Дата складання
Дата складання є обов’язковим реквізитом векселя, за відсутності якого вексельне зобов’язання визнаватиметься недійсним. Основною вимогою до даного реквізиту є його визначеність. Можливість неоднозначного тлумачення дати складання векселя через нерозбірливість почерку особи, яка заповнювала вексель, або її написання у формі, що не відповідає звичаям місця складання векселя, позбавляє вексель вексельної сили.
Слід розрізняти поняття “дата складання” і “дата видачі” векселя.
Датою складання є дата, з якої визнається існування вексельного зобов’язання. Дата складання векселя є вексельним реквізитом, від якого здійснюється відлік деяких вексельних строків, таких як строк пред’явлення до акцепту векселів строком платежу у визначений строк від пред’явлення і строк пред’явлення до платежу векселів строком платежу після пред’явлення і протягом певного часу з моменту складання.
Датою видачі векселя є дата його первинного вручення першому векселедержателю. Дата видачі не є вексельним реквізитом і може визначатися на підставі первинних документів, які супроводжують їхній рух (як правило, такими документами є акти прийому-передачі векселів).
Дата складання і дата видачі векселя не обов’язково мають співпадати. Дата видачі векселя може наставати як раніше дати складання векселя, так і пізніше, і не впливає на склад і характер зобов’язань осіб, зобов’язаних за векселем.
Дата складання векселя обмежується іншим вексельним реквізитом – датою платежу. Не має вексельної сили документ, дата платежу за яким настає раніше, ніж дата його складання.
Строк платежу
Уніфікований вексельний закон передбачає чотири варіанти встановлення строку платежу за векселем:
за пред’явленням;
у визначений строк від пред’явлення;
у визначений строк від дати складання;
на визначену дату.
Строк платежу “за пред’явленням” означає, що:
вексель має пред’являтися до платежу протягом одного року з дня його складання;
вексель оплачується при його пред’явленні.
Крім того, Уніфікований вексельний закон передбачає право векселедавця:
скоротити чи обумовити більш тривалий строк платежу;
встановити дату, раніше якої вексель не може пред’являтися до платежу (в такому випадку строк для пред’явлення обчислюється з цієї дати).
Встановлений векселедавцем строк платежу “за пред’явленням” також може бути скорочений індосантами.
Строк платежу “у визначений строк від пред’явлення ” означає, що:
строк платежу визначається або датою акцепту, або датою протесту;
при відсутності протесту недатований акцепт вважається зробленим в останній день строку, передбаченого для пред’явлення до акцепту;
за векселями, виданими зі строком платежу через один або кілька місяців від пред’явлення, строк платежу настає у відповідний день того місяця, в якому платіж має здійснюватися;
вексель має пред’являтися до платежу або в день, коли він має бути оплачений, або в один із двох наступних робочих днів.
Строк платежу “у визначений строк від дати складання” припускає, що:
вексель має пред’являтися до платежу або в день, коли він має бути оплачений, або в один із двох наступних робочих днів;
за векселями, виданими зі строком платежу через один або кілька місяців від складання, строк платежу настає у відповідний день того місяця, в якому платіж має бути здійснений.
Вексель зі строком платежу “на визначений день” має пред’являтися до платежу або в день, коли він має бути оплачений, або в один із двох наступних робочих днів.
Уніфікований вексельний закон установлює правила інтерпретації окремих формулювань строків платежу:
строк платежу за векселем, виданим строком на один або кілька місяців від складання, настає у відповідний день того місяця, в якому платіж має бути здійснений. У разі відсутності в даному місяці відповідного дня строк платежу настає в останній день місяця;
якщо вексель виданий строком на півтора місяця або на кілька місяців з половиною від дати складання, то необхідно спочатку відрахувати цілі місяці;
вираз “вісім днів” або “п’ятнадцять днів” означає не один або два тижні, а строки в повні вісім або п’ятнадцять днів;
вираз “півмісяця” означає строк у п’ятнадцять днів.