7.4. Графік точки беззбитковості

Аналіз сценаріїв розвитку проекту дозволяє оцінити вплив на проект можливої одночасної зміни декількох змінних через вірогідність кожного сценарію. Цей вид аналізу може виконуватися як за допомогою електронних таблиць, так і з застосуванням спеціальних комп'ютерних програм, які дозволяють використовувати методи імітаційного моделювання.

В першому випадку формуються 3-5 сценаріїв розвитку проекту. Кожному сценарію повинні відповідати:

• набір значень початкових змінних;

• розраховані значення результатних показників;

• певна вірогідність настання даного сценарію, яка визначається експертним шляхом.

В результаті розрахунку визначаються середні (з врахуванням вірогідності настання кожного сценарію) значення результатних показників.

В випадку невеликого числа змінних та можливих сценаріїв розвитку проекту для аналізу ризику можна використовувати метод дерева рішень.

Перевага даного методу - в його наочності. Послідовність збору даних для побудови дерева рішень для аналізу ризику включає наступні етапи:

• визначення складу та довготривалості фаз життєвого циклу проекту;

• визначення ключових подій, які можуть вплинути на подальший розвиток проекту;

• визначення часу настання ключових подій;

• формулювання усіх можливих рішень, які можуть бути прийняті в результаті настання кожної окремої ключової події;

• визначення вірогідності прийняття кожного рішення;

• визначення вартості кожного етапу здійснення проекту (вартості робіт між ключовими подіями).

На базі отриманих даних будується дерево рішень. Його вузли являють собою ключові події, а стрілки, що поєднують вузли, - виконувані роботи з реалізації проекту. Крім того, на дереві рішень наводиться інформація відносно часу, вартості робіт та вірогідності прийняття того чи іншого рішення.

В результаті побудови дерева рішень визначається вірогідність кожного сценарію розвитку проекту, ефективність за кожним проектом, а також інтегральна ефективність проекту. Додатна величина ефективності проекту (наприклад, чистої приведеної вартості) вказує на прийнятний ступінь ризику, що пов’язаний зі здійсненням проекту.

При формуванні сценаріїв з використанням методів імітаційного моделювання застосовується така послідовність дій:

• визначаються інтервали можливої зміни початкових змінних, в межах яких ці змінні є випадковими величинами;

• визначаються види розподілу вірогідностей в межах заданих інтервалів;

• встановлюються коефіцієнти кореляції між залежними змінними:

• багаторазово (не менш 200 разів) розраховуються результатні показники;

• отримані результатні показники розглядаються як випадкові величини, яким відповідають такі величини: математичне очікування, дисперсія, функція розподілу та щільність вірогідностей);

• визначається вірогідність попадання результатних показників в той чи інший інтервал, вірогідність перевищення мінімально припустимого значення та ін.

Аналіз значень результатних показників при сформованих сценаріях дозволяє оцінити можливий інтервал їх зміни при різних умовах реалізації проекту. Вірогідність характеристики використовують для:

а)прийняття інвестиційних рішень;

б)ранжування проектів;

в)обґрунтування раціональних розмірів та форм резервування та страхування.

5.Визначення заходів щодо зниження інвестиційних ризиків. Всебічний аналіз фінансового стану суб'єкта інвестиційної діяльності та очікуваних проектних ризиків являє собою обов'язкову умову прийняття рішень щодо інвестування.

Залежно від виду проекту, його належності до того чи іншого типу розробляється система заходів протидії ризикам:

— розподіл ризику між учасниками проекту;

— заставні операції та гарантування;

— страхування (хеджування);

— лімітування;

— еккаутинг та інші форми захисту.

Розподіл ризику між учасниками проекту – це такий захист, який дає можливість засновникам проекту переносити частину своїх ризиків на інших учасників проекту (див. рис. 7.5.).

Заставні операції та гарантування використовуються у випадку залучення кредитних коштів для фінансування інвестиційного проекту.

Позички під заставу — це позички, забезпечені з боку позичальника заставними активами. Застава — це один з найдавніших засобів забезпечення позичок. Але якщо у минулі роки заставні фізичні активи переходили у володіння кредитора, то тепер вони, як правило, залишаються у використанні позичальника, а кредитору відповідно до контракту переходять права володіння (цессія).

Гарантований кредит видається під письмове зобов'язання третьої сторони сплатити борг у випадку відмови від його сплати позичальником. Оцінка ризиків гаранта та вимоги до якості гарантії такі ж самі, як і до застави.

Гарантії можуть бути таких видів:

• обмежена або необмежена, тобто та, що гарантує всю заборгованість або тільки її частку;

• забезпечена або незабезпечена, тобто з заставою або без неї,

• фізичних або юридичних осіб, тобто забезпечена власними або корпоративними активами.