2. Методичні підходи до оцінки потенціалу підприємства

Розглянемо класифікацію методів оцінки підприємства та його потенціалу (табл. 4.)

Таблиця 4 - Методи оцінки підприємства та його потенціалу

Витратні методи	Порівняльні методи	Дохідні методи
Метод порівняльної оцінки	Метод парних продажів	Метод капіталізації доходів
Метод розподілу на компоненти	Метод статистичних корегувань	Метод дисконтування грошових потоків
Метод кількісної діагностики	Експертні методи порівняння	Метод залишкового доходу
Метод обліку витрат на інфраструктуру	Метод порівняння мультиплікаторів
Метод заміщення
Метод індексації даних проектно-кошторисної документації

Витратні методи визначають вартість об'єкту та основі суми витрат на його створення й використання. Порівняльні (ринкові) методи визначають вартість підприємства на базі зіставлення з аналогами, які вже були об'єктами ринкових угод. Прибуткові методи припускають, що вартість об'єкта оцінюється на основі величини чистого потоку позитивних результатів від його використання.

Сутність коефіцієнта капіталізації полягає в об'єднанні двох економічних процесів – отриманні доходу на капітал і відшкодування капіталу інвесторові-власникові. Виділяють такі види коефіцієнта капіталізації:

1. Загальний коефіцієнт капіталізації.

2. Коефіцієнт капіталізації власного капіталу.

3. Коефіцієнт капіталізації позикового капіталу.

4. Коефіцієнт капіталізації залежно від об'єкта оцінки (землі, об'єктів нерухомості, нематеріальних активів та ін.)

Методи розрахунку ставки дисконту.

Ставка дисконту - ставка, використовувана для перерахунку потоку доходів у ринкову вартість.

1. Кумулятивний метод. Передбачає підсумовування безризикової ставки зі всіма компенсаціями за ризик по об'єкту оцінки.

R = R(баз) + ∑k(i);

де R(баз) – базова безризикова ставка дисконту;

k(i) – компенсація за i-й ризик;

n (1…n) – кількість ризиків.

Безризикова ставка дорівнює депозитній ставці комерційних банків з урахуванням таких умов: депозит є валютним, сума депозиту порівнювана із розміром чистого операційного потоку капіталу; термін отримання чистого операційного потоку капіталу від використання об'єкту зіставимо з терміном депозиту, умови депозиту відповідають угодам з юридичними особами, загальна безризикова дисконтна ставка розраховується як середня між вищеназваними чинниками в провідних банках країни.

Метод зіставних продажів. Ставка дисконту відображається шляхом ділення чистого операційного потоку за об'єктними-аналогами на їх ринкову вартість.

R = [∑ NCFi / MVi ] / n

де NCFi – чистий операційний потік капіталу по i-му об'єкту,

MVi – ринкова вартість i-го об'єкта-аналога,

n – кількість ринкових аналогів, доступних на ринку.

Метод використовується коли у аналітика є достовірна інформація про об'єкти аналоги та ринок нерухомості, землі, використовуваного устаткування тощо.

Метод капітальних активів. Ставка дисконту визначається за допомогою існуючого ринку капіталів.

R = R(баз) + b*(Pрн - R(баз))

де R(баз) - базова безризикова ставка дисконту;

b – коефіцієнт системного ризику;

Pрн – середня прибутковість ринку.

У формулі можуть бути використані поправки по конкретному об'єкту оцінки: компенсація за відмінностями в масштабі діяльності; компенсація за спеціальними ризиками об'єкта та ін.

Метод інвестицій. Має 2 різновиди: 1 - для власного й позикового капіталу, 2 - для складових елементів об'єкта, передбачає встановлення ставки дисконту за середньозваженою технологією:

R = q*Pk + (1-q)*Pa,

де q – частка позикових джерел фінансування в загальній сумі капіталу підприємства;

Pk – середня дохідність позикового капіталу;

Pa – нормальна дохідність власного капіталу.

R = Qзем*Rзем + Qнерух*Rнерух + Qn*Rn;

де Qзем – доля вартості землі в загальній вартості об`єкта;

Rзем – ставка дисконту для землі;

Qнедв – частка вартості нерухомості в загальній вартості об'єкту;

Rнедв – ставка дисконту для нерухомості;

Qn – частка вартості n-елемента в загальній вартості об'єкта;

Rn – ставка дисконту для n-го елемента.

Метод використовується при позиковому фінансуванні придбання об'єкта оцінки, або за наявності точних даних про всі елементи об'єкта.

1. Метод середньозваженої вартості капіталу. Ставка дисконту встановлюється відповідно до рівня середньозважених витрат на капітал.

R = Qk*Vk + Qc*Vc + Qn*Vn,

де Qk – частка кредиту в загальному обсязі фінансування об`єкта,

Vk – кредитна ставка,

Qc – доля власного капиталу в загальній вартості капіталу;

Vc – вартість використання власного капіталу;

Qn – частка n-го джерела фінансових ресурсів;

Vn – вартість використання n-го джерела фінансування.

Метод використовується для приведення грошових потоків, визначених за моделлю сукупного капіталу.

Метод внутрішньої норми прибутковості. Передбачає встановлення ставки дисконту відповідно до рівня внутрішньої норми прибутковості капіталу інвестора:

0 = ∑CF(+)i*Fmi(a) - ∑CF(-)i*Fmi(a)

де CF(+)i – надходження капіталу підприємства за i-й рік (період) CF(-)I – витрати капіталу підприємства за i-й рік (період);

Fmi(a) – дисконтний множник, визначений як функція грошової одиниці для i-го періоду за заздалегідь встановленою ставкою, по відношенню до базового періоду. Звідси знаходять значення дисконтної ставки. Метод використовується при розрахунках мінімальної вартості об'єкта, яка відповідає нульовому бюджетуванню грошових потоків.

Метод ставки LIBOR. Ставка дисконту встановлюється відповідно до вартості грошової одиниці на Лондонській валютній біржі з урахуванням державного ризику.

R = LIBOR + Bk(1…2%),

де LIBOR – вартість продажу коштів на европейських валютних ринках,

Bk – рівень ризику країни.