- •1.Поняття приватного та публічного права
- •3.Цивільне право як галузь права.Предмет,метод та функції цивільного права.
- •Предмет цивільного права.
- •Особливості методу цивільно-правового регулювання
- •4.Цивільне право як наука і навчальна дисципліна.
- •6.Загальна характеристика цку.
- •7.Дія цивільних законів у часі та просторі.
- •8.Застосування цивільного законодавства по аналогії.Тлумачення цивільно-правових норм.
- •9.Поняття особливості та елементи цивільного правовідношення.
- •10.Зміст цивільного правовідношення.Поняття суб’єктивного цивільного права і цивільного обов’язку.
- •11.Види цивільних правовідносин
- •12.Поняття юридичних фактів.Юридичнтй склад.Види юридичних фактів.
- •13.Визначення, характерні риси та зміст цивільної правоздатності. Правоздатність та суб’єктивне право.
- •14. Види дієздатності фізичних осіб та її обсяг
- •15.Обмеження дієздатності фізичної особи та визнання її недієздатною.
- •Визнання фізичної особи недієздатною
- •16.Поняття та значення місця проживання фізичної особи.
- •17.Визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою.
- •18.Поняття опіки та піклування, порядок їх призначення
- •Встановленя піклування. Піклувальники, їх права та обов'язки
- •19.Поняття актів цивільного стану. Порядок їх реєстрації та його правове регулювання.
- •20.Поняття та ознаки юридичної особи.
- •21.Види юридичних осіб.
- •22.Правосубєктність юридичної особи.
- •23.Органи юридичної особи.
- •24.Види та зміст установчих документів юридичних осіб.
- •25.Філії та представництва юридичних осіб.
- •26.Порядок створення юридичних осіб та їх державна реєстрація.
- •27.Припинення юридичних осіб.
- •28.Визнання юридичної особи банкрутом.Процедура банкрутства.
- •29.Юридичні особи приватного та публічного права.
- •30.Види господарських товариств.
- •31.Поняття та види кооперативів.
- •32.Поняття держави як суб’єкта цивільного права та загальні принципи участі держави. Арк, територіальних громад у цивільних правовідносинах.
- •33.Форми участі держави в цивільних правовідносинах.
- •34.Види цивільних правовідносин в яких держава виступає суб’єктом.
- •35.Поняття об’єктів цивільних прав та їх види.
- •36.Поняття та класифікація речей. Майно та майнові права.
- •37.Цінні папери як об’єкти цивільних прав. Групи та види цінних паперів.
- •Види цінних паперів.
- •38.Дії та результати дій як об’єкт цивільних прав.
- •40.Поняття й ознаки правочинів. Умови дійсності правочинів
- •Умови дійсності правочинів.
- •41.Зміст правочинів. Тлумачення змісту правочинів.
- •Тлумачення правочинів.
- •42.Види правочинів за різними категоріями.
- •43.Умовні правочини. Строки в правочинах.
- •44.Форма правочинів. Юридичні наслідки порушення форми правочинів.
- •45.Поняття та види недійсних правочинів.
- •46.Наслдки визнання правочинів недійсними.
- •47.Поняття представництва, його значення та зміст.
- •48.Субєкти представництва. Повноваження представника.
- •49.Підстави виникнення та види представництва.
- •51.Довіреність та її види. Форма довіреності. Передоручення.
- •52.Припинення довіреності. Наслідки припинення довіреності. Скасування довіреності.
- •53.Поняття та значення строків і термінів в цивільному праві.
- •54.Класифікація строків в цивільному праві.
- •56.Поняття позовної давності і її значення. Застосування позовної давності.
- •57.Види строків позовної давності.
- •58.Наслідки спливу позовної давності.
- •59.Вимоги на які позовна давність не поширюється.
- •60.Поняття та ознаки особистих не майнових прав фізичної особи. Види Особистих не майнових прав.
- •61.Зміст та здійснення особистих не майнових прав фіз..Особи
- •62.Особисті не майнові права, що забезпечують природне існування фіз.Особи.
- •63.Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
- •64.Способи захисту особистих немайнових прав фіз.Особи:загальні, спеціальні.
- •65.Загальна характеристика та види речових прав.
- •66.Поняття власності та права власності.
- •67.Субєкти та об’єкти права власності.
- •68. Зміст права власності.
- •69.Підстави виникнення права власності:первісні і похідні.
- •70.Підстави припинення права власності.
- •71.Поняття захисту права власності. Співвідношення понять «захист права власності» і «охорона права власності».
- •72.Загальна характеристика речевр-правових способів захисту права власності.
- •74.Поняття, предмет негаторного позову, умови його пред’явлення.
- •75.Позов про визнання права власності,його предмет та умови пред’явлення.
- •76.Поняття права приватної, державної та комунальної власності. Право власності Українського народу.
- •77.Право власності на земельну ділянку та особливості його правового регулювання.
- •78.Право власності на житло. Об’єкти права власності на житло.
- •79.Поняття та ознаки речових права на чуже майно.
- •Право володіння чужим майном.
- •80.Сервітут:поняття та види.
- •81.Емфітевзис: поняття та підстави виникнення та припинення.
- •82.Суаепфіцій: поняття та підстави виникнення та припинення.
- •83.Право володіння як окреме речове право:поняття і підстави виникнення.
Право володіння чужим майном.
Володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом. Право володіння припиняється у разі: 1) відмови володільця від володіння майном; 2) витребування майна від володільця власником майна або іншою особою; 3) знищення майна.
Право володіння припиняється також в ін випадках, встановлених законом. Недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.
80.Сервітут:поняття та види.
Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником земельної ділянки.
Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню.
81.Емфітевзис: поняття та підстави виникнення та припинення.
Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).Право користування чужою земельною ділянкою для с/г потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.
Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для с/г потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.
Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для с/г потреб встановлюється договором і для земельних ділянок державної або комунальної власності не може перевищувати 50 років.
Власник земельної ділянки має право вимагати від землекористувача використання її за призначенням, встановленим у договорі. Власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором. Землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору.