- •1.Поняття приватного та публічного права
- •3.Цивільне право як галузь права.Предмет,метод та функції цивільного права.
- •Предмет цивільного права.
- •Особливості методу цивільно-правового регулювання
- •4.Цивільне право як наука і навчальна дисципліна.
- •6.Загальна характеристика цку.
- •7.Дія цивільних законів у часі та просторі.
- •8.Застосування цивільного законодавства по аналогії.Тлумачення цивільно-правових норм.
- •9.Поняття особливості та елементи цивільного правовідношення.
- •10.Зміст цивільного правовідношення.Поняття суб’єктивного цивільного права і цивільного обов’язку.
- •11.Види цивільних правовідносин
- •12.Поняття юридичних фактів.Юридичнтй склад.Види юридичних фактів.
- •13.Визначення, характерні риси та зміст цивільної правоздатності. Правоздатність та суб’єктивне право.
- •14. Види дієздатності фізичних осіб та її обсяг
- •15.Обмеження дієздатності фізичної особи та визнання її недієздатною.
- •Визнання фізичної особи недієздатною
- •16.Поняття та значення місця проживання фізичної особи.
- •17.Визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою.
- •18.Поняття опіки та піклування, порядок їх призначення
- •Встановленя піклування. Піклувальники, їх права та обов'язки
- •19.Поняття актів цивільного стану. Порядок їх реєстрації та його правове регулювання.
- •20.Поняття та ознаки юридичної особи.
- •21.Види юридичних осіб.
- •22.Правосубєктність юридичної особи.
- •23.Органи юридичної особи.
- •24.Види та зміст установчих документів юридичних осіб.
- •25.Філії та представництва юридичних осіб.
- •26.Порядок створення юридичних осіб та їх державна реєстрація.
- •27.Припинення юридичних осіб.
- •28.Визнання юридичної особи банкрутом.Процедура банкрутства.
- •29.Юридичні особи приватного та публічного права.
- •30.Види господарських товариств.
- •31.Поняття та види кооперативів.
- •32.Поняття держави як суб’єкта цивільного права та загальні принципи участі держави. Арк, територіальних громад у цивільних правовідносинах.
- •33.Форми участі держави в цивільних правовідносинах.
- •34.Види цивільних правовідносин в яких держава виступає суб’єктом.
- •35.Поняття об’єктів цивільних прав та їх види.
- •36.Поняття та класифікація речей. Майно та майнові права.
- •37.Цінні папери як об’єкти цивільних прав. Групи та види цінних паперів.
- •Види цінних паперів.
- •38.Дії та результати дій як об’єкт цивільних прав.
- •40.Поняття й ознаки правочинів. Умови дійсності правочинів
- •Умови дійсності правочинів.
- •41.Зміст правочинів. Тлумачення змісту правочинів.
- •Тлумачення правочинів.
- •42.Види правочинів за різними категоріями.
- •43.Умовні правочини. Строки в правочинах.
- •44.Форма правочинів. Юридичні наслідки порушення форми правочинів.
- •45.Поняття та види недійсних правочинів.
- •46.Наслдки визнання правочинів недійсними.
- •47.Поняття представництва, його значення та зміст.
- •48.Субєкти представництва. Повноваження представника.
- •49.Підстави виникнення та види представництва.
- •51.Довіреність та її види. Форма довіреності. Передоручення.
- •52.Припинення довіреності. Наслідки припинення довіреності. Скасування довіреності.
- •53.Поняття та значення строків і термінів в цивільному праві.
- •54.Класифікація строків в цивільному праві.
- •56.Поняття позовної давності і її значення. Застосування позовної давності.
- •57.Види строків позовної давності.
- •58.Наслідки спливу позовної давності.
- •59.Вимоги на які позовна давність не поширюється.
- •60.Поняття та ознаки особистих не майнових прав фізичної особи. Види Особистих не майнових прав.
- •61.Зміст та здійснення особистих не майнових прав фіз..Особи
- •62.Особисті не майнові права, що забезпечують природне існування фіз.Особи.
- •63.Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
- •64.Способи захисту особистих немайнових прав фіз.Особи:загальні, спеціальні.
- •65.Загальна характеристика та види речових прав.
- •66.Поняття власності та права власності.
- •67.Субєкти та об’єкти права власності.
- •68. Зміст права власності.
- •69.Підстави виникнення права власності:первісні і похідні.
- •70.Підстави припинення права власності.
- •71.Поняття захисту права власності. Співвідношення понять «захист права власності» і «охорона права власності».
- •72.Загальна характеристика речевр-правових способів захисту права власності.
- •74.Поняття, предмет негаторного позову, умови його пред’явлення.
