridae.

Вужі відрізняються від інших змій «жовтими вухами» — яскраво-вираженими відмітинами на голові, частіше жовтими, але іноді білими і оранжевими. Самки більші за розміром самців, іноді досягають до 1,5 метрів, але найчастіше розміри не більше метра. Харчується в основному живими жабами, гризунами і рідше рибою. Природними ворогами вужів є лелеки, хижі птахи і деякі ссавці.

В уж звичайний – Natrix natrix L. – на території Опілля є звичайним видом, який зустрічається в заростях по берегах річок, ставків, на заплавних луках, галявинах листяних лісів.

На маршруті 200 м південно-західного схилу в районі болотного фітоценозу Голицького заказника було виявлено 3 особини.

Після зимової сплячки тварини з’являються в другій половині квітня.

Вуж водяний – Natrix tessellata Laur. – виявлений в околицях с. Скоморохи, смт. Коропець.

Парування відбувається в квітні – травні.

Активний вуж у світлий час доби, особливо вранці та ввечері.

Протягом 1999-2001 рр. чисельність вужа водяного на території була низькою, що викликало занепокоєння.

Полоз лісовий – Elaphe longissima Laur. – Нами на території виявлено 2 самця полоза лісового на лівому березі Дністра в околицях смт. Коропець та 1 самку на горі Червона в околицях с. Беремяни.

На території тварини зустрічаються в червні – липні. У цей час самки відкладають 5-8 яєць.

Полоз лісовий в пошуках їжі активний вранці (11-12год.), а в обідні години вигрівається на сонці. В похмурі і дощові дні не зустрічається.

Ареал полоза сильно скорочується на території. Оскільки чисельність цього виду є катастрофічно низькою, він занесений до Червоної Книги України та підлягає абсолютній охороні.

Мідянка – Coronella austriaca Laur. – виявлена на горі Червоній в околиці с. Берем’яни, Бучацького району.

В кінці квітня – у травні з’являються мідянки. Після появи їх із зимових сховищ на поверхні зустрічаються парами. Молодь з’являється у серпні.

У середині вересня мідянки переходять до своїх зимових сховищ.

Чисельність мідянки на території є дуже низькою.

Родина Гадюкові – Viperidae.

Г адюка звичайна відносно невелика в розмірах, довжиною до 75 см. На півночі ареалу зустрічаються екземпляри довжиною до 1 м. Навкруги середини тіла розташовано 19 рядів лусок. Довжина хвоста у самців 8 — 12 см, у самиць 6 — 10 см. Тіло відносно товсте. Самиці зазвичай крупніші за самців. Голова округло-трикутна, чітко відмежована від шиї, на верхній частині вкрита дрібними щитками, серед яких є три крупних щитка — лобний та два тім'яних. Зіниця вертикальна. Кінчик морди заокруглений, а носовий отвір прорізано в середині носового щитка

Гадюка звичайна – Vipera berus L.. На маршруті 2 км південно-західного схилу г. Голиця (22 червня, 1999 р.) у різнотрав’ї з чагарниками глоду, шипшини зустрічається 3–4 особини. У липні 2000 р. на південно-західному схилі г. Голиця здобута гадюка ( ) меланіст, при розтині якої виявлено 15 яєць, з добре сформованими зародками.

Наприкінці квітня в першій половині травня відбувається розмноження. Зустрічали гадюк як у похмуру погоду, так і в спеку. На зимівлю йдуть у жовтні і навіть на початку листопада.

Таблиця 1

Оцінка таксономічного багатства, різноманіття і складності угруповань земноводних

Таблиця 2