Заклад

Дані про інвестиційний проект

Дані про позичальника проекту

Рейтинг компанії

Результати передінвестиційних досліджень

Іпотека

Порука (гарантія)

Репутація, здобута у діловому світі

Техніко-економічне обґрунтування

Цесія

Кредитна історія

Можливі учасники проекту та джерела фінансування

Інноваційні якості продукції

Страховий поліс

Високий рівень організації праці

Наявність проектно-кошторисної документації

Конкурентоспроможність продукції (відповідність світовим зразкам)

Бізнес-план реалізації інвестиційного проекту

Ймовірність своєчасної реалізації проекту та виходу на проекту потужність

Якість майбутньої продукції

Собівартість продукції (майбутні виробничі та реалізаційні витрати)

Дані про керівника (оператора) проекту

Ефективність (очікуваний прибуток) та строки окупності проекту

Рис. 7.10. Види забезпечення при кредитуванні інвестиційних проектів

Перший напрям – дані про позичальника: переваги високого порядку, рейтинг компанії і здобута репутація у діловому світі; бездоганна кредитна історія; рівень технології, організації праці та інформаційні якості продукції; її конкурентоспроможність та інше. Отримання об’єктивної інформації про динаміку конкурентних переваг дає можливість судити про компанію не гірше, ніж аналіз її грошових потоків, що конкурентні переваги - більш стійкі показники з часом, бо складаються роками, та різко не змінюються, чого неможливо сказати про розмір грошових потоків, які можуть значно коливатися протягом короткого часу.

Другий напрям – аналіз даних про самий інвестиційний проект. До цього напряму входять інформаційні дані про результати передінвестиційних досліджень (скажімо про конкурс альтернативних проектів); техніко-економічне обґрунтування інвестицій; інформацію про учасників проекту та джерела фінансування (укладені угоди або протоколи про наміри); про результати дослідження позичальника банками; про результати проведеного аналізу бізнес-плану інвестиційного проекту; наявність проектно-кошторисної документації тощо.

За даними цієї інформації, розраховуються важливі кількісні показники – розміру майбутнього, ефективності інвестицій, строку їх окупності, собівартості продукції, строку виходу на проектну потужність, обсяги реалізації, обсяги реалізації та можливості приросту з часом. Поєднання цих двох напрямків дослідження забезпечення інвестиційного кредиту дозволяє банку прийняти важливе позитивне рішення про надання позички.

Таким чином, аналіз інвестиційної привабливості підприємства, повноти його забезпечення, а отже і інвестиційна кредитоспроможність суттєво знижують ризик надання інвестиційного кредиту та безумовно знижують витрати банків на його обслуговування.

Не менш важливою процедурою в процесі кредитування інвестиційних проектів є об’єктивна оцінка процентних ризиків.

Процентний ризик зумовлений тим, що середня вартість залучених коштів банку (депозитів та взятих в борг грошей) може протягом дії строку кредиту перевищити середню процентну ставку за кредит. Відтак кредитування інвестиційних проектів потребує моніторинг процентного ризику за весь строк надання позички.

Процентний ризик обумовлений і невизначеністю майбутньої динаміки коливання рівня відсотків щодо інвестиційних проектів. Він виникає тоді, коли не збігаються терміни повернення наданих та залучених коштів або коли ставки за активними та пасивними операціями встановлюються різними способами (фіксовані ставки проти змінних чи навпаки). Прикладом може бути ситуація, коли кошти позичаються на короткий термін за змінними ставками, а кредити видаються на довготривалий строк за фіксованими ставками у розрахунку на те, що змінні процентні ставки не перевищать очікуваний їх рівень. Принцип прив’язки рівня ризиків за проектом з умовами та структурою його фінансування означає, що розміри фінансування банком даного інвестиційного проекту визначаються не лише виходячи із кошторису та бюджету даного проекту, але й із міркувань оптимізації структури кредитного (проектного) портфеля банку (за видами проектів, секторам, регіонам тощо) з метою зниження ризиків банківської діяльності у цілому.

Принцип оптимізації структури фінансування проекту за рахунок застосування різних типів позик та кредитів також дає можливість банку через додаткові заходи знижувати проектні ризики. Зокрема, комерційні банки зацікавлені у залученні субординованих кредитів та позик (subordinated loan).

На процентний ризик найбільш наражаються ті банки, які регулярно маніпулюють відсотками у спекулятивних цілях, а також ті, що не приділяють належної уваги прогнозним змінам процентних ставок.

Отже, одним із найважчих завдань у кредитуванні інвестиційних проектів є визначення процентної ставки. Кредитор, з одного боку, бажає встановити досить високу ставку, аби одержати прибуток за кредит та компенсувати усі свої ризики. З іншого боку, ставка за кредит повинна бути низькою, щоб позичальник був спроможний виплатити його і не звертатися до іншого кредитора.

