4. Проблеми удосконалення господарського законодавства.

Для сучасного господарського законодавства України притаманна чимала кількість недоліків: застарілих, заперечуючих одна одну норм, а також прогалин, що зумовлені розвитком в Україні ринкових відносин, які ще не до кінця врегульовані законодавством. Безперечно, великим плюсом у правовому регулюванні господарських відносин було прийняття Господарського та Цивільного кодексів України, проте ще не всі усунені колізій між окремими їх положеннями.

Отже, ці обставини зумовлюють необхідність удосконалення господарського законодавства, яке відбувається за такими основними напрямами:

- удосконалення господарського законодавства стосовно його змісту не шляхом повного скасування окремих старих законодавчих актів, а шляхом їх модернізації, адекватної умовам та динаміці розвитку ринкових відносин. Такий напрям передбачає необхідність врегулювання нових для господарської системи України відносин шляхом прийняття відповідних законодавчих актів (у господарських організаціях корпоративного типу; холдингових компаніях; публічних господарських товариствах – державної та комунальної форм власності) та врегулювання традиційних (наприклад, договірних) відносин на нових засадах через внесення відповідних змін до чинних нормативних актів; уточнення редакцій законів, прийнятих на початку проголошення незалежності нашої держави;

- удосконалення господарського законодавства стосовно його правової форми. Цей напрям передбачає:

а) істотне посилення ролі закону як основного джерела регулювання господарських відносин, що відповідає положенням Конституції України (ст. 92) та ст. 5 ГК України;

б) зменшення ролі відомчих нормативних актів і обмеження відомчої нормотворчості, що забезпечується контролем Мін’юсту України у формі державної реєстрації таких актів і набуття ними чинності за умови такої реєстрації (Постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади»);

в) підвищення ролі локальних нормативних актів (установчих і внутрішніх правових документів суб’єктів господарювання), які самостійно (але в межах, не заборонених законом) визначають напрями своєї діяльності, внутрішню структуру, порядок використання прибутку й інші питання;

- удосконалення господарського законодавства щодо його системи. Цей напрям передбачає:

а) розв’язання проблем, пов’язаних з прийняттям Господарського та нового Цивільного кодексів (усунення колізій між низкою норм цих кодексів) та ПК України;

б) видання систематизованих збірок господарського законодавства за предметним критерієм;

в) консолідацію господарського законодавства (прийняття замість кількох нормативно-правових актів, що регулюють певний вид господарських відносин, – одного, який дає змогу усунути колізії в регулюванні певної категорії господарських відносин);

- гармонізація законодавства України з найдосконалішими міжнародними стандартами у сфері регулювання господарських відносин із законодавством міжнародних економічних співтовариств, до складу яких входить чи планує ввійти Україна, у тому числі й ЄС (наприклад, прийняття Закону України від 18.03.2004 р. «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» тощо). На сьогодні проблеми удосконалення господарського законодавства це не лише робота українського парламенту, а й певні пропозиції знизу, від самих учасників господарського процесу. Тільки за такої співпраці можливо сформувати стабільне законодавство, яке б не лише виконувало роль регулятора суспільних відносин, а й сприяло недопущенню правопорушень як з боку суб’єктів господарювання, так і контролюючих їх органів.