Місце платежу

Порядок зазначення у векселі місця платежу аналогічний порядку зазначення адреси платника (трасата).

Заповнюючи даний реквізит, слід мати на увазі, що наведені далі помилки у зазначенні місця платежу можуть призвести до недійсності векселя:

• зазначення декількох альтернативних місць платежу;

• зазначення місця платежу, яке може бути визначено;

• зазначення як місця платежу не визначеного географічного місця, а певної території.

Місце платежу за векселем може співпадати з місцезнаходженням платника (векселедавця) або бути відмінним від нього. Зазначення особливого місця платежу може супроводжуватися зазначенням особливого платника. В разі відсутності такої вказівки передбачається, що вексель оплачуватиметься в особливому місці платежу безпосередньо трасатом (векселедавцем).

Документ, в якому реквізит “місце платежу” відсутній, не втрачає вексельної сили за умови, що у векселі зазначене місцезнаходження платника. Відповідно до ч. 3 ст. 2 Уніфікованого вексельного закону, в разі відсутності вказівки на місце платежу місцем платежу вважається місце, позначене поруч із платником.

Найменування того, кому або наказу кого платіж має бути здійснений (векселедержателя)

Уніфікований вексельний закон не містить жодних правил складання даного реквізиту. Однак цей реквізит підкоряється загальним правилам заповнення вексельних реквізитів, зокрема вимозі про достатню визначеність.

Для того щоб задовольняти дану вимогу, найменування векселедержателя-юридичної особи, що вказується у векселі, має містити відомості про його організаційно-правову форму та повне найменування.

Найменування векселедержателя (втім, як і інших осіб, чиї найменування вказуються у векселі) має заповнюватися тією мовою, якою визначене офіційне найменування в його установчих документах.

НАЙМЕНУВАННЯ ПЛАТНИКА (ТРАСАТА)

Даний реквізит переказного векселя заповнюється аналогічно реквізиту “Найменування того, кому або наказу кого платіж має бути здійснений”.

НАЙМЕНУВАННЯ ВЕКСЕЛЕДАВЦЯ

Вимоги до змісту даного реквізиту такі самі, як і до реквізиту “найменування того, кому або наказу кого платіж має бути здійснений”.

АДРЕСА ПЛАТНИКА (ТРАСАТА)

Уніфікований вексельний закон не встановлює жодних спеціальних вимог до зазначення адреси платника. Це означає, що однаково вірним з погляду вексельного права є зазначення як точної адреси платника, так і найменування лише населеного пункту.

Однак слід підкреслити, що зазначення точної адреси платника є більш доцільним як для векселедавця, так і для векселедержателя. Річ у тім, що його відсутність може створити труднощі з пред’явленням векселя до акцепту і стати причиною протесту векселя в неакцепті або неплатежі лише тому, що векселедержатель не знав точної адреси платника й не зміг здійснити пред’явлення векселя до акцепту або платежу.

АДРЕСА ВЕКСЕЛЕДАВЦЯ

Порядок заповнення даного реквізиту аналогічний заповненню реквізиту “адреса платника (трасата)”.

ПІДПИС ВЕКСЕЛЕДЕРЖАТЕЛЯ

Вимоги до змісту даного реквізиту визначає Закон України “Про обіг векселів в Україні” від 5 квітня 2001 р. № 2374-III . Відповідно до ст. 5 згаданого закону, вексель підписують:

• від імені юридичних осіб – власноручно керівник і головний бухгалтер (якщо таку посаду передбачає штатний розклад юридичної особи) або уповноважена ними особа. Підписи скріплюються печаткою;

• від імені фізичних осіб – власноручно зазначена фізична особа або уповноважена нею особа. Підпис скріплюється печаткою (у разі її наявності).

Підпис векселедавця має здійснюватися рукописним способом. Механічне відтворення підпису, використання інших способів копіювання, електронно-цифрового підпису або іншого аналогу власноручного підпису не допускається.

Крім розглянутих вище обов’язкових реквізитів, векселедавець має право включити до тексту векселя ряд застережень, що уточнюють зміст вексельного зобов’язання.

