1. Галицьке і Волинське князівство в хі-хіі ст:

• початковий період Галицького князівства при князюванні Рюрика, Володаря і Василька Ростиславовичів;

• війни київських князів Всеволода Ярославича, Святополка Із’яславича за вплив у Галицькій землі;

• зазіхання Польщі і Угорщини на край;

• князювання Володимирка;

• походження назви “Галич”;

• перша згадка про Галич у 898р.;

• розквіт Галицької держави при князі Ярославі Осмомислі (1152-1187);

• Волинське князівство в ХІІст.;

• князювання Мстислава Із’яславовича та Ярослава Із’яславовича;

• залежність Волині до 1170р. від Києва;

• статус спадкової вотчини Волині при Із’яславі Мстиславовичі;

• князювання Романа Мстиславовича.

2. Утворення Галицько-Волинської держави:

• причини об’єднання у 1199р. Галицького і Волинського князівств при князі Романі Мстиславовичі (1199-1205р.р.) – традиції політичних зв’язків, етнічна і географічна близькість;

• успішні походи Романа Мстиславовича проти литовців, половців, допомога Візантії, оволодіння ним Київською землею, контакти з Папою Римським;

• трагічна загибель князя Романа у 1205р. у війні з польським князем Лешком;

• наступники престолу – неповнолітні Данило і Василько

• початок “галицької смути” (1205-1245р.р.);

• боротьба внутрішньої боярської опозиції за владу;

• князювання Данила Романовича (1228-1264р.р.);

• встановлення мирних відносин з Польщею та Угорщиною, підкорення Литви;

• розгром Тевтонського ордену у 1238р.;

• перенесення столиці з Галича до Холма;

• спроба створення антитатарської коаліції

• коронація Данила в Дорогочині у 1253р.;

3. Наступники Данила Галицького. Занепад держави.

• державницька діяльність Лева І Даниловича (1264-1301);

• князювання на Волині сина Василька Володимира;

• функціонування єдиного Галицько-Волинського князівства під владою внука Данила, сина Льва Юрія І (1301-1308р.р.);

• заснування Галицької митрополії (Ніфонт), яка існувала до 1437р.;

• коронація Юрія І;

• перебування на Галицькому престолі з 1315 до 1323 років синів Юрія І Лева ІІ Юрійовича (Галич) і Андрія Юрійовича (Володимир-Волинськ);

• національне і релігійне гноблення галичан;

• отруєння боярами Юрія ІІ у Володимирі в 1340р. – кінець династії Романовичів;

• захоплення князем литовського походження Любартом (Дмитро) Гедиміновичем Волині і польським королем Казимиром ІІ – Галичини;

• друге захоплення Льва і Галича Казимиром ІІІ у 1349р., який проголосив себе “правителем Королівства Русі”, тобто Галичини;

Самостійна робота над вивченням історичних термінів, понять

Берладники – це селяни ХІІ ст., що тікали від феодального гніту і оселялися в пониззі Дунаю, переважно в малдавському місті Берладі. Звідси і назва князя ізгоя Івана Берладника Ростиславича, що намагався відібрати Галицьке князівство від свого дядька Володимира Володаревича.

Галичина – історична територія, що включала частину західноукраїнських і південних польських земель, які в кінці ХУІІІ – на початку ХХст. перебували під владою Австро-Угорщини. Східна Галичина охоплювала територію теперішньої Івано-Франківської, Львівської і Тернопільської областей (до 1848р. також територію Чернівецької області). Західна Галичина охоплювала Краківське воєводство, заселене в основному поляками, а також українцями (лемками).

Смута – 40-річний період історії Галицької землі з початку ХІІІ ст. коли після загибелі князя Романа в краї розгорнулась громадянська війна за владу, чим користались сусіди як іноземні, так і свої князі.

Коронація галицьких князів – папський легат провів помазання Данила Галицького, наклавши на його голову вінець і вручив скипетр 7 жовтня 1253р. у м.Дорогочині (тепер Білорусія). З того часу Галицько-Волинське князівство – королівство. Короновано і внука Данила князя Юрія Львовича.

“Правонаступниця Київської Русі” – це Галицько-Волинська держава, а не Володимиро-Суздальське чи московське князівство.