2. Види страхових компаній.

В Україні страхова справа розглядається як окрема галузь економічної діяльності. До неї входять різноманіт­ні за формами власності, видами страхування організації-страховики, посередницькі та інформаційно-консультаційні структу­ри. Головне місце у страховій галузі належить страховикам (страховим компаніям).

Страхова компанія - юридична особа, що складає і забезпечує функціонування страхового фонду, здійснює укладання договорів страхування та їхнє обслуговування.

Страхові компанії, що діють на страховому ринку України класифікують за наступними критеріями:

1. За формою власності:

- приватні;

- публічно-правові;

- акціонерні (корпоративні);

- товариства взаємного страхування;

- державні.

2. За характером виконуваних операцій:

- спеціалізовані (особисте або майнове страхування);

- універсальні;

- перестрахувальні.

3. За територією роботи:

- місцеві;

- регіональні;

- національні;

- міжнародні (транснаціональні).

4. За розміром статутного капіталу й обсягом надходження страхових платежів:

- значні;

- середні;

- дрібні.

Розглянемо основні організаційні форми страхових компаній:

Страхове товариство - юридична особа, що має свій статут, де визначені ці­лі і завдання товариства, види діяльності, розмір статутного фонду, порядок ке­рування ним. Статутний капітал акціонерного страхового товариства формуєть­ся за допомогою акцій.

Страхове товариство - основна форма організації страховика (страхового фонду) на основі централізації коштів за допомогою об'єднання часток капіталу або емісії та продажу акцій.

Товариство взаємного страхування - особлива форма організації страхового фонду на основі централізації коштів за допомогою пайової участі його учасни­ків. Учасник товариства взаємного страхування одночасно виступає як страхо­вик і страхувальник.

Створення товариств взаємного страхування притаманне об'єднанням фізичних осіб, а також об'єднанням дрібних і середніх власників (домовласників, власників готелів).

Державна страхова компанія - публічно-правова форма організації страхо­вого фонду державою. Організація державних страхових компаній здійснюєть­ся через їхнє заснування державою чи націоналізацію акціонерних страхових компаній і обернення їхнього майна у державну власність.

Створення держав­них страхових компаній є формою втручання держави у діяльність страхового ринку. Ця форма організації страховика передбачена законодавством України і практично реалізована у вигляді кількох державних страхових компаній, що за­повнюють конкретні сегменти страхового ринку (медичне страхування інозем­них громадян, що в'їжджають в Україну, обов'язкове страхування від нещасних випадків на залізничному транспорті).

Урядові страхові організації - некомерційні компанії, діяльність яких грун­тується на субсидуванні. Вони спеціалізуються на страхуванні від безробіття, страхуванні компенсацій робітникам і службовцям, а також на страхуванні непрофесійної працездатності. Звільнені від сплати державних, федеральних і місцевих податків.

В Україні цієї категорії страховиків немає.

Приватна страхова компанія - належить декільком власникам - приватним особам. В Україні така форма існує у вигляді акціонерних страхових компаній закритого типу, повних, командитних чи товариств із додатковою відповідаль­ністю, причому кількість засновників (акціонерів) такої компанії повинна бути не менше трьох осіб.

Кептив - акціонерна страхова компанія, що обслуговує корпоративні страхові інтереси їх засновників, а також суб'єктів, що самостійно господарюють, і які належать до структури багатопрофільних концернів або значних фінансово-промислових груп.

Кептив може бути дочірньою страховою компанією іншого страховика. Поширені на страховому ринку України.

Процес створення страхової компанії можна поділити на два етапи:

1. Формування юридичної особи.

2. Надання їй статусу страхо­вика.

Ці етапи тісно взаємозв'язані, що відбивається в установчих документах, розмірі статутного фонду, визначенні сфер діяльності тощо.

Юридичні особи (крім банків) мають бути зареєстровані в адмі­ністраціях за місцем розташування. Компанія, котра отримала ре­єстраційне посвідчення як підприємницька структура, може викону­вати певні фінансові операції, пов'язані з формуванням статутного фонду, підготовкою офісу, розміщенням тимчасово вільних грошо­вих коштів.

Але на цьому етапі компанія ще не є страховиком. Вона набуває такого статусу тільки після внесення її до Державного ре­єстру страховиків та видачі їй ліцензії на право здійснення певних видів страхування.