1.3. Шляхи збагачення синонімічних ресурсів мови

Одним із завдань нашого дослідження є визначення шляхів утворення контекстуальних синонімів. Тому очевидною є необхідність осмислення численності джерел, причин і чинників семантичних перетворень, з якими безпосередньо пов’язане явище збагачення синонімічних ресурсів на рівні як мови, так і мовлення.

Як стверджують дослідники [95, с. 97], синонімія має два джерела існування. Це:

• прагматична переінтерпретація розбіжностей, що нейтралізуються у когнітивному змісті імен-еквонімів;

• прагматична переінтерпретація периферійного компонента значення імен, тобто врешті-решт прагматична оцінка сфери існування окремого слова.

Рушійною силою подібних змін у значеннях мовного знака визнається дифузність уявлень, понять, дифузність свідомості на певному етапі його розвитку. Такому станові речей сприяє нелімітованість значень, яка, у свою чергу, виявляється в мовленні завдяки таким чинникам:

• дійсність не знає меж, а знає лише поступові переходи;

• зміни у дійсності спричиняють зміни її відображення у свідомості;

• поняття мають здатність преходити одне в одне;

• самопізнання людиною навколишньої дійсності є приблизним;

• у значенні слова міститься широка зона периферії, присутні вірогіднісні компоненти;

• розбіжності у пізнанні одного й того самого предмета різними людьми або групами людей складають індивідуальний компонент нелімітованості значення [76, c. 45].

Якщо розглядати синонімію у зв’язку з процесом номінації, то джерелом синонімії можна вважати різноманітність ознак об’єкта, які реалізуються у мові, так звану “поліознаковість”, а причиною виникнення синонімічних назв – комунікативні потреби тих, хто говорить, пов’язані з пeредачею інформації [143, c. 99].

Існування у мові явища синонімії пояснюється низкою чинників, серед яких слід відзначити такі:

• прагнення людини поглибити та розширити існуючі поняття навколишньої дійсності;

• проникнення у мову і засвоєння її носіями слів, запозичених з інших мов [62, c. 88];

• використання у різних стилях мовлення або у різних експресивно-стилістичних групах відмінних назв для одного і того ж предмета або явища;

• добре розвинена морфологічна структура, яка у деяких мовах, зокрема, у сучасній німецькій мові, дозволяє використовувати різноманітні словотвірні морфеми для створення слів, подібних за значенням [49, c. 44-45];

• використання евфемізмів, професійних, діалектних і т. ін. лексичних одиниць у розмовній мові з метою надання висловленню іншого емоційного забарвлення або оцінки [138, c. 101-105; 168, с. 87];

• синонімізація слів унаслідок політичних змін, таких як, наприклад, ті, що відбулися в Німеччині у 90-і роки ХХ століття [163; 168; 200].

Таким чином, збагачення синонімічних ресурсів мови обумовлене як лінгвальними, так і екстралінгвальними чинниками, зокрема, вирішальну роль у цьому процесі відіграють семантико-когнітивний та комунікативно-прагматичний аспекти мовлення.