40.Поняття й ознаки правочинів. Умови дійсності правочинів

Правочин - це поведінка суб'єкта, тобто «дія» і «недія». Але якщо дія є правочином зав­жди, то «недія» (бездіяльність) - лише тоді, коли це передбачено законом або договором. Другою ознакою правочину є його вольовий характер. Оскільки спрямованість поведінки особи засвідчує її волю, пра­вочин є поведінкою вольовою. Кожен учасник правочину діє за своєю волею і відповідно до своїх інтересів. Третьою ознакою правочину є те, що він вчиняється головно щодо того, що стосується майбутнього.

Четвертою ознакою правочину є те, що він може стосуватися лише того, здійснення чого є можливим. Ніхто не може бути зо­бов'язаний вчиняти неможливе. П'ятою ознакою правочину називають його правозгідність. Дії, які у всіх ситуаціях є злом (наклеп, наїзд на пішохода, під­пал будинку), хоча також призводять до виникнення відповідних цивільно-правових наслідків, не є правочином. Метою правочину є той матеріально-правовий інтерес, який сто­рона прагне задовольнити завдяки правочинові і який задовольняє, вчинивши його.

Умови дійсності правочинів.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності- загальна вимога. До суб’єктів правочину можуть ставитися також інші (спеціальні) вимоги (ст. 712 ЦК постачальником за договором поставки може бути лише суб’єкт підприємницької діяльності; ст. 284 ЦК страховиком за договором страхування може бути лише юридична особа, яка отримала ліцензію на здійснення страхової діяльності).

Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника право чину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відповідно до ч.4 ст. 203 ЦК правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

41.Зміст правочинів. Тлумачення змісту правочинів.

Стосовно правочину, форма - це спосіб існування змісту, діло­вий папір.

«Форма волевиявлення - це форма угоди»3. Це твердження вважалося аксіомним, перекочовуючи із одного видання до іншого, заполонило радянську і пострадянську цивілістичну лі­тературу.

Воно склалося на підставі статті 42 ЦК 1963 р. «Форма право-чинів», у якій йшлося про укладення правочинів усно або в пись­мовій формі (простій чи нотаріальній), про особливу поведінку особи та про мовчання.

При підготовці проекту Цивільного кодексу України до третьо­го читання ця цивілістична аксіома була переглянута: форма і спо­сіб волевиявлення - нетотожні поняття: друге є ширшим за зміс­том. Відповідно було змінено назву статті 205 ЦК: «Форма право­чину. Способи волевиявлення».

У статті 205 ЦК названо чотири способи волевиявлення. З них до «форм» віднесено лише два: усний та письмовий. Отже, для по­дальшого зачислення конклюдентних дій та мовчання до форм правочину не буде уже щонайменшої підстави.

Оскільки форма - це зовнішній вид, варто було б монопо­лізувати вживання цього слова виключно до письмового спо­собу волевиявлення і цим завершити термінологічну інвента­ризацію.

Але і без цього науковий прогрес у трактуванні співвідношення «способу волевиявлення» та «форми правочину» є очевидним.