Література:

1. Франк С. Духовные основы общества. – М., 1992. – С.37- 39,50- 53,56-

63,114 - 117.

2. Социологос. – М., 1991. – с.219-230.

3. Першоджерела комунікативної філософії. – К., 1996. – С. 149 – 156.

4. “Сучасна соціальна зарубіжна філософія” (Хрестоматія). – К.,1996. –

с.8-25;194-251; 362-380.

5.П. Сорокин. Человек. Цивилизация. Общество. М., 1992. –с.245-252.

6. Уайтхед А.Н. Избранные работы по философии. – М.,1990. – с.434-462.

7. Шюц А. Избранное: Мир, светящийся смыслом. – М., 2004. –Разд.

Прикладная теория –с.533-594; Равенство и смысловая структура социального мира. –с. 616-667.

Додаткова література:

1. Социология. – Х., 1997. –с.213-216.

2. Горак Г.І. Філософія. – К., 1997. – с. 182-189; 151-160.

3. Сучасна соціальна філософія. – Т.1. – К., 1993. – с.133-138; 192-193; 151-153.

4. Пазенок В.С. Філософія. – К., 2008. – с.144-151.

5. Губар О.М. Філософія. – К., 2007. – с.321-333; 334-353.

6. Політологія. Модульний курс. – Харків, 2009. – С.249-261; 167-171.

7. Нестеренко В.Г. Вступ до філософії: онтологія людини. – К., 2003. –с.253-288.

Семінар №4.

Людина в контексті матеріального і духовного життя.

Питання для обговорення:

Виробництво як суспільна форма життєдіяльності людей. Основні тенденції зміни структурних домінант суспільного виробництва.

1. Духовне виробництво як “виробництво людини”. Форми духовного виробництва як “зняті” умови людської буттєвості. Роль духовного виробництва у відтворенні ціннісного самовизначення людини.

2. Нові контексти ідентифікації проблеми духовного в сучасній культурі.

Література:

1. Філософія. Під ред.. Надольного І.Ф.. – К., 1997. – С. 501-514.

2. Современный философский словарь. – М.,1996. – с..165-170.

3. Кримський С.Б. Нові контексти ідентифікації духовності. – ж. “Вопросы философии”, -1992. - №12, с.21-28.

4. Кримський С.Б. Запити філософських смислів. – К., 2003. – с.94-110.

5. Фуко М. Герменевтика субъекта. – сб. Социологос . – М., 1991. – с.284-300.

Додаткова література.

1.Производство как общественный процесс. – М., 1986.

2. Малахов В.А. Етика. – К., 1996. – с.229-235.

Семінар №5

Історія як простір людського буття. “Людиномірність” історії та

історичність людини.

Питання для обговорення:

Ідея історії: механізми і парадокси її само змінення. Проблема цінності Історії.

Еволюція історичної свідомості: від “філософії історії” - до “критичних теорій суспільства”.

1. Обгрунтування ідеї всесвітньої історії. Еволюція філософських уявлень про єдність людства та історичного процесу.

2. “Різомна” модель історичного процесу. Криза прогресистської ідеології. “Нова історична наука” (школа “Анналів” ).

3. Проблема суб’єкта історії. Поняття “народ”, “маса”,“натовп”. Видатна особа в історії. Еліти, їх роль в історії.

4. Соціальні руху як агенти соціальних змін. Типи і динаміка соціальних рухів.

5. Проблема пізнання та інтерпретації історії. Гуманітарність історичного пізнання.

Література:

1. Ясперс К. Смысл и назначение истории. М., 1991. – с.32-99.

2. Ницше Ф. О пользе и вреде истории для жизни. –Соч. В 2-х т., Т1. –с.158-230.

3. Рикёр П. История и истина. –С.-Пб, 2002. –с.35-58.

4. Рикёр П. Пам’ять. История. Забвение. – М., с. 405-413; 468-481;535-548.

5. Фуко М. Археологія знання. – К., 2003. –с.213-223.

6. Кримський С.Б. Запити філософських смислів. К., 2003. – с.211-227.

7. Шюц А. Избранное: Мир, светящийся смыслом. – М., 2004. –Разд. Смысловое строение социального мира. –С.856-963.

8. И.М.Савельева, А.В.Полетаев. История и время в поисках утраченного. – М.,1997. – Гл.I,§2,3. – С. 57 – 89.

9. Поппер К. Злиденність історицизму. – ж. “Філософська і соціологічна думка”, 1990. -№ 9,10.

10. Франко І. Що таке поступ? – Твори у 50-и т. – К., 1976-1086. – Т.5.