Поширеними фінансовими інструментами для продажу й перепродажу є векселі. Операції з ними — одна з найстаріших банківських операцій. Виникнення цього першого виду цінних паперів, як специфічного товару на фінансовому ринку, пов'язане з практикою торговельних та лихварських операцій. Батьківщиною векселя заведено вважати Італію, де вже в ХІІ столітті генуезькі купці вносили гроші місцевим міняйлам в обмін на зобов'язання сплатити цю суму в іншому місці. Сам термін вексель — cambium — означав «обмін».

Вексель — це письмове боргове зобов'язання встановленої форми, що дає його власнику (векселетримачеві) право вимагати від боржника (векселедавця) сплати зазначеної у векселі суми грошей у вказаний строк.

Векселі мають такі ознаки, які відрізняють їх від інших цінних паперів:

1. Вони є грошовими документами, що засвідчують наявність відносин безумовної заборгованості.

2. Виступають засобом кредитування, оскільки між датою виписки або виставлення векселя та датою погашення завжди є певний період, протягом якого існують відносини заборгованості. Погашення векселя означає виконання боржником своїх грошових зобов'язань і, отже, їхнє закінчення.

3. Векселі можуть бути предметом застави.

Обіг векселів у зарубіжних країнах регулюється Законом про вексель, що спирається на вексельне право. Процедура їхнього випуску дуже ліберальна й не потребує державної реєстрації (лише наявності права та дієздатності). Однак простота випуску векселя компенсується суворістю виконання його умов сторонами угоди.

Виокремлюють векселі двох типів — комерційні, тобто забезпечені товарним покриттям, що враховуються комерційними банками, і банківські — приятельські (бронзові), що не мають товарного покриття, або фінансові векселі, що купуються банками. Крім того, є державні векселі терміном на 3, 6 і 12 місяців, що не містять процентних купонів і реалізуються зі знижкою порівняно з номіналом, а викуповуються за повною номінальною вартістю, яку встановлено законодавством. Вивезення цих документів за кордон заборонене.

Найбільш істотне значення для інвестора з позицій принципових відмінностей інвестиційних якостей векселів має поділ векселів на прості та переказні.

Простий вексель виписується та підписується боржником. Переказний вексель (тратта) виписується та підписується кредитором (трасантом) і є наказом боржнику (трасату) про сплату в зазначений строк визначеної суми грошей іншій особі (ремітенту). Передача відбувається з допомогою індосаменту — спеціального передаточного напису, який міститься на звороті формуляра. Індосамент не потребує нотаріального засвідчення. Він є підтвердженням володіння цим цінним папером. Особи, які поставили свої підписи на векселі, зокрема й індосанти, несуть за ним солідарну відповідальність.

Такий вексель містить наказ сплатити борг, що виходить від особи, яка видала вексель, але це ще зобов'язання здійснити платіж зі сторони трасата. Тому переказний вексель має бути підтверджено ним (акцептовано). Акцепт — письмова згода на сплату вказаної у векселі суми, тобто прийняття зобов'язань за ним. Акцепт є одностороннім, безумовним та абстрактним зобов'язанням. На лицевій стороні формуляра векселя має міститися напис «згоден» або «прийнято до сплати».

Для підвищення надійності векселя в обігу на ньому ставиться також підпис спеціального поручителя (гаранта) — аваль, який може стосуватися як усієї суми боргу, так і її частин. У такий спосіб особа, що здійснила аваль (аваліст) бере на себе відповідальність за платіж, якщо трасат, трасант або індосант не можуть цього зробити.

Існують чіткі вимоги законодавства щодо авалю. На лицевій стороні формуляра векселя або на додатковому аркуші (алонжі) має бути напис «вважати авалем».

Досвід установлення вексельного обігу в постсоціалістичних країнах та активного функціонування в розвинених країнах охоплює такі можливі операції: облік, інкасація, авалювання, акцептування, векселів; позика під їхню заставу; форфейтингові операції з ними; випуск банком власних векселів; переоблік їх центральним банком.

Існує два основних види ризику, до яких схильні інвестиції в облігації. Це кредитний і ринковий ризики.

Кредитний ризик - це ризик того, що емітент, що випустив облігації, згодом буде не в змозі виконувати свої зобов'язання з виплати процентів і з повернення основної суми боргу. Іншими словами, це ризик неплатежу або затримки виплат купонів і / або основної суми облігації. Залежно від рівня ризику того чи іншого емітента рейтингові агентства присвоюють емітентам певні рейтинги надійності.

