23. Гуманізм в італії: данте алігєрі, франческо петрарка, джованні бокаччо, лоренцо валла.

Данте Аліг'єрі (1265-1321)

Своє гуманістичний світогляд Данте виклав насамперед у "Комедії", потім у трактатах "Бенкет" і "Монархія". Його літературна та ідейна творчість становлять єдність. Елементи нового, що народжується світогляду Ренесансу містяться в його поетичній творчості. Християнську догматику Данте приймає як незмінну істину, однак дає нове виклад відносини божественного і людського. Він не протиставляє ці початку, але бачить їх у взаємному єдності. Бога не можна протиставляти творчим силам людини. Людина детермінована двояким способом: з одного боку, богом, з іншого - природою. До блаженства, таким чином, ведуть два шляхи: філософське повчання, тобто людський розум, і "духовне повчання", що виходить від святого духу. Підкреслення божественного в людині виступає як відхилення від середньовічних традицій, за це Данте був підданий критиці і засуджувався томісти.

Гуманізм Данте антиаскетичний, він сповнений віри в сили людини. Людина сам відповідальний за своє благо, вирішальним тут є його особисті якості, але ні в якому разі не багатство чи успадковано. Концепція Данте містить багато наївних і схоластичних аргументів, але вона сильна своєю основною ідеєю: все людське (і політика) повинно бути підпорядковане людському розуму.

Франческо Петрарка (1304-1374)

вважається "першим гуманістом", його називають "батьком гуманізму".

Християнство він приймає, але лише в його несхоластичній інтерпретації. Він схиляється також до ідеї активної самореалізації людини, його антропоцентризм виступає як противага середньовічному теоцентризму.

Цікавили Петрарку насамперед внутрішні, етичні проблеми людини, що є ознакою індивідуалізму епохи Ренесансу. У філософському діалозі "Моя таємниця» він розкриває найглибші внутрішні конфлікти людини і способи їх подолання. Творчість Петрарки відрізняється земним характером, повним розумінням радостей і пристрастей людини.

Джованні Боккаччо (1313-1375)

у своєму "Декамероні" висміював дурне й брехливе духовенство, вихваляв розум, енергію, повнокров'я нового міського класу. У його творчості відбилися типові риси Ренесансу: земний характер, тілесна чуттєвість, практичний утилітаризм, який він висловлює живим, позбавленим алегорій мовою

Лоренцо Валла (1407-1457)

один із засновників методу порівняльного аналізу, який він застосовував не лише до трактатів Тита Лівія, але і до Нового завіту. Він відкидав схоластичну логіку, висуваючи проти неї Риторизм Цицерона як спосіб, що допомагає людині по-новому мислити і дискутувати. Великого розголосу отримало і його розкриття недійсності так званого Дара Костянтина - документа, який був відомий як юридична основа світської влади папства. Валла спростовує його справжність, наводячи як історичні, юридичні, так і філологічні аргументи. В етиці Валла близький до епікуреїзму й воліє його стоїцизму. Він підкреслює природність людини, вважає, що доброчесним є все, що відноситься до життєво важливого інстинкту самозбереження, тому ніяке насолода не є аморальним. Етика Бали є індивідуалістичної. Велике значення має і те, що оновлення пожвавлення епікуреїзму повертають у філософське свідомість епохи забутий античний атомізм.