Теорія агентських витрат

Американський фінансист М. Дженсен (Jensen M.) у своїй теорії агентських витрат розглядає конфлікт інтересів принципал-агент, що виникає у зв'язку із наявністю у підприємс­тва вільних грошових потоків, на які претенду­ють усі учасники корпоративних відносин. За цієї ситуації у менеджерів підприємства є такі альтернативи для ви­користання наявних грошових коштів (і, відповідно, форми вре­гулювання конфлікту інтересів):

• виплата грошових дивідендів;

• погашення зобов'язань перед кредиторами;

• фінансування злиття чи придбання (merger&acquisitiori) на ринку корпоративного контролю;

• поглинання (take over) іншого суб'єкта господарювання;

• реалізація інвестиційних проектів, що збільшують вигоди менеджментів (при цьому не завжди із позитивним NPV);

• та інші цілі, які забезпечують збереження контролю мене­джерів над Free Cash-flow.

При цьому в менеджерів підприємства відсутні реальні моти­ви для розподілу грошового потоку до фінансування (FCF) між акціонерами, оскільки такий розподіл призведе до відпливу ресу­рсів з-під контролю менеджментів (зменшення достатку мене­джерів, зменшення їх соціального престижу тощо). Це штовхає менеджерів на реалізацію інвестиційних проектів навіть із нега­тивним NPV, розмиттям наявних грошових потоків на форму­вання складної системи управління підприємством тощо.

Однак менеджери перебувають під постійним тиском ринку, який негативно сприймає оголошення про скорочення дивідендних виплат, реагуючи значним скороченням ринкового курсу (як пра­вило, для NYSE падіння становить у середньому 15-17 % за пе­рші три торгові сесії після оголошення про скорочення дивіден­дів). Тому Дженсен рекомендує менеджерам з метою врегулювання конфлікту з акціонерами щодо Free Cash-flow про­водити додаткові емісії боргових зобов'язань (наприклад, для операцій LBO) - зменшується Free Cash-flow і, відповідно, зникає сам предмет конфлікту. Вигоди ж акціонера включають також зменшення витрат на моніторинг діяльності менеджерів, оскільки такий моніторинг перекладається на кредитора (кредиторів).

Практичне застосування: Для вирішення принципал-агент конфлікту та попередження падіння ринкового курсу акції доцільно проводити додаткові емісії боргових зобов’язань, а також зменшувати грошові виплати акціонерам з метою збільшення корпоративного достатку; грошові виплати на користь акціонерів доцільно здійснювати у формі викупу акцій

Теорія Ла Порта

Теорія Ла Порта (2000 р.) розроблена на основі ана­лізу близько 4000 підприємств із 33 країн світу. За результатами дос­лідження автори дійшли висновку, що дивідендна політика підприємства є компромісом у конфлікті інтересів принципал-агент (акціонери-менеджери) і визначається особливостями моделі корпо­ративного управління в певній країні. Так, вищі грошові дивіден­ди виплачуються менеджерами тих підприємств, акціонери яких найбільш захищені і мають суттєвіші фактори впливу на подаль­шу долю менеджерів (включаючи їх усунення). Менеджери підп­риємств, які не відчувають сильного тиску з боку акціонерної меншості, виплачують незначні грошові дивіденди або взагалі відмовляються від виплати грошових дивідендів.

Слід зазначити, що практична діяльність вітчизняних підпри­ємств у галузі дивідендної політики повністю вписується в рамки гіпотези Ла Порта: менеджери підприємства мало приділяють уваги дивідендній політиці, не відчуваючи при цьому тиску акці­онерів, або реалізують таку політику дивідендних виплат, яка ви­значена контролюючим акціонером (їх групою), за відсутності реального впливу на корпоративні відносини з боку дрібних ак­ціонерів.

Практичне застосування: Якщо акціонери захищені і мають суттєві фактори впливу на подальшу долю менеджерів, вони отримують вищі грошові дивіденди. Якщо менеджери підприємств не відчувають сильного тиску з боку акціонерної меншості, вони виплачують незначні грошові дивіденди або взагалі відмовляються від їх виплати

Таблиця 4