Підхід до вивчення темпераменту в пермській психофізіологічній школі в. Мерліна

Інший підхід до темпераменту був у В. С. Мерліна, засновника пермської психологічної школи, специфіка якої полягала у вивченні часткових проявів темпераменту - його властивостей.

Властивості темпераменту - це такі природні психічні властивості, які характеризують динамічну сторону психічної діяльності: швидкість виникнення і стійкість психічних процесів, їх інтенсивність, спрямованість психічної діяльності і т.д. Властивості темпераменту характеризують саме особливості психічної діяльності, а не фізіологічні процеси, хоча і пов'язані з ними. Однак як і при встановленні типів темпераменту виникли суттєві розбіжності щодо і кількості його властивостей, та їх якісного складу, хоча зізнається, що формально-динамічні властивості темпераменту пов'язані з емоціями, енергією й увагою. Саме відмінності у вираженості таких властивостей у різних людей цікавлять багатьох диференціальних психологів. В. С. Мерлін (1973) виділив такі основні властивості темпераменту:

1. Сензитивність (чутливість) характеризує ступінь сенсорної чутливості до подразників і навколишніх подій загалом. Про цю властивість ми судимо по тому, яка найменша сила зовнішніх впливів, необхідна для виникнення якої-небудь психічної реакції людини, і яка швидкість виникнення цієї реакції.

2. Реактивність - сила мимовільної емоційної реакції на зовнішні і внутрішні подразники. Це реакція людини на випадкові обставини, а не заздалегідь заплановані дії. Про цю властивість ми судимо по тому, який ступінь мимовільності реакцій на зовнішні або внутрішні впливу однакової сили (критичне зауваження, образливе слово, загроза, різкий і несподіваний звук). Реактивність може свідчити про емоційну збудливість, вразливість, імпульсивність людини та ін.

3. Активність - свідчить про загальний енергетичний рівень поведінки і відіграє найважливішу роль у структурі темпераменту. Про активність людини судять на основі запланованих, а не випадкових дій людини, її визначають кількість і якість взаємодії людини з навколишнім середовищем: фізичним і соціальним. Найчастіше вона виявляється на моторному і мовленнєвому рівнях. Про цю властивість ми судимо по тому, з яким ступенем активності (енергійності) людина впливає на зовнішній світ і переборює перешкоди при здійсненні цілей. . За цим параметром людина може бути активною і пасивною, ініціативною і спокійною тощо. Сюди відносяться цілеспрямованість і наполегливість у досягненні мети, зосередженість уваги в тривалій роботі і т. д.

4. Співвідношення реактивності й активності. Про цю властивість ми судимо по тому, від чого в більшій мірі залежить діяльність людини: від випадкових зовнішніх або внутрішніх обставин (від настрою, бажань, випадкових подій) або від цілей, намірів, прагнень, переконань людини.

5. Темп реакцій. Про цю властивість ми судимо по швидкості протікання різних психічних реакцій і процесів: швидкості рухів, темпу мови, винахідливості, швидкості запам'ятовування, швидкості розуму.

6. Пластичність і протилежна їй якість - ригідність. Про цю властивість ми судимо по тому, наскільки легко і гнучко пристосовується людина до зовнішніх впливів (пластичність) чи, навпаки, наскільки інертні і нечутливі до змін її поведінка, звички, судження (ригідність).

7. Екстраверсія і протилежна їй якість інтроверсія. Про цю властивість ми судимо по тому, від чого переважно залежать реакції і діяльність людини - від зовнішніх вражень, що виникають у даний момент (екстравертованість) або від образів, уявлень і думок, пов'язаних з минулим і майбутнім (інтровертованість).

8. Емоційна збудливість. Про цю властивість ми судимо по тому, наскільки слабкий вплив необхідний для виникнення емоційної реакції і з якою швидкістю вона виникає.

В. С. Мерлін (1964) вважав, що поняття темпераменту повинно бути не вихідною передумовою, а кінцевим результатом розробки теорії такого. У якості ж передумови варто описати ознаки, за якими можна було б відрізнити темперамент від інших індивідуальних психологічних особливостей. Автор вважав, що тип темпераменту залежить від загального типу нервової системи по І. П. Павлову.

«Так як психіка - властивість нервової системи, то й індивідуальні властивості психіки, в тому числі і властивості темпераменту, обумовлені індивідуальними властивостями нервової системи. Тому перша основна ознака властивостей темпераменту - це їх обумовленість властивостями нервової системи»²

Однак таку характеристику темпераменту він вважав недостатньою і висував ряд інших ознак. Першою, основною ознакою темпераменту В. С. Мерлін вважав його обумовленість властивостями нервової системи. Далі дослідник назвав ще ряд особливостей, які можна визнати властивостями (характеристиками) темпераменту

Це регулювання динаміки психічної діяльності в цілому; прояв своєрідності динаміки окремих психічних процесів; стійкий характер протягом тривалого часу; строго закономірне співвідношення між ними, яке говорить про тип темпераменту. Інакше кажучи, ознаки темпераменту - його вродженість, стабільність прояву, вплив на динаміку психічної діяльності людини, наявність певного комплексу властивостей (красис), який зумовлює певний тип темпераменту.