Сьогодні процентна ставка за інвестиційні кредити може бути фіксованою або плаваючою залежно від зміни базової ставки. Рішення про те, якою буде ставка (фіксованою чи плаваючою), приймають банк та клієнт, залежно від того, яку величину відсотків вони очікують в майбутньому. Зазвичай банки віддають перевагу плаваючим ставкам за довгострокового кредитування, а позичальники - фіксований. Фактор процентної ставки відіграє велику роль у визначенні витрат позичальника на розширення виробництва або впровадження нового товару на ринок. Отже, фіксована процентна ставка дає змогу позичальникам точно оцінити свої витрати та внести їх до кошторису проекту.

З усього сказаного випливає, що правильне встановлення процентних ставок за інвестиційні кредити сьогодні є одним з насущних завдань банків, які кредитують інвестиційні проекти.

Найважливішим елементом загальної кредитної політики банку є також визначення ціни інвестиційного кредиту, що передбачає врахування таких факторів.

Ризик. Складовим елементом визначення ціни є систематичне встановлення ступеня ризику, пов`язаного з проектом чи станом позичальника.

Агресивність. Залежить від того, які цілі переслідує банк - зростання чи закріплення позицій на кредитному ринку.

Конкуренція. Визначається тим, чи конкуруватиме банк з іншими банками у визначенні ціни на інвестиційні кредити.

Категорія клієнту. Залежить від орієнтації банку - на розвиток відносин з клієнтом чи на одержання вигоди від кредитування.

Прибутковість. Кредитну маржу банк може скоротити, якщо клієнт забезпечує банку значний доход за іншими операціями (валютними, акредитивами, зобов`язаннями, гарантіями тощо).

Вартість ставки. Ціна кредиту ґрунтується на базовій ставці, що визначається як середньозважена за всіма джерелами коштів, разом з вартістю страхування депозитів, резервних вимог Національного банку та всіх непроцентних витрат, пов`язаних із мобілізацією коштів, накладних, адміністративних та маркетингових витрат.

Гнучкість ціни кредитування. Банк може запропонувати клієнтові змінити плаваючу ставку на фіксовану (за револьверного кредитування), плаваючу ставку з нижньою і/або верхньою межею або будь-яку іншу зміну чи поправку, привабливу для клієнта та прийнятну для банку за прибутковістю та за цілями .

Інші фактори. Визначення ціни кредиту передбачає також визначення ціни інструментів, наданих за винагороду, - гарантій, зобов`язань, акредитивів на умовах “стенд-бай” тощо. Ціна забезпечених та гарантованих кредитів повинна включати і витрати, пов`язані з наглядом та управлінням цими кредитами.

Не менш складною проблемою управління процентним ризиком є також управління “гепом” (розривом) в активах та пасивах, який відчутно впливає на рівні процентних ставок. Успішне управління “гепом” потребує передбачення майбутніх змін відсотків за кредитами. На практиці існує позитивний “геп”, коли активи із змінною ставкою перевищують пасиви із змінною ставкою та негативний “геп”, коли пасиви із змінною ставкою перевищують такі самі активи. На рисунку 7.11. показано, що ступінь процентного ризику залежить від розмірів розриву між активами та пасивами та від напрямку, швидкості та тривалості зміни процентної ставки.

Наприклад, за очікуваного спаду процентних ставок банку необхідно збільшити частку залучених фондів з змінною ставкою та збільшити частку активів з фіксованою ставкою, і в такий спосіб збільшити процентну маржу та скоротити величину позитивного “гепу”. В разі очікуваного підвищення процентних ставок банку слід збільшити портфель активів із змінною ставкою та підвищити частку ресурсів під фіксований процент. Таким чином збільшиться величина позитивного “гепу” .

Отже, банк має розробити ефективну стратегію управління “гепом”, яка, на нашу думку, повинна містити спеціальні плани операцій для всіх категорій активів та пасивів на кожній фазі ділового циклу інвестиційного кредитування.

Прикладом такої стратегії може бути.

Перший етап: низькі процентні ставки (очікується зростання).

Заходи:

• збільшити строки позичкових коштів;

• зменшити кількість кредитів із фіксованою ставкою;

• скоротити строки портфеля інвестицій;

• продати інвестиції(цінні папери);

• одержати довгострокові позички;

• закрити кредитні лінії.

Активи з змінною ставкою перевищують пасиви з змінною ставкою

Пасиви з змінною ставкою перевищують активи з змінною ставкою

З падінням процентної ставки процентна маржа росте

З падінням процентної ставки падає процентна маржа

З ростом процентних ставок росте маржа

З ростом процентних ставок маржа падає

Рис. 7.11. Структура “гепу”

Другий етап: процентні ставки підвищуються (очікуються у майбутньому найвищі відсотки).

План дій:

• скорочення строків позичкових коштів;

• продовжити строки інвестицій;

• підготувати видачу кредитів з фіксованою ставкою;

• підготуватися до збільшення частки інвестицій у цінні папери;

• розглянути можливість дострокового погашення заборгованості з фіксованим процентом.

Третій етап: високі відсотки (очікується їх зниження).

