4.Другие органы.

Законом України «Про виконавче провадження» в термінологічний юридичний обіг введено два поняття: органи і посадові особи, які здійснюють примусове виконання рішень (органи примусового виконання), і органи, організації та особи, які не є органами примусового виконання рішень, їх можна об'єднати одним терміном — органи виконання рішень.

Органами примусового виконання рішень в Україні є державна виконавча служба, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів та інших органів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус державних виконавців та їх соціальний захист урегульовані Законом України від 24 березня 1998 р. «Про державну виконавчу службу».

До органів примусового виконання належать також органи та посадові особи, які виконують рішення про притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності ( ч. 3 ст. 3 Закону).

Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачена можливість виконання рішень судів та інших органів не тільки органами примусового виконання — державною виконавчою службою, а й іншими органами, організаціями та особами, які не є органами примусового виконання.

Рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, установами банку, кредитно-фінансовими установами. Так, рішення про стягнення недоїмок з податкових і неподаткових платежів, а також суми штрафів, накладених податковою інспекцією за порушення податкового законодавства, виконують податкові інспекції, про стягнення недоїмки із самообкладання — виконком селищної чи сільської Ради народних депутатів, а недоїмки з державного обов'язкового страхування — органи державного страхування.

Установи банку виконують рішення про стягнення грошових сум шляхом списання їх з банківських рахунків боржників — юридичних осіб і зарахування їх на рахунок юридичних осіб — стягувачів.

Фінансова частина, бухгалтерія юридичних осіб виконують рішення суду шляхом відрахування із заробітної плати, пенсії та інших платежів, які видаються боржникам — громадянам.

У названій нормі також зазначається, що рішення судів та інших органів у випадках, передбачених законом, можуть виконуватися ще й іншими органами, організаціями, посадовими особами і громадянами, але перелік таких суб'єктів не встановлюється, тому необхідно звернутися до інших джерел. За чинним законодавством України органи державної реєстрації актів цивільного стану виконують рішення суду про розірвання шлюбу, встановлення батьківства; житлово-комунальні, рішення про право власності на жилий будинок, квартиру; органи опіки і піклування — рішення про позбавлення батьківських прав; фінансові органи — про конфіскацію майна.

Рішення, що виникають із виборчих правовідносин, виконуються дільничними виборчими комісіями і комісіями з референдуму; територіальними, окружними (територіальними) виборчими комісіями; Центральною окружною виборчою комісією.

Органи і посадові особи виконують рішення, винесені за скаргами на їх постанови про накладення адміністративних стягнень. Державний орган України у справах релігій і місцеві органи — рішення за скаргами на постанови, прийняті щодо релігійних організацій.

Рішення у справах окремого провадження виконують:

1) органи опіки і піклування — рішення про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним шляхом призначення відповідного піклувальника і опікуна (ст. 241 ЦПК);

2) органи реєстрації актів цивільного стану — рішення про оголошення громадянина померлим шляхом реєстрації його смерті (ст. 249 ЦПК), рішення про виправлення неправильності в актах цивільного стану, рішення у справах про встановлення юридичних фактів реєстрації, усиновлення, шлюбу, розірвання шлюбу, народження, смерті особи в певний час тощо;

3) установи ощадного банку — рішення про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника;

4) нотаріус, нотаріальний архів, інша особа, яка вчиняє нотаріальну дію — рішення у справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх учиненні.

Відповідно ЦПК суд, постановляючи рішення, яким на відповідача покладається виконання певних дій, не пов'язаних із передачею майна або грошових сум, може в цьому рішенні вказати, що, коли відповідач не виконує рішення протягом встановленого строку, позивач має право виконати цю дію за рахунок відповідача, стягнувши з нього необхідні витрати. Оскільки позивачем можуть бути громадяни і юридичні особи, то вони і виконують рішення суду в таких випадках.

Особливу увагу необхідно звернути на виконання судових рішень Державною казначейською службою України.

Відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» №4901-УІ від 05.06.2012 року, який забрав чинності з 01.01.2013 року, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до Державної казначейської служби України у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, Державна казначейська служба України протягом п’яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача.

У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення Державна казначейська служба України повертає заяву стягувачу.

Стягувач має право повторно звернутися до Державної казначейської служби України для виконання рішення суду у визначені частиною другою цієї статті строки, перебіг яких починається з дня отримання стягувачем повідомлення Державної казначейської служби України.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до Державної казначейської служби України необхідних для цього документів та відомостей.