Ладова будова і ритміка
Одним із важливих формотворчих засобів у думах є звуковисотна організація. Різновид жанру, що побутував на Лівобережжі храктеризує хроматизований дорійський лад з підвищеним четвертим і шостим ступенями (gis)a h c dis e fis g)/
Колесса С.37
Але в процесі виконання дум дослідники знаходять безліч модифікацій – інтонаційних відхилень від ладової формули. Особливо виразного колориту в рецитаціях надає підвищення ІУ ступеня ладу, що слід розглядати, як особливо експресивний засіб. Підвищення четвертого і сьомого ступенів у дорійському ладі говорить про наближення ладоінтонаційного складу дум до мажоро-мінорної системи.
К.Квітка у дослідженнях жанру дум стверджує факт існування ще однієї кобзарської традиції, яка будується на пентатонічній основі. Цей пентатонічно-діатонічний стиль побутував на правобережній Україні, про що свідчать окремі зразки записані Квіткою у Житомирській губернії. Рецитації дум цього стилю мають, більш архаїчні ознаки, в чому проглядається спадкоємність від музично-пісенної культури Київської Русі та російських билин. Ще Максимович вказав на те, що будова тексту „Слово о полку Ігоревім” має принципи ритмічності властиві думам.10
Музична ритміка дум будується до потреб словесного тексту, відповідає речитативному стилю. Ритміка дум не має сталої форми і є наскрізь імпровізаційною. До імпровізаційних особливостей мелодики належать: вільна інтерпретація тривалостей нот, різноманітне групування тривалостей приповторному виконанні (дуолі,тріолі, квінтолі, секстолі, пунктирність тощо). Грица С. Для порівняння наводить уривки двох варіантів (об’єднаних пунктирною акколадою) виконання О.Сластіоном думи „Плач невольників записані у різні часи М.Лисенком (верхній рядок) і Ф.Колессою” (нижній рядок).
Грица С.217
За своєю будовою і характером думові речитативи С.Грица поділяє на три типи.11 До першого – належать думи, в яких яскраво виражене мелодичне начало, що характеризується за такими ознаками:
силабічний речитатив (складу відповідає звук) у якому чітко окреслюються інтонації мовлення („Івась Коновченко” у запису від І.Гуменюка);
мелодизований речитатив – підпорядкований ритму мови, збагачений мелодичним орнаментом („Козак-нетяга” – від П.Кулика (Укр. нар. думы. М., 1972.);
мелодичний речитатив – наближений до строфічної пісні („Про удову” – від С.Говтваня (Колесса Ф. Мелодії українських народних дум. К.,1969.)).
До другого типу відносяться твори, які мають короткий інструментальний або рецитований вступ, що є свого роду, лейтмотивом до основної форми. Як уже наголошувалось, тематичні зерна вступу можуть прозвучати по завершенні кожного розділу думи (див „Плач невольників”, „Про Марусю Богуславку”, „Про самарських братів”).
Для третього типу цього жанру характерна членованість тексту на окремі рецитовані рядки (або мотиви) підтримані функціонально-гармонічним супроводом. Такий різновид дум за своєю будовою наближений до строфічної пісні (див. „Про удову і трьох синів” (Рубец А Двести шестнадцать народных украинских напевов. М., 1872)).
Отже мелос українських народних дум є вершиною стилю музичної декламації, найвищим надбанням у скарбниці народно-пісенної творчості.
Обов’язкова література:
Колесса Ф. Мелодії українських дум.
Грица С. Мелос української народної епіки. К., 1979, С. 188-230.
Іваницький А. Український музичний фольклор. В., 2004, С. 117-128.
Додаткова література:
Кирдан Б., Омельченко А. Народні співці-музиканти на Україні. К.1980.
1 Кошиць О. Про українську пісню й музику. Нью-Йорк, 1970,С.7.
2 Колядки і щедрівки. Зібрав Володимир Гнатюк. В 2Т.. Лвів, 1914, Т.2, С.14.
3 Іваницький А. Українська народна музична творчість. К., 1990, С.142.
4 Іваницький А. Українська народна музична творчість. С.135.
5 Лисенко М., цит. Праця, С.350-351. Див. П. Українська народна музична творчість. К., 1990, С.142.
Іваницький ий, Мысли о народных малорусских думах, С.6-7.
6 Цезура – момент розділу між частинами музичної форми у процесі виконання твору.
7 За термінологією С.Грици (див. Мелос української народної епіки. С.200).
8 Іваницький А. Українська народна музична творчість. С.137.
9 За визначен ня м А.Іваницького – своєрідний нерегламентований за кількістю рядків строфоїд (посилання 9, С.138). Інакше кажучи: - частина сюжету думи або період, що має відносну логічну завершеність (авт.).
10 Максимович М.Сборник украинских народных песен. Часть первая. К., 1849. С.3.
11 Мелос української народної епіки С.204-206.