«Ми маємо необхідні підстави для того, щоб віднести до властивостей темпераменту індивідуальні особливості, які:

1) регулюють динаміку психічної діяльності в цілому

2) характеризують особливості динаміки окремих психічних процесів;

3) мають стійкий і постійний характер і зберігаються в розвитку протягом тривалого відрізка часу;

4) знаходяться в строго закономірному співвідношенні, що характеризує темпераменту;

5) однозначно обумовлені загальним типом нервової системи» (там же)

До таких властивостей В. С. Мерлін також відносив особливості емоційно-вольової сфери. Однак на практиці все звелося до вивчення окремих властивостей темпераменту. В. С. Мерлін вважав, що способи дослідження типів нервової системи, які застосовувалися до цих пір, можна вважати достатніми. На його думку, вони в кращому випадку встановлюють фактично існуючу сукупність типологічних особливостей, що спостерігається у даної людини, або стохастичний зв'язок (при використанні статистичних методів на групі людей). Психологічну функціональну взаємозалежність властивостей нервової системи таким шляхом встановити не можна. Тому існуючі типології нервової системи слід, на думку В. С. Мерліна, вважати лише попередніми. Дійсно, наявність у людини тих чи інших типологічних особливостей ще не означає, що всі вони входять в один і той же типологічний комплекс. Можуть бути специфічні риси, нейтральні по відношенню до останнього. Тому треба знати, на що і яким чином впливає дана типологічна особливість і як цей вплив узгоджується з роллю інших типологічних особливостей, якими характеризується ця людина. Тільки тоді можна визначити, чи існує у особи який-небудь типологічний комплекс, тобто поєднання типологічних особливостей, що обумовлюють ступінь прояву того чи іншого психофізіологічного феномена (нахили, здібності, вольовіякості і т. п.). З точки зору В. С. Мерліна, під типом слід розуміти не просто поєднання типологічних особливостей, а поєднання, що супроводжується закономірними зв'язками між ними. При цьому він вважав найбільш ймовірним, що не тип залежить від поєднання типологічних особливостей, а, навпаки, властивості, особливості їх прояву залежать від типу. Свою точку зору дослідник підкріплює посиланням на факти зв'язку типологічних відмінностей з біохімічними показниками, гормональної діяльністю, обміном речовин, з особливостями статури. Таким чином, В. С. Мерлін від типів вищої нервової діяльності переходить в своїй концепції до конституційних типів, в яких відбиваються морфологічні та біохімічні особливості людини. Тому основним напрямком у вивченні властивостей нервової системи і темпераменту стало встановлення зв'язку між певними типологічними особливостями властивостей нервової системи і окремими характеристиками (властивостями) темпераменту.

Отже, під типом темпераменту прийнято розуміти певну сукупність психологічних властивостей, закономірно пов'язаних між собою і загальних у даної групи людей.

Характеристики основних типів темпераменту³

		ТИПИ ТЕМПЕРАМЕНТУ
№	Основні властивості	САНГВІНІК	ХОЛЕРИК	ФЛЕГМАТИК	МЕЛАНХОЛІК
	Сензитивність (чутливість)	низька (знижена)	низька	низька	підвищена
	Реактивність	висока	висока	низька	низька
	Активність	висока	висока	висока	низька
	Співвідношення реактивності й активності.	врівноважені	реактивність переважає над активністю	активність переважає над реактивністю	врівноважені
	Темп реакцій	швидкий (прискорений)	швидкий (прискорений)	малий (уповільнений)	малий (уповільнений)
	Пластичність - ригідність.	висока пластичність	ригідність	ригідність	ригідність
	Екстраверсія - інтроверсія.	екстраверсія	екстраверсія	інтроверсія	інтроверсія
	Емоційна збудливість	підвищена	підвищена	підвищена	низька (знижена)

Учень В. С. Мерліна - В. В. Білоус (1981), використовуючи математичну модель інваріанта, виділив два інтегральних типи темпераменту, умовно названих ним А і Б. Суб'єкти типу А характеризувалися сильним збудженням, високою або низькою динамічністю гальмування, екстраверсією, безтурботністю , пластичністю, високою або низькою емоційністю. Тип Б відрізнявся слабким збудженням, високою або низькою динамічністю збудження, інтроверсією, ригідністю і тривожністю. Однак у цих комплексах, що характеризують типи, багато що викликає питання. По-перше, насторожує зведення всього різноманіття типів лише до двох. По-друге, невже суб'єкти з високою емоційністю ніяк не відрізняються від суб'єктів з низькою емоційністю? По-третє, вельми сумнівною характеристикою служить динамічність збудження і гальмування (як буде показано нижче (див. розділ 4.3), швидше за все такої властивості нервової системи, принаймні - монометричного, незалежного від слабкості нервової системи, не існує). Не випадково, очевидно, в пізнішій роботі (1982) В. В. Білоус прибрав з характеристики цих типів властивість динамічності, а для типу А залишив тільки високу емоційність, відмовившись від обліку низькою. Крім того, в характеристику типу А він додав імпульсивність, а типу Б - неемоційність і загальмованість. По-четверте, як справедливо відзначає В. М. Русалов (1985), в цих поясненнях темпераменту немає багатьох його важливих характеристик; наприклад, не згадується активність. Взагалі, виділення тих чи інших типів за допомогою математичних процедур багато в чому залежить від набору досліджуваних особливостей людини. У випадку з одним будь-яким набором можуть виявитися ті або інші типи, а з іншим - свої. Так що всі вони відображають справжній стан речей лише у відносній мірі.