Розташування

Витоки розташовані на північний схід від села Подусів (Перемишлянський район). Річка тече переважно на південь спочатку територією Перемишлянського низькогір'я, далі — через Роганинська та Бурштинське Опілля. Впадає у Гнилу Липу на південь від смт Більшівців.

Основні притоки: Павлівка (ліва); Уїздянка (права).

Свірж
Свірж у нижній течії, біля села Чернева
Витік	на схід від г. Камули
Гирло	р. Дністер (на захід від с.Тенетники)
Країнибасейну	Україна  Львівська область, Перемишлянський район  Івано-Франківська область, Рогатинський район, Галицький район
Довжина	70
Площа басейну	447 км²
Притоки	Любешка (права)

Свірж (інша назва — Свір) — річка в Західній Україні, в межах Перемишлянського району Львівської області та Рогатинського і (частково) Галицькогорайонів Івано-Франківської області. Ліва притока Дністра (басейн Чорного моря).

Опис

Довжина 70 км, площа басейну 447 км². Похил річки 1,6 м/км. У верхів'ї долина V-подібна, нижче переважно трапецієподібна. Заплава двостороння, завширшки від 0,1 до 1 км. Річище звивисте, подекуди розгалужене, місцями випрямлене. Є стави (наприклад у с. Свіржі та Загір'ї).

Розташування

Свірж бере початок з балки на схід від гори Камули (471,9 м), у межах горбистого пасма Гологори. Тече з півночі на південь і південний схід, впедає у Дністер на захід від села Тенетники.

Основна притока: Любешка (права).

Цікаві факти

По Свіржі від села Прибинь аж до її впадіння в Дністер проходив кордон між Львівською і Галицькою землями Королівства Польського.

2. Історичний огляд рогатинського району

Історичний огляд

Рогатинське староство вперше згадується в 1534 р. Воно утворене на основі княжих володінь, які після 1387 р. відійшли до маєтків польської королівської скарбниці. Часті і спустошливі ворожі напади та епідемії унеможливлювали інтенсивний розвиток району. В 1509 р. внаслідок татарської навали край знищений настільки, що деякі спустошені села заселяли полоненими татарами. Деякі села зникають зовсім. Жителів звільняли від податків до королівської скарбниці. До складу Рогатинського староства в 1629 р. входило лише 15 населених пунктів: місто Рогатин, містечка Підгороддя і Ферліїв (тепер Липівка) і 12 сіл. У старостві існувало 4 фільварки, у 3 містах та 5 селах були млини.

На Рогатинщині найрозвинутішим був млинарський промисел. У численних ставах розводили рибу. Млини і стави орендували. За оренду ставів в XVІ ст. річний прибуток становив 6600 зл. У Підгородді і Потоці вирощували хміль. Мито збирали з усіх караванів, що везли сіль із Криму. Згідно з королівським привілеєм Стефана Баторія кожен купець повинен не оминути Рогатин зі своїм товаром.

Рогатинський повіт територіально займав значно більшу площу, ніж межі сучасного району. Якщо з півночі, заходу і сходу межі майже співпадають, то на півдні межі староства збігалися з руслом Дністра і сягали Галича. В часи Австрійської імперії (після 1772 р.) Рогатинський повіт адміністративно складався з двох судових повітів: Бурштинського (52 ґміни і 38 фільварків) та Рогатинського (51 ґміна та 40 фільварків).

Рогатин на початку 20 ст.

У 1932 р. Рогатинський повіт мав 102 ґміни, місто Рогатин (площею 22,38 кв. км, 7513 мешканців), 2 містечка з міським правом (Бурштин і Букачівці) та 7 містечок з сільським правом.

Такий адміністративний поділ залишався майже незмінний до 1939 р.

Після Другої світової війни адміністративний поділ змінився. Повіт поділено спочатку на 4 райони: Рогатинський, Більшовецький, Букачівський і Бурштинський. Після 1959 р. Букачівський поділено між Бурштинським і Рогатинським. Подальша адміністративна реформа (1970 р.) ліквідувала Бурштинський і Більшовецький райони, останній долучений до Галицького. Бурштинський поділений.

Загалом 76 місцевостей колишнього Рогатинського повіту відійшло до Галицького району.

Про місто Рогатин в нинішній його локалізації відомо від 1415 p., коли Волчко Преслужич перейменував своє село Філіповичі на Рогатин і заселив на основі Маґдебурзького права. Отже, більш ранні документи зі згадкою назви Рогатин найправдоподібніше стосуються Старого Рогатина, а тепер села Підгороддя, котре почало так називатися вже через 47 років після перенесення Рога-тина на нове місце.

