1. Світогляд

Світо́гляд — сукупність переконань, оцінок, поглядів та принципів, які визначають найзагальніше бачення та розуміння світу і місце особистості у ньому, а також її життєві позиції, програми поведінки та діяльності. Світогляд людини зумовлений особливостями суспільного буття та соціальними умовами. Світогляд тісно пов'язаний з філософією, хоча це ширше поняття. Філософія визначає себе, як теоретичний світогляд. Перш за все світогляд — це процес чуттєвопрактичного відношення людини до світу.

2. Історичні типи світогляду

міфологічний	релігійний	науковий	мистецький	філософський
властивий синкретизм, тотемізм, фетишизм, магія тощо	особлива форма усвідомлення світу, яка не потребує обґрунтування і доказів	усвідомлення світу через отримання істинних знань, відкриття об'єктивних законів світу і передбачення тенденцій його розвитку	форма суспільної свідомості, що відображає дійсність у конкретно-чуттєвих образах, відповідно до певних естетичних ідеалів	форма пізнання світу, що вивчає найбільш загальні суттєві характеристики і фундаментальні принципи реальності і пізнання, буття людини, відносин людини і світу

3. Сутність, структура та призначення філософії

Філософія (від грецького – любов до мудрості) – це наука про всезагальні закономірності, яким підкорені як буття (природа і сусп.), так і мислення людини, процес пізнання.

Термін “Ф.” вперше зустрічається у Піфагора; в якості науки її вперше виділив Платон.

Предметом філософії є виявлення найбільш загальних закономірностей розвитку світу, виражених в принципах, філософських законах та категоріях. Предметом ф. є не тільки визначення наявного і минулого, але й можливого і майбутнього. Предмет ф. характеризується своїм гуманістичним характером, бо в центрі його змісту перебуває людина.

Основним питанням ф. як особливої науки є проблема відношення мислення до буття, свідомості до матерії.

Основні функції філософії:

• світоглядна;

• гносеологічна;

• методологічна;

• логічна;

• критична;

• практично-перетворювальна та ін.

Ф. сприяє розвитку самосвідомості людини, розумінню місця і ролі наукових відкриттів у системі загального розвитку людської культури, дає тим самим масштаб для їх оцінки та зв’язку окремих ланок знання в єдності світогляду.

4. Проблема основного питання філософії

Основне́ пита́ння філосо́фії — питання про первинність ідеї або матерії.

Основне питання філософії включає в себе дві сторони: 1) що є первинним — мислення чи буття, природа чи дух, що кого породжує і визначає; 2) "як відносяться наші думки про світ, що нас оточує, до самого цього світу? Чи спроможне наше числення пізнавати дійсний світ, чи можемо ми в наших уявленнях і поняттях про дійсний світ діставати вірне відображення дійсності?"

Основне питання філософії має різне вирішення: матеріалістичне, ідеалістичне, моністичне, дуалістичне, плюралістичне. Основне питання філософії підкреслює, що всі явища світу умовно поділяються на дві основні сфери — матеріальну і духовну. Вони утворюють єдність — дихотомію, якою характеризується все, що існує в світі. Ці сфери нерозривні, але, кожна має свою специфіку і займає своє місце, відіграє свою роль. Матеріальній сфері належить вирішальна роль лише в кінцевому розумінні, в гносеологічному плані. Значення основного питання філософії і в тому, що, поширюючи його на розуміння суспільного життя, воно дає основу для матеріалістичного розуміння історії.

Якщо матеріалізм та ідеалізм виражають два протилежні підходи до розуміння природи світу і людської сутності, то не менш важливим питанням філософського світогляду є питання про те, в якому стані знаходиться світ, чи розвивається він і людська сутність, чи вони незмінні. Це питання про рух і розвиток. В залежності від вирішення цього питання теж виникають дві протилежні концепції — діалектика як вчення про розвиток, і метафізика, яка заперечує або спотворює розвиток.