8.5. Ризик у визначенні цін і страхування цін

Установлення ціни на продукцію, що виробляється фірмою, як правило, пов’язане з певним ступенем ризику. З чималою часткою ризику пов’язане й визначення цін на виробничі ресурси (сировина, матеріали, устаткування, паливо, робоча сила тощо). Помилка у встановленні рівня ціни на вироблену продукцію може призвести до значних втрат доходу від реалізації, а у разі великої цінової еластичності попиту ці втрати можуть істотно збільшитися. Втрати в обсязі реалізованої продукції можуть виникнути і за визначення цін на споживані фірмою послуги.

Оскільки в умовах інфляції, динамічності попиту і зростання цін на продукцію, що виробляється фірмою, а також на сировину, матеріали, паливо прогнозувати динаміку цін навіть на близьку перспективу досить важко, то помилка в ціні на 5—7% — явище цілком звичайне. Отже, неважко зрозуміти, якою мірою встановлення цін пов’язане з ризиком.

Фірмі необхідно визначити розмір ризику і шляхом порівняння ступеня ризику різних альтернативних варіантів зупинитися на варіанті, який найбільшою мірою відповідає стратегії ризику, обраній керівництвом фірми.

Як відомо, ризик у підприємницькій діяльності — це ймовір­ність виникнення збитків (втрат) у результаті здійснення будь-якої події, передбаченої прогнозом, планом чи програмою. Оскільки ризик — поняття ймовірнісне, він може бути обчислений за методами теорії ймовірностей і математичної статистики. Імовірність означає можливість одержання визначеного результату.

Ризик у господарській діяльності вимірюється як в абсолютному значенні — сумою втрат і збитків, так і ступенем ризику, тобто мірою ймовірності недосягнення планованого рівня ціни. Перший показник характеризує абсолютний ризик, другий — ризик відносний. Абсолютний ризик визначається у гривнях, відносний — у відсотках чи у частках одиниці.

Ринкова ціна за своєю економічною природою є величиною випадковою. В умовах ринку внаслідок акту купівлі-продажу вона може мати тільки одне значення, яке заздалегідь невідоме і залежить від безлічі випадкових факторів. Усі ці фактори не можуть бути враховані учасниками даної угоди. А якщо ціна — величина випадкова, то, отже, це змінна величина, конкретне значення якої не визначене і залежить від випадку, але якій притаманна функція розподілу ймовірностей. Ця функція і дає змогу говорити про ступінь ризику.

В умовах обмеженої інформації за визначення цін часто буває нелегко вибрати придатну емпіричну функцію розподілу ймовірностей. Тому на практиці зручніше користуватися найбільш уживаними в теорії ймовірностей стандартними функціями розподілу ймовірностей:

• нормальним розподілом імовірностей, чи розподілом Гауса;

• показовим розподілом імовірностей, широко використовуваним у розрахунках надійності (а розрахунок цін вимагає визначених критеріїв надійності);

• розподілом Пуассона, часто використовуваним у теорії масового обслуговування.

У господарській діяльності варто користуватися принципом розумного ризику. У підприємницькій діяльності цей принцип означає таке: ухвалюючи рішення про ціни, необхідно керуватися таким співвідношенням імовірностей здійснення та нездійснення події, за якого не менше двох третин шансів сприяють успіху, а одна третина — не сприяє.

Одна третина шансів, що не сприяє успіху, виступає стимулом для вжиття заходів з їх усунення. Цьому принципу за нормального розподілу ймовірностей відповідає інтервал значень випадкової величини (ціни), що дорівнює відхиленню від математичного сподівання в межах середнього квадратичного відхилення, тобто М(х) ± .

Економісту для характеристики відхилень зручніше користуватися процентними співвідношеннями (коефіцієнтами).

Коефіцієнт варіації за нормального розподілу ймовірностей характеризує інтервал відхилень випадкової величини (ціни) за ймовірнісного результату, що відповідає двом третинам шансів «за» і третині шансів «проти» у процентному відношенні до математичного сподівання. Це звичний для економіста процентний вираз імовірнісних відхилень.

Приклад 8.5 (пояснює застосування ймовірних характеристик для вивчення зміни зведених індексів оптових цін по галузях чор­ної металургії). Вихідні статистичні дані за січень—липень 2000 р. наведено в табл. 8.1. Зауважимо, що за правилами статистики сім показників не є репрезентативними. Тому приклад має ілюстративний характер. З даних таблиці видно, що коливання змін зведених ін- дексів оптових цін по галузях чорної металургії по місяцях досить значні. Так, зміна зведеного індексу оптових цін по чорній металургії за цей період має розмах у 23,1 пункту (42,6—19,5, середнє значення — 31,9 пункту). Ще більший розмах відхилень за цей період у зміні індексу цін на продукцію видобутку і збагачення рудної сировини для чорної металургії — 55,3 процентного пункту.

Таблиця 8.1