Іваницький а. Українська народна музична творчість, с.80.
Аналізувати їх виконавські особливості можна тільки з живого виконання або фонозаписів. Для веснянок-гаївок західного регіону України характерні чіткі ладові ознаки мажоро-мінору, що говорить про їх пізніше походження. Для мелодики жанру гаївок, на відміну від поліських веснянок, характерно використання двоголосся зокрема такого виду багатоголосся як терцова втора, що широко стала вживатися у ХІХ-ХХст..
Обов’язкова ітература:
Дей О. Звичаєво-обрядова поезія трудового рок //Ігри та пісні. С. 7-24.
Іваницький А.І. Українська народна музична творчість, К.1990. С.77-87
Додаткова література:
Земцовский Н. Мелодика календарных песен. Л., 1965., С. 96-118.
Музичні особливості русальних та царинних пісень
Русальні (гряні) пісні, які ще називаються троїцькими виконуються на русальний тиждень (після свята Святої трійці) і мають обрядовий та ігровий характер. Основний їх зміст – проводи русалок і проводи весни. Тому виконання русальних пісень супроводжується також виконанням ігрових веснянок. Русальні пісні поширені в окремих районах Полісся (особливо в селах Чорнобильського району на Київщині). Вони, як і веснянки, мають невеликий за обсягом наспів у межах терції – квінти із субквартою (затактовим тоном). Наспів кожної строфи цих пісень завершується гуканками різної словесної форми („гу”, „гі”, „уй” тощо). За характером виконання „гуканки” бувають з різним ступенем глісандування (в межах квінти, октави), довгі та короткі і завершуються традиційно дуже довгою ферматою на зичному унісоні.
Іваницький А. Українська народна музична творчість, С.91
За структурною побудовою русальні пісні поділяються на однорядкові, дворядкові; рядки, в свою чергу, структуруються на двосегментні і трисегментні з різною складочисловою будовою.
Проведу, проведу свою русалочку
Через двор, через двор. Гууу!
(3+3+6) - (3+3).
Окремим русальним пісням властива речитативно-декламаційна мелодика, що свідчить про їх архаїчність. Як і веснянкам, для виконання русалій характерна імпровізаційність у манері співу (використання прийомів форшлагування, глісандо, „з’їздів”, тощо), які занотувати можна тільки приблизно.
Окремі русальні пісні виконуються в хороводах. У наш час русальні хороводи побутують епізодично у північних районах Чернігівщини та Київщини. Значний інтерес до русальних пісень виявляють професійні і напівпрофесійні аматорські гурти, які роблять спроби зберегти естетику пісенних реліктів нашої минувшини.
Царинні пісні походять з часів язичництва, коли побутував обряд обходу господарських угідь (за цариною) з піснями, основним змістом яких було задобрити природу для отримання хорошого врожаю, спасіння скотини, возвеличення землі і праці. Вони виконувалися в кінці русального тижня і мали роль оберега від підступних русалок і нечистої сили. Такі дійства супроводжувалися плетінням вінків, виконанням пісень в яких присутні мотиви кохання і весіллля. Отже, в обрядах на русальний тиждень простежується паралелізм, в якому поєднуються кохання, бажання продовження роду та любов до природи і землі, що є основою життя. Наспіви царинних пісень за своєю будовою близькі до колядок.
Вийди, вийди сонечко, на дідове полечко
На бабине зіллячко, на наше подвір’ячко (2).
//
Збором ідемо, полон несемо
Виходжай, соборе, з села на поле
А з поляночки на царинойки,
А ви, дівойки, вийте вінойки!
Обов’язкова література:
Дей О. Звичаєво-обрядова поезія трудового року // Ігри та пісні.
Іваницький А.І. українська народна музична творчість, К. 1990. С. 85-92.
Додаткова література:
3. Земцовский Н. Мелодика календарных песен. С.26-118.