Тема 3. Державне регулювання соціального страхування

План

1. Мета державного регу­лювання соціально­го страхування

2. Методи державного регулювання соціального страхування

3. Характеристика платників зборів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування

4. Соціальні послуги та їх матеріальне забезпечення

5. Державне регулювання рівня життя населення

6. Організація державного нагляду

7. Соціальне партнерство як складова державного регулювання соціального страхування

8. Поняття про державні соціальні стандарти, нормативи та основні соціальні гарантії, цілі їх встановлення

9. Принципи формування державних соціальних стандартів і нормативів

10. Класифікація соціальних нормативів

1.Мета державного регу­лювання соціально­го страхування

Державне регулювання — це важливий елемент управління соціальним страхуванням, формуванням та використанням коштів державних соціальних фондів.

Метою державного регу­лювання у сфері загальнообов'язкового державного соціально­го страхування є:

• проведення єдиної політики держави в цій сфері;

• забезпечення реалізації прав громадян на загальнообов'яз­кове державне соціальне страхування;

• створення умов для ефективного функціонування системи соціального страхування;

• забезпечення дотримання суб'єктами соціального страху­вання вимог законів, інших нормативно-правових актів;

• адаптація системи соціального страхування до міжнародних стандартів.

Державне регулювання соціального страхування полягає у:

• розробленні та прийнятті системи законодавчих, нормативно-правових актів, що регламентують відносини в цій сфері;

• щорічному перегляді та затвердженні розмірів страхових внесків, норм, нормативів з урахуванням поточної еконо­мічної та соціальної ситуації;

• перегляді видів та розмірів соціальних виплат з метою по­кращання матеріального забезпечення громадян;

• встановленні обов'язкової вимоги щодо створення страхо­вих резервів з метою забезпечення своєчасності та повноти соціальних виплат;

• державному фінансовому контролі за дотриманням законо­давства щодо формування доходів соціальних страхових фондів та цільового використання їх коштів;

• контролі та нагляді за діяльністю центральних і територіаль­них органів державних фондів, їх взаємодією з іншими суб'єктами.

2.Методи державного регулювання соціального страхування

Державне регулювання страхування, як і економіки загалом, є науково обґрунтованим самозахистом суспільного ладу від властивих механізму ринкової економіки тенденцій, що саморуйнуються, які зумовлені наявністю позитивних зворотних зв’язків. Визначальними структурними ознаками ринкової економіки є: - основні форми власності; - спосіб координації господарських економічних інтересів.

Комплекс прямих методів регулювання середовища функціону-вання страхового бізнесу включає нормативно-правове забезпечен-ня страхової діяльності та застосовування щодо цього дій органів центральної виконавчої влади (ліцензійна політика, регулювання норм платоспроможності страховика).

До комплексу непрямих методів регулювання страхової діяльності можна віднести: методи інвестиційної, фіскальної, грошово-кредитної та валютної політики (формування, розміщення та облік страхових резервів, участь іно-земних інвесторів у статутному фонді страховика, оподаткування страхової діяльності, прибутків від інвестування та розміщення Модуль тимчасово вільних коштів та від інших фінансових операцій, валю-та страхування, формування статутного фонду). Добір та поєднання конкретних інструментів державного регулювання страхової діяль-ності в умовах перехідної економіки, на думку автора, має містити такі складові і залежить, насамперед від тих завдань, які вирішує держава на тій чи іншій стадії регулювання.

Координація – це механізм впливу соціально-економічної систе-ми на дії господарюючих суб’єктів відповідно до пріоритетних цілей цієї системи. Такий вплив здійснюється як адміністративними, так і економічними засобами, на пріоритетну користь останніх. Тобто регулювання фінансового-господарського механізму у сфері стра-хування з боку держави направлено на реалізацію головної сучасної цілі суспільного ладу – стабілізацію економіки держави за допо-могою організаційного, юридичного, фінансового та мотиваційного впливу на суб’єктів фінансово-господарських відносин.