Вплив гнучкого графіку роботи на рівень абсентеїзму та плинності кадрів

за Джуєлл Л. Индустриальноорганизационная психология. Учебник

для вузов. — СПб.: Питер, 2001. — 720 с.

Д. Дальтон та Д. Меш досліджували, як гнучкий графік роботи впливає

на абсентеїзм (відсутність на робочому місті без поважної причини) та плин-

ність кадрів на підприємстві.

В дослідженні взяли участь 274 особи (134 — експериментальна група;

140 — контрольна група), усі працівники, що працюють з клієнтами кампанії

комунального обслуговування.

З дозволу профспілкової організації, в одному з підрозділів кампанії

(експериментальна група) ввели гнучкий графік роботи: працівники мали бути

присутніми на роботі з 9.30 до 11.00 та з 14.00 до 15.30, весь інший час вони

планували як їм зручно. Єдина вимога, що ставилася перед працівниками, —

вчасно виконувати весь обсяг робіт та подавати звіти. Учасники контрольної

групи — працівники іншого підрозділу, в якому залишили традиційний ре-

жим робочого дня: 8-годинний робочий день із годинною перервою на обід та

15-хвилинними технічними перервами.

Рівень відсутності на роботі з неповажних причин вимірювався як за-

гальна кількість днів відсутності за місяць. Рівень плинності кадрів, як кіль-

кість звільнених / прийнятих за місяць відносно муніципальних норм.

В результаті дослідження було встановлено, що введення гнучкого

графіку роботи значно знизило рівень абсентеїзму (до 55 %) та рівень плин-

ності кадрів. Цікавим є той факт, що після завершення експерименту і по-

вернення усіх працівників до звичайного графіку роботи, в підрозділі, який

був задіяний в дослідженні в якості експериментальної групи, рівень абсен-

теїзму збільшився відносно підрозділу, який виступав у якості контрольної

групи.

Експериментальні дослідження споживчих продуктів та

ефективності рекламних акцій

Дегустація коли

за Солсо Р. Л., Джонсон Х. Х., Бил М. К. Экспериментальная психология:

практический курс. — СПб.: праймЕВРОЗНАК, 2001. — 528 с.

Експеримент проводився Ф. Тьюменом з метою визначення того, чи

можливо ідентифікувати напої з колою на основі їх смаку. Поняття смаку опе-

раціоналізовувалось як комплекс власне смакових, нюхових та окремих так-

тильних характеристик. Учасники дослідження попередньо заповнили анкети,

у яких зазначили, чому і яким напоям з колою надають перевагу.

Для участі в експерименті було відібрано 79 осіб віком від 17 до 39 ро-

ків, які надавали перевагу різним напоям, однак мали приблизно однако-

вий, за тривалістю, досвід їх вживання. Усім учасникам було повідомлено,

що дегустуються три види напоїв: «Кока-кола», «Пепсі-кола» та «Королів-

ська корона». Завдання учасників полягало в тому, щоб визначити, у якій

склянці знаходиться який з напоїв. Напої для дегустації подавалися по два

у випадковому порядку, причому кожен напій зіставлявся з іншими однако-

ву кількість разів, у сумі учасники продегустували 6 пар напоїв (кожен вид

по чотири рази). Склянки були однакової форми та розміру, непрозорими;

об’єм та температура напоїв також були сталими — 60 г та 50 °С відповід-

но. Перед подачею кожної пари напоїв учасники мали змогу прополоскати

рота.

У результаті експерименту було встановлено, що визначення марки на-

поїв, що містять колу за їх смаком цілком можливо. З високою статистичною

достовірністю досліджувані правильно вказували на такі напої, як «Кока-кола»

та «Пепсі-кола». «Королівську корону» ідентифікували гірше в зв’язку з її

відносною непопулярністю та тим, що 58 % учасників не вживали цього

напою протягом 6 місяців до експерименту. До того ж учасники краще іденти-

фікували той напій, якому надавали перевагу.