В документі Волчка Преслужича є згадка про право міста на власну печатку з воску, на якій зображені оленячий ріг і латинська буква R. В кінці XІV ст. Рогатин був повітовим центром, але недовго. В 1432 році місто конфісковане у власність королівської скарбниці, а в 1443 р. король Яґайло подарував місто якомусь Миколі Параві з Ходча. Місто потерпало від частих ворожих нападів. Після особливо руйнівних місто звільнялось на деякий час від податків. Привілей короля Сиґизмунда від 1535 p., що підтверджував надання місту Маґдебурзького права, звільняв місто від багатьох податків та дозволяв вільну вирубку лісів. Тоді ж король дозволяє містові вживати герб, однак букву R заміняє літерою В. Після смерті короля до герба повертається давнє R. В цісарському документі з 1796 р. є докладний опис герба міста: «Дозволяємо містові мати власний герб, а саме, природний, поставлений на блакитному полі ріг оленя з сімома розсохами, зверненими вправо, а побіч золоту латинську букву R. Робимо це надання та дозволяємо місту мати описаний тут герб і користуватися ним без перешкод у всіх пам’ятках і будівлях, що постануть в імені цілої міської громади, та на печатках на грамотах, які будуть видані в імені міста, з видрукуваною тут леґендою Sіgіllus Munіcіpіі Rogatyn».

В Середньовіччі місто мало право на проведення чотирьох ярмарків щорічно, а з 1729 р. шести. На них рогатинці продавали свої ремісничі вироби, рогатинські мечники, ковалі та сідлярі славилися далеко поза межами краю. Місто мало 3 млини, 3 броварні, олійню та 9 ланів орної землі. В місті переважало українське населення, жили поляки, євреї, німці.

Центральна частина міста формується в XV—XVІ cт. Привілеєм 1589 р. дозволено збудувати ратушу на ринковій площі. Тут існувала постригальня сукна, прибутки якої йшли на будівництво міських укріплень. При церкві Різдва Богородиці діяло Рогатинське братство, засноване в 1589 p., котре займалося просвітницькою діяльністю. При братстві утворені школа та бібліотека. У 1602—1606 pp. в с. Стратині діяла одна з найдавніших українських друкарень. В 1616 р. побудована публічна лазня на Бубинецькому струмку.

Люстрація 1663 р. реєструє в місті 9 ремісничих цехів 15 професій.

З 1772 р. Рогатин, як і вся Галичина, згідно з першим поділом Польщі відходить до Австрійської монархії.

В XІX ст. населення Рогатина, який за часів Австро-Угорщини був віддалений від економічних центрів, торгових артерій і все ж уцілів як місто, постійно зростало. Наприкінці XІX ст. до Рогатина підведені вітка залізниці та шосейна дорога Рогатин — Ходорів. Під час Першої і Другої світових війн забудова міста дуже постраждала, відбудовується в повоєнний період часто без врахування історичної планувальної структури міста.

Про багате історичне минуле м. Рогатина свідчать пам’ятки архітектури, що збереглися до наших днів і прикрашають центральний майдан міста: церква Різдва Пресвятої Богородиці XІІІ—XІV ст., оборонні мури з брамою XІІІ—XІV ст., Святодухівська церква XVІІ ст., костел святого Миколая в стилі Відродження 1666 р. Іконостас Святодухівської церкви — перлина українського мистецтва XVІІ ст. Він був створений на кошти Рогатинського братства в 1650 р. і неодноразово ставав окрасою міжнародних виставок.

Рогатинський район дав світові багатьох визначних людей. Насамперед леґендарна Роксоляна, дочка рогатинського священика та дружина турецького султана Сулеймана, завдяки своїй вроді і розуму допомогла багатьом полоненим українцям повернутися додому з турецької неволі.

З Рогатина походить славний рід Рогатинців, в XV—XVІ ст. львівських купців та громадських діячів, активних учасників Ставропігійського братства. Найвідоміший Юрій Рогатинець — суспільний діяч, письменник, автор публіцистичної праці «Пересторога».

З Рогатином пов’язані імена двох видатних поляків: священика Мартина Кромера (1512—1589) — історика, секретаря короля Зиґмунта Авґуста, автора «Хроніки польської 1555 г.», і Петра Скарги (1536—1612) — теолога і письменника.