2. Ресоціалізація та соціальна адаптація колишніх засуджених.

Засобами досягнення очікуваних результатів виступають процеси ресоціалізації та соціальної адаптації колишніх засуджених.

Ресоціалізація спрямована на відновлення у клієнтів якостей, необхідних для нормальної життєдіяльності в суспільстві, засвоєння відповідних цінностей і соціальних ролей, набуття потрібних навичок. Вона передбачає застосування комплексу заходів за двома напрямами: ресоціалізаціясвідомості особистості (відновлення позитивної системи цінностей, знань, переконань, установок тощо) та ресоціалізаціядіяльності (відновлення позитивних навичок, умінь, стилю спілкування тощо). Сутність процесу ресоціалізації полягає у поновленні соціального статусу, втрачених соціальних навичок, переорієнтації особистості на забуті позитивні відносини з людьми, види діяльності, референтні групи суспільства.

Соціальна адаптація в даному випадку розуміється як пристосування до нового соціального середовища не на основі утрачених цінностей, властивостей і навичок, а завдяки формуванню нових, яких із різних причин у людини до цього часу не було. Виходячи із визначення соціальної технології як послідовності певних подій, процес соціальної адаптації зазначеної категорії клієнтів відбувається в три етапи:

• етап орієнтації, коли здійснюється ознайомлення з незвичним соціальним середовищем;

• оціночний етап, коли особистість диференціює компоненти власного соціального досвіду та способу життя згідно з установками та ціннісними орієнтаціями, які раніше склалися, на прийнятні і ті, що відхилятимуться з огляду на нові можливості щодо умов, форм і способів діяльності. Природно, позитивна диференціація здійснюватиметься лише за умов виникнення нових позитивних можливостей. Сприяння створенню таких можливостей стає на цьому етапі одним з основних завдань соціального працівника;

• етап сумісності, на якому об’єкт соціальної роботи досягає стану адаптованості до нових умов життя.

Засобами і методами реалізації технології ресоціалізації та адаптації є соціальна допомога, надання соціальних послуг, соціальний супровід тощо. Вибір адекватних методів втручання, конкретизація їх змісту зумовлюються індивідуальними особливостями ситуації клієнта. Але поряд із тим, що кожна ситуація індивідуальна, основні соціальні проблеми зазначеної категорії молоді багато в чому схожі. Найбільш яскраве уявлення про них дають думки самих клієнтів, виявлені в ході спеціального соціологічного опитування “Соціальні проблеми неповнолітніх та молоді, які повернулися з місць позбавлення волі”, виконаного Державним інститутом проблем сім’ї та молоді на замовлення Державного центру соціальних служб для молоді у 2002 р.

Ось типові висловлювання респондентів:

• “...не знаю, які мої права, на що я маю право...”;

• “...не знаю, на що маю право після звільнення, де можу працювати, як вчитися? Чи можна складати іспити екстерном?”;

• “Хочу знати закон, на що ми маємо права...”;

• “...якби ж допомагали вирішувати юридичні питання, адже рідко хто після звільнення знає свої права”.

• “Жив в інтернаті. Перший раз попав у чотирнадцять років за крадіжку, просидів три роки. Вийшов. Через шість місяців знову судили... – дали шість років. Відсидів весь строк... Куди тепер іти? Де жити?”;

• “Оскільки немає документів і прописки, лікарня за місцем проживання відмовляється надавати медичні послуги, а приватним чином неможливо через матеріальні проблеми” (хворий на виразку шлунку);

• “...немає грошей на знеболююче” (онкологічна хвора);

• “...хто мене візьме на роботу, я ще малий...”:

• “Треба працювати, а не беруть за віком, я – неповнолітній”;

• “Необхідно забезпечити нам право на роботу!”;

• “Постійної роботи немає, тимчасова – вимушена, жахлива, а спробуй ще найти її...”;

• “Працюю, оскільки треба допомагати мамі і сестрі, якби не вони...”;

• “Працюю вантажником на ринку – дуже втомлююсь”;

• “Підробляю на приватній фірмі підсобним робочим”;

• “Зневіра в житті...”;

• “...немає впевненості у завтрашньому дні...”;

• “...переляканість і боязнь жити”;

• “...усього спочатку боявся”;

• “Зі старими друзями намагаюся не зустрічатися, щоб нікуди не влізти, але...жити якось треба”;

• “Дуже довго сидів, втратив усіх друзів, у всіх свої проблеми...”;

• “...друзі відвернулися”;

• “Бракує підтримки з боку друзів...”;

• “...в мене нікого немає, я нікому не потрібен...”;

• “...батьків немає, нікому допомогти ні морально, ні матеріально...”;

• “...відмовилися дружина та друзі...”;

• “Відсутні люди, які б тебе розуміли...”.

Як видно з вищенаведеного, проблеми досить типові – юридична необізнаність, відсутність житла, неможливість отримати медичну допомогу, працевлаштуватися, тим більше – знайти прийнятну роботу, психологічна неврівноваженість, тривожність внаслідок боязні життєвих реалій, самотності, покинутості, відсутність підтримки оточення.