4. Облік операцій при розрахунках платіжними вимогами-дорученнями

Платіжна вимога-доручення - розрахунковий документ, який складається з двох частин:

верхньої - вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;

нижньої - доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача.

Платіжні вимоги-доручення можуть застосовуватися всіма учасниками безготівкових розрахунків.

Верхня частина вимоги-доручення оформляється одержувачем коштів і передається безпосередньо платникові не менше ніж у двох примірниках, разом із товарно-транспортними документами, передбаченими угодою.

Доставлення вимог-доручень до платника може здійснювати банк одержувача через банк платника на договірних умовах.

У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину згідно з вимогами і подає до банку, що його обслуговує.

Сума, яку платник погоджується сплатити одержувачеві та зазначає в нижній частині вимоги-доручення, не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати одержувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення.

Вимога-доручення подається платником до установи банку в двох примірниках. Перший примірник платіжної вимоги-доручення служить меморіальним ордером і вміщується в документи дня банку платника, друга - видається платникові з відмітками банку про одержання документа.

Під час оплати платіжних вимог-доручень в обліку здійснюються такі записи:

За умови, що платник і одержувач є клієнтами одного банку:

Дт Поточний рахунок платника

Кт Поточний рахунок одержувача коштів.

За умови обслуговування платника і одержувача коштів у різних

банках:

Дт Поточний рахунок платника Кт 1200.

Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів від дати оформлення її одержувачем.

Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, зазначена платником, перевищує суму на рахунку платника.

Причини незгоди платника оплатити вимогу-доручення з'ясовуються безпосередньо між платником та одержувачем коштів.

5. Розрахунки платіжними вимогами.

Платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунка платника на рахунок одержувача.

Розпорядження про примусове списання коштів стягувач оформляє на бланку платіжної вимоги не менше ніж у трьох примірниках.

Примусове списання коштів із рахунків платників дозволяється лише у випадках, установлених законами України.

Його ініціюють:

• державні виконавці, які отримали відповідне право лише на підставі визначених законом виконавчих документів;

• банки на підставі своїх наказів про примусову сплату боргового зобов'язання з рахунків клієнтів-боржників, якщо це передбачено кредитними договорами.

Платіжну вимогу стягувач подає до банку, що його обслуговує, разом із двома примірниками реєстру платіжних вимог.

Банк стягувача приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів від дати їх складання, а банк платника - протягом 30 календарних днів від дати їх складання.

Банк стягувача, приймаючи від стягувача платіжні вимоги та реєстри платіжних вимог, перевіряє наявність і відповідність назви, коду, підписів і відбитка печатки стягувана тим, що зазначені в картці із зразками підписів та відбитком печатки.

Якщо платник і стягувач обслуговуються однією установою банку, то перший примірник вимоги залишається в документах дня банку, другий видається платникові, третій - стягувачеві коштів. Перший примірник реєстру залишається в документах дня банку, а другий, як розписка, видається стягувачеві коштів.

Списання коштів з рахунка платника супроводжується відповідним

записом:

Дт 2600

Кт 2600 або 1200.

Платіжні вимоги стягувачів приймаються банком платника до виконання незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника.

Банк не пізніше наступного робочого дня повідомляє платника про надходження платіжної вимоги на примусове стягнення коштів з його рахунку.

У разі недостатності коштів на рахунку платника банк виконує платіжну вимогу в межах наявного залишку коштів (здійснює часткову оплату), а в невиконаній сумі повертає її не пізніше наступного робочого дня із зазначенням причин повернення.

Напис про причину повернення без виконання платіжної вимоги на примусове списання коштів засвідчують підписами керівник і головний бухгалтер установи банку.

Часткову оплату платіжної вимоги банк оформляє меморіальним ордером, який засвідчується підписом відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку. Перший примірник платіжної вимоги, за якою проведено часткову оплату, залишається на зберіганні в банку платника.

У бухгалтерському обліку виконуються такі записи:

Банком платника:

Дт 2600

Кт 1200.

Банком одержувача:

Дт 1200

Кт 2600.

Якщо до банку надійшло разом кілька розрахункових документів, то в їх виконанні витримується такий пріоритет: спершу виконуються

платіжні вимоги, оформлені на підставі рішень судів, потім - платіжні вимоги, оформлені на підставі інших виконавчих документів. Усі інші документи виконуються у порядку їх надходження до установи банку.