- •75.Позов про визнання права власності,його предмет та умови пред’явлення.
- •76.Поняття права приватної, державної та комунальної власності. Право власності Українського народу.
- •77.Право власності на земельну ділянку та особливості його правового регулювання.
- •78.Право власності на житло. Об’єкти права власності на житло.
- •79.Поняття та ознаки речових права на чуже майно.
- •Право володіння чужим майном.
- •80.Сервітут:поняття та види.
- •81.Емфітевзис: поняття та підстави виникнення та припинення.
- •82.Суаепфіцій: поняття та підстави виникнення та припинення.
- •83.Право володіння як окреме речове право:поняття і підстави виникнення.
46.Наслдки визнання правочинів недійсними.
Недійсний правочин,- записано у частині 1 статгі 216 ЦК,- не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
До наслідків нікчемності правочинів та наслідків визнання пра-вочинів недійсними Цивільний кодекс України зачисляє реституцію, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.
Загальним наслідком недійсності правочину є реституція. Повна реституція означає, що учасник недійсного договору повертає все те, що він одержав за договором, і йому повертається все те, що було ним передане другій стороні за цим договором.
Відшкодування збитків вважалося загальним способом захисту, оскільки його можна було застосувати завжди, крім випадків, встановлених законом. Мова йде про відшкодування збитків у повному обсязі. Виняток з цього правила встановлений лише стосовно вчинення правочину під впливом обману або насильства: винна сторона зобов'язана відшкодувати збитки у подвійному розмірі (статті 230, 231 ЦК).
Оскільки відшкодування моральної шкоди є загальним способом захисту, таке відшкодування може бути наслідком кожного недійсного правочину, який було вчинено з вини однієї із сторін
47.Поняття представництва, його значення та зміст.
Представництво - це особливі правовідносини, у яких беруть участь дві сторони: представник, тобто особа, яка зобов'язана або управнена до вчинення певної юридичної дії (чомусь він названий «повіреним»), і той, від імені і в інтересах якого представник має діяти,- довіритель.
Представництво завжди передбачає потенційне існування третьої особи, яка б виявила бажання укласти договір з тим, кого представляють.
Розрізняють такі види редставництва:
1) представництво, яке грунтується на договорі;
2) представництво, яке грунтується на законі;
3) представництво, яке грунтується на адміністративному акті.
48.Субєкти представництва. Повноваження представника.
У відносинах представництва беруть участь три суб'єкти: особа, яку представляють, представник і третя особа.
Особою, яку представляють, може бути будь-який суб'єкт цивільного права - громадянин, юридична особа, незалежно від наявності у них дієздатності.
Представником є громадянин або юридична особа, які мають повноваження на здійснення юридичних дій від імені особи, яку представляють. Представники громадяни, як правило, мають бути повністю дієздатними. Як виняток, представниками можуть бути особи, які досягли трудового повноліття, тобто 16-річного віку (ст. 188 КЗпП України).
Юридичні особи, які мають спеціальну правоздатність, можуть виконувати функції представника, якщо це не суперечить їх статутним завданням, визначеним у законі, статуті або положенні.
Третьою особою, з якою внаслідок дії представника встановлюються, змінюються або припиняються цивільні права та обов'язки, може бути будь-який суб'єкт цивільного права. Разом з тим відповідно до ч. З ст. 62 ЦК України представник не може укладати угоди від імені особи, яку він представляє, ні щодо себе особисто, ні щодо другої особи, представником якої він водночас є.
Дії представника створюють, змінюють або припиняють цивільні права і обов'язки особи, яку представляють лише тоді, коли вони відбуваються в межах наданих представнику повноважень. Якщо ж представник перевищує свої повноваження, особа яку представляють, звільнена від будь-яких зобов'язань перед третьою особою, з котрим представник вступив у правові відношення від його імені. Повноваження є міра можливого поводження представника стосовно третіх осіб. Саме в силу наданих йому повноваженнь представник укладає з третіми особами угоди і чинить інші юридичні дії від імені і в інтересах особи, яку представляють. За характером походження та своїм змістом повноваження є суб'єктивним правом, яке делеговано представникові на підставі вказівки закону або волі особи, яку представляють. Цьому праву не протистоїть конкретний обов'язок якої-небудь особи - ні особи, яку представляють, ні третіх осіб. Здійснення повноважень представником є юридичним фактом, який породжує права та обов'язки особи, яку представляють. За ст. 62 ЦК України повноваження можуть грунтуватися на довіреності, законі, адміністративному акті, а також випливати з обстановки, в якій діє представник (продавець, касир тощо).
Наявність у представника повноважень є обов'язковою умовою будь-якого представництва