14. Види дієздатності фізичних осіб та її обсяг

Цивільна дієздатність передбачає свідому і правильну оцінку людиною дій, що нею здійснюються і мають юридичне значення. Ця ознака суб’єкта цивільного права залежить від психічної зрілості суб’єкта, тобто від ступеня усвідомлення ним значення своїх дій і можливості керувати ними. В свою чергу зрілість психіки залежить від віку і душевного здоров’я людини. Тому, на відміну від цивільної правоздатності, яка є рівною (ч. 1 ст. 26 ЦК), єдиного для всіх фізичних осіб обсягу цивільної дієздатності не існує.

При визначенні обсягу і змісту цивільної дієздатності фізичних осіб ЦК виходить з певної класифікації в залежності від віку і стану психіки людини. Зміст ст. ст. 31 – 42 дає підстави виділити наступні види дієздатності за критерієм зменшення її обсягу: 1) повна; 2) неповна; 3) часткова; 4) обмежена; 5) визнання фізичної особи недієздатною.

На обсяг дієздатності можуть вплинути й інші чинники, зокрема, наявністю чи відсутністю статусу суб’єкта підприємницької діяльності. Так, лише фізична особа, яка є підприємцем, може укладати договори управління майном на стороні управителя, факторингу на стороні фактора та клієнта, комерційної концесії на стороні правоволодільця та користувача.

15.Обмеження дієздатності фізичної особи та визнання її недієздатною.

Обмежена дієздатність може бути визначена судом особі, яка страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

Фізична особа може бути визнана недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, а відтак над нею встановлюється опіка, що призводить до втрати можливості укладення правочинів. Односторонні правочини укладені до визнання особи недієздатною, втрачають чинність. У разі одужання чи значного покращання здоров'я особи, яку визнано недієздатною, суд поновлює її в дієздатності. Правочин, укладений малолітнім без згоди на це його батьків або піклувальника, може бути визнаний судом недійсним за позовом цих осіб.

Визнання фізичної особи недієздатною

Фізична особа визнається недієздатною з моменту надання чинності рішенням суду. Але якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів про психічний стан особи може визначити у рішенні день, з якого вона визнається недієздатною. Справи про визнання особи недієздатною можуть порушувати члени її сім'ї, органи опіки та піклування.

Слід мати на увазі, що недієздатними можуть бути визнані не всі душевнохворі чи недоумкуваті, а тільки ті, які не здатні усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними.

У разі визнання фізичної особи недієздатною: 1)над нею судом встановлюється опіка; 2)вона не має права вчиняти будь-якого правочину; 3)правочини від її імені та в її інтересах вчиняє її опікун; 4)відповідальність за шкоду, завдану недієздатною особою, несе її опікун.

За позовом опікуна, органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність особи і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок одужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновлюється здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.