
- •Змістовий модуль 1 – «Вступ до педагогічної психології»
- •2. Методичні вказівки щодо роботи з модулем
- •3. Після опрацювання цих тем, студент може отримати такі бали:
- •Тема 1.1. Педагогічна психологія як галузь психологічної науки. План:
- •Література:
- •Зміст лекції:
- •1. Об’єкт, предмет та завдання педагогічної психології.
- •2.Структура педагогічної психології.
- •3.Педагогічна психологія на сучасному етапі реформування освіти.
- •Тема 1.2. Історія виникнення та розвитку педагогічної психології.
- •Література:
- •Зміст лекції:
- •Тема 1.1. Методологічні засади і методи педагогічної психології.
- •Питання для обговорення
- •Робота з методикою дослідження навіювання.
- •Обговорення індивідуально-дослідних завдань. Література:
- •Тема 1.4. Сучасний стан педагогічної психології.
- •Питання для обговорення
- •Доповідь.
- •Обговорення індивідуально-дослідних завдань Література:
- •Індивідуально-дослідне завдання №1
- •Доповнити «Кодекс цінностей сучасного українського виховання».
- •Письмово пояснити думки видатних людей про виховання та освіту.
- •Індивідуально-дослідне завдання №2
- •Тема 1.1. Педагогічна психологія як галузь психологічної науки.
- •Література:
- •Тема 1.3. Методологічні засади і методи педагогічної психології.
- •Література:
2.Структура педагогічної психології.
Специфіка предмета і завдань будь-якої галузі наукового знання визначає її структурну організацію.
Психологія учіння досліджує психологічні особливості індивідуальної діяльності школяру, у процесі засвоєння теоретичних знань і практичних навичок та вмінь вона виявляє провідні мотиви учіння, шукає шляхи пробудження і стимулювання пізнавальної активності та формування вміння самостійно вчитеся.
Психологія навчання досліджує закономірності засвоєння знань, навичок і вмінь на різних етапах онтогенезу і за різних форм організації навчання; розкриває психологічні основи різних шляхів інтенсифікації навчання; аналізує способи управління учбовою діяльністю школярів, психологічно обґрунтувує способів використання на уроці різної наочності і технічних засобів навчання.
Психологія виховання досліджує психологічні закономірності активного і цілеспрямованого формування особистості людини протягом онтогенезу
Психологія педагогічної діяльності розкриває особливості педагогічної діяльності та особистості вчителя — організатора навчально-виховного процесу і учнівського колективу.
3.Педагогічна психологія на сучасному етапі реформування освіти.
Мета сучасної освіти — соціально зріла особистість: це людина, яка здатна панувати над випадковостями, змінювати обставини відповідно до своїх цілей, свідомо керувати собою, робити вибір і нести відповідальність за свою поведінку — за минуле, теперішнє і майбутнє (Л.І. Божович).
Соціально зріла особистість характеризується прагненням до самореалізації — досягнення найвищого розвитку своїх духовних, інтелектуальних і фізичних здібностей у контексті своїх відносин з іншими людьми (Г.С. Костюк)
Психологія виховання і вивчає умови соціально організованої діяльності дітей, при яких ними були б засвоєні, усвідомлені і внутрішньо прийняті ті чи інші вимоги.
Виховання тісно пов'язане з навчанням дитини. Воно здійснюється через зміст навчання (чого навчаємо?), форми, засоби його (як вчимо?).
Проте є й деяка різниця між роллю навчання й виховання в розвитку дитини.
Навчання |
Виховання |
діє на індивідуально-виконавчий зміст діяльності, формує знання, вміння, навички. |
формує ставлення до діяльності, смисли діяльності. |
Якщо навчання не спирається на життєвий смисл діяльності, на ставлення до неї, воно мало ефективне для становлення особистості дитини, учня.
Виникає питання, як поєднати навчання й виховання в цілісному процесі розвитку особистості дитини?
Виховання може здійснюватися й поза навчальним процесом.
Виховання в освітньому процесі зараз набуває особливо важливого значення, бо воно у першу чергу працює на майбутнє країни, воно є найважливішим засобом збереження національної тотожності й самобутності.
Завдання сьогодення — змінити національно світоглядну місію школи — від школи знання і наукової поінформованості до школи культури і духовності.
Культура — латинське слово і означає «переробка, оброблення, діяння». Це завжди свідома праця над власним удосконаленням і впорядкування всього того, що оточує людину.
Освіченість та культура поведінки поняття нетотожні.
Духовність — це зверненість до загальнолюдських цінностей, це духовна близькість людини до інших людей, до батьківщини, це залучення до національної культури, традицій.
«Мы рождены для вдохновенья. Для звуков сладких и молитв» (А.С. Пушкин).
Цінності, крім загальнолюдських, національних, державних, є й родинні, особисті, вони й надають смисл життю, навчанню.
Завдання сучасного виховання відновити національні і державні цінності, бо духовне відродження нації неможливе без духовного виховання молоді.
Проблема духовного зростання є проблемою набування внутрішньої свободи. Людина стає вільною від зовнішнього примусу, але не вільною від власного «Я», що рівнозначно наявності внутрішньої свободи. Почуття внутрішньої свободи пов'язано з почуттями власної гідності, самоцінності.
Самоцінність — це те, наскільки людина вважає себе гідною поваги оточуючих людей, навіть незалежно від результатів діяльності в даний момент.
Реалізація цінностей у життя, в практику взаємин людина — людина, визначається як моральність. Моральність це і є орієнтація в людських цінностях і обстоювання їх у своєму житті. Моральність можна виховувати лише створенням умов, у межах яких людина (дитина) звикає діяти морально без примусу і так само природно, як і вмиватися щоранку. Моральність — це сфера вільного і відповідального вчинку стосовно оточуючих людей. Виховувати гуманну людину негуманними методами — абсурд.
Проте мораль не зводиться до системи приписувань або заборон, які досить вивчити та виконувати. Важлива моральна самоорієнтація, критичне ставлення до своїх намірів, передбачення результатів свого вчинку. Моральна самоорієнтація і саморегуляція дитини і є критерієм і відображенням її особистісного психічного здоров'я.
Моральність треба розглядати в 2 площинах:
1, Ставлення до оточення.
2. Ставлення до самого себе.
Але другу площину потрібно обов'язково співвідносити з цінностями суспільства і всією людською культурою.
Якщо людина сама формулює для себе обов'язки, сама вимагає від себе їх виконання, сама критично оцінює саму себе, вона зростає духовно як особистість.
Завдання щодо виховання підростаючого покоління, що накреслені Проектом програми розвитку освіти в Україні на 2005—2010 pp.:
культивувати національні, державні та загальнолюдські цінності;
формувати творчу, духовно багату особистість з національною свідомістю, патріотичними почуттями на основі образів національної культури, засвоєння традицій свого народу;
• стимулювати самопізнання, почуття обов'язку та відповідальності.
Людина повинна відчувати потребу поводити себе як слід, усвідомлювати суспільну і суб'єктивну необхідність моральної поведінки, утверджувати власну національну гідність, внутрішню свободу як свідомо взятий на себе обов'язок перед вищими цінностями.
Лекція 2