Доцільно:

• скоротити строк позичкових коштів;

• збільшити частку кредитів з фіксованою ставкою;

• подовжити строки портфеля інвестицій;

• розширити портфель інвестицій з фіксованою ставкою;

• запланувати майбутній продаж активів;

• зосередити увагу на нових кредитний лініях.

Четвертий етап: зниження процентних ставок (очікуються найнижчі відсотки).

Необхідні дії:

• подовжити строки позичкових коштів;

• скоротити терміни інвестицій;

• збільшити частку кредитів із змінною ставкою;

• скоротити інвестиції у цінні папери;

• вибірково продати активи з фіксованою ставкою;

• запланувати збільшення довгострокової заборгованості з фіксованою ставкою.

Отже, за будь-яких стратегій банку необхідно збільшувати чисту процентну маржу у межах параметрів ризику, визначених політикою банку, адже процентні ставки та ступінь ризику, притаманні кредитним операціям, - це змінні величини, які формуються під впливом зовнішніх факторів, вектор яких важко передбачити і на які банк вплинути не може.

Найважливішим елементом загальної кредитної політики банку є визначення ціни інвестиційного кредиту, що передбачає врахування таких факторів: ризик, агресивність, рівень конкуренції, очікувана прибутковість та гнучкість кредитної ставки та ін.

При визначенні відсоткової ставки за інвестиційним кредитом варто враховувати ризик неповернення кредиту. Якщо абстрагуватися від таких реальних витрат банку, як заробітна плата службовців кредитного відділу, витрати на обробку інформації та інші не відсоткові витрати, то відсоток за ризикованими інвестиційними контрактами має компенсувати банку часову (строкову) вартість грошей (вільна від ризику ставка відсотка r) та ризик втрати позичених коштів (Р_в). Часто банк орієнтується на певну відсоткову ставку ( r). Яка є ціною кредиту за фактичної відсутності ризику, наприклад, облікова ставка НБУ. Однак реальна ризикованість кредитних операцій змушує комерційний банк підвищувати відсоткову ставку до значення R, що залежить від рівня ризику, який визначається ймовірністю втрати прибутку або прямих збитків. Якщо ризик втрати позичених коштів (Р_в) відомий, імовірність їх повернення буде дорівнювати (1- Р_в). А це означає, що в середньому буде повернено суму кредиту С, величина якої виражається рівністю:

С = (1- Р_в) (1+ R) · К , (7.8)

де Р_в - ймовірність втрати позичених коштів;

R – відсоткова ставка за кредит, з урахуванням ризику;

К – початковий кредит.

У разі відсутності ризику позичені кошти повертаються банку з відсотком, ставка якого дорівнює r,а загальна сума коштів, що повертаються, С₀ виражається залежністю С₀ = (1+ r) · К. Компенсація втрат, пов’язаних з небезпекою неповернення позичених коштів за даною угодою, має місце за умови С = С₀ . А вона приводить до співвідношення:

(1- Р_в) (1+ R) = 1+ r (7.9)

З цієї формули виводимо величину R ставки відсотку, яка враховує ризик неповернення боргу:

R = (1+ r)/ (1- Р_в) - 1 = (r + Р_в) / (1- Р_в) (7.10)

З формули випливає, що відсоткова ставка за інвестиційний кредит збільшується відповідно до збільшення імовірності (ризику) втрати позичених коштів.

Цю залежність можна представити у вигляді такою формули:

R = r + (7.11)

Отже, наявність ризику втрати позичених коштів, що вимірюється ймовірністю Р_в , призводить тим самим до збільшення суми сплати. Математично визначено області ризику втрати позичених коштів, а саме:

• область допустимого ризику (Р_в у межах від 0 до 0,2);

• область критичного ризику (Р_в у межах від 0,3 до 0,5);

• область катастрофічного ризику (Р_в у межах від 0,6 до 1).

Інша проблема, тісно пов’язана з визначенням відсотку в умовах ризику при кредитуванні інвестиційних проектів – це врахування інфляції.

Розглянемо це на прикладі. Нехай без інфляційна банківська кредитна ставка r становить 9%, а ставка інфляції 10%. Ймовірність втрати позичених коштів Р_в знаходиться на рівні 0,2. Визначити за якою ставкою банк надасть інвестиційний кредит позичальнику.

Розв’язок. Спочатку визначимо без ризикову ставку кредиту з урахуванням інфляції, використовуючи формулу:

r _і = (1+ r) (1 + і ) –1 = (1+ 0,09)(1 +0,1) – 1 = 0,199 (19,9%)

Далі використавши формулу 4.11 визначимо відсоткову ставку за інвестиційний кредит з урахуванням імовірності (ризику) втрати позичених коштів:

R = 0,199 + = 0,4988 (≈ 50%)

Таким чином, у даному конкретному випадку банк має право встановити для позичальника відсоткову ставку на рівні 50%. Якби ж інфляційна складова кредитного відсотку становила 0, то значення відсоткової ставки за інвестиційний кредит з урахуванням імовірності (ризику) втрати позичених коштів було б таким:

R = 0,09 + = 0,3625 (36,25%)

Отже, ризик інфляції значно впливає на кредитний відсоток.