2. Принципи організації безготівкових розрахунків

Безготівкові розрахунки - це розрахунки, що здійснюються перерахуванням певної суми коштів з рахунка платника на рахунок одержувача без участі готівки.

Організація безготівкових розрахунків в Україні має сприяти прискоренню обігу коштів, забезпечувати неперервну реалізацію продукції.

В організації безготівкових розрахунків важливо, щоби момент здійснення платежу максимально наближався до моменту відвантаження продукції, виконання робіт, надання послуг. Своєчасна і повна оплата продукції є однією з головних ознак ефективного функціонування економіки в цілому і кожного її суб'єкта зокрема.

Принципи організації сучасної системи безготівкових розрахунків у господарському обороті України викладено в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління НБУ від 29.03.2001 р. № 135.

Організація безготівкових розрахунків підпорядковується відповідним принципам:

• кошти суб'єктів господарської діяльності повинні зберігатися на поточних рахунках у банках України;

• суб'єкти господарської діяльності самостійно обирають банк для обслуговування за власним бажанням і за згодою цього банку;

• кошти з поточних рахунків клієнтів списуються за дорученням їх власників або за розпорядженням стягувачів у разі здійснення примусового списання коштів;

• розрахункові документи приймаються банком до виконання лише в межах наявних коштів на поточних рахунках клієнтів або якщо договором між банком і платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності або недостатності коштів на цих рахунках;

• якщо коштів на кореспондентському рахунку банку недостатньо для виконання доручень клієнта, банк приймає всі подані розрахункові документи і обліковує їх на позабалансовому рахунку № 9804 „Розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини банку";

• банки здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі чинних законодавчих і нормативних актів, відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків;

• клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обирають платіжні інструменти та зазначають їх під час укладання господарських договорів.

Суб'єкти господарської діяльності у здійсненні розрахункових операцій можуть використовувати платіжні інструменти у формі:

меморіального ордера;

платіжного доручення;

платіжної вимоги-доручення;

платіжної вимоги;

розрахункового чека;

акредитива.

Використання банківських платіжних карток і векселів як платіжних інструментів регулюється окремими нормативно-правовими актами НБУ.

3. Облік операцій при розрахунках платіжними дорученнями

Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка визначеної ним суми коштів і перерахування її на рахунок одержувача.

Платіжне доручення приймається банком платника до виконання протягом десяти календарних днів від дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.

Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарними і нетоварними платежами:

• за фактично відвантажену продукцію;

• у порядку попередньої оплати - якщо такий порядок розрахунків установлено законодавством чи обумовлено в договорі;

• для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств, що їх складено не пізніше строку, установленого чинними законодавством;

- для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії тощо), на їхні рахунки, що відкриті в банках;

- для сплати податків і зборів до бюджетів і державних цільових фондів.

Банк приймає до виконання платіжне доручення від платника за умови, що сума цього платіжного доручення не перевищує суму, яка є на його рахунку на початок операційного дня.

Банк може виконувати платіжні доручення клієнтів з урахуванням сум, що надходять на рахунки клієнтів протягом операційного дня, якщо це визначено в договорі про розрахунково-касове обслуговування.

Платіжне доручення оформляється платником відповідно до встановлених вимог і подається до банку, що його обслуговує, не менше ніж у двох примірниках.

Після перевірки правильності заповнення всіх реквізитів перший примірник платіжного доручення виконує функцію меморіального ордера і поміщається в документи дня банку, другий - видається платникові з відмітками банку про одержання і виконання доручення.

Під час оплати платіжних доручень в обліку здійснюються такі бухгалтерські записи:

Якщо платник і одержувач є клієнтами одного банку:

Дт Поточний рахунок платника

Кт Поточний рахунок одержувача;

Якщо платник і одержувач є клієнтами різних банків:

Дт Поточний рахунок платника

Кт 1200 „Кореспондентський рахунок у НБУ".