Ринковий ризик - це ризик зміни вартості облігації в результаті руху рівня або поточної ринкової волатильності прибутковості або вартості грошей. Облігації чуйно впливають на зміну процентних ставок у країні, інфляцію. У результаті ціни облігацій на ринку рухаються в ту чи іншу сторону, тим самим, регулюючи прибутковість по інструментах. Ринковий ризик полягає в тому, що ціна куплених вами раніше облігацій впаде. Звичайно, ринковий ризик при інвестуванні в облігації набагато менше ринкового ризику акцій. Якщо ціни акцій постійно коливаються на десятки відсотків, то облігації набагато менш волатильні. У порівнянні з акціями облігації можна вважати надійним вкладенням грошей, хоча і тут не можна виключати деякого коливання вартості ваших інвестицій.

Рейтинг або ж оцінка векселя— умовна оцінка якості (надійності) облігацій компаній які присвоюються спеціалізованими рейтинговими агенствами і широко використовуються на фінансовому ринку для прогнозування та оцінки ризиків.

Клас якості	Інвестиційні агентства
	"Standard-&Poor's"	"Moody's" (USA)	"DBRS" (Can.)	"CBRS" (Can.)
1. Найвища якість	AAA	Ааа	AAA	A++
2. Дуже гарна якість	АА	Аа	АА	А+
3. Гарна якість	А	А	A	А
4. Середній клас	ВВВ	Ваа	ВВВ	B++
5. Клас нижче середнього	ВВ	Ва	ВВ	В+
6. Низька якість	в	В-Саа	в	В
7. Спекулятивні	ССС-СС	Са	ССС	С
8. Щонайнижча якість	С, DDD-D	С	СС-С	D

недійсність

Женевська система вексельного права розрізняє два аспекти недійсності векселя. Перший зумовлює недійсність векселя у випадку дефекту вексельної форми, а другий — дефекту реквізитів.

Ці пункти можна деталізувати. Отож вексель визнається недійсним, якщо:

• платіж за векселем не є безумовним, а ставиться у залежність від якихось обставин;

• вексельне зобов'язання або пропозиція сплатити не є простими, а ускладнюються посиланням на інші обставини;

• предметом векселя виступає не вказана сума грошей, а майно або право;

• відсутній якийсь з обов'язкових реквізитів;

• дата складання векселя або платежу за ним не є реальною;

• строки платежу вказані інакше, ніж того вимагає законодавство, або зазначені як кілька послідовних строків платежу;

• вексельна сума вказана не одним числом, а якимось іншим способом, наприклад, у вигляді послідовного ряду цифр або вилки типу "від 5000 до 7000 гривень";

• у тексті міститься умова про право кожного з векселетримачів на проценти з векселя пропорційно термінові перебування векселя в розпорядженні даного тримача;

• у тексті міститься умова про право векселетримача одержати нараховану суму процентів валютою, що відрізняється від валюти основної суми векселя.

В основі другого аспекту дефектності векселя можуть лежати різні чинники. Насамперед це неправоздатність особи, яка зробила напис на векселі. При цьому, як зазначалося, недійсність підпису неправоздатної особи стосується лише даної особи, а всі інші підписи дієздатних осіб не втрачають силу вексельного права. За таких умов вексель може функціонувати як частково дійсний і виконувати належні операції.

Розвиваючи далі проблему дієздатності векселя, слід зазначити, що недійсність векселя можуть спричинити ще такі обставини:

• якщо вексель визнано підробленим. Підробленим вважається вексель із написом, зробленим від імені якоїсь осо*

би, котре було використане для цієї мети. За таких умов ніяких вексельних зобов'язань не має ні дана особа, ні той, хто скористався чужим ім'ям, тому що останній вчинив злочин і за це несе кримінальну відповідальність;

• якщо вексель визнано фіктивним. Це трапляється тоді, коли у векселі зазначені вигадані, неіснуючі особи. Подібні векселі переважно розраховані на отримання грошей шляхом урахування векселів у банку. Відповідальність за виготовлення фіктивних векселів установлена кримінальним правом;

• якщо у векселі зроблені необумовлені виправлення, підчистки чи перекреслення, що спотворюють форму реквізитів. Водночас це не стосується випадкових надривів векселя або навіть ненавмисних відривів якоїсь його частини. За умови збереження всіх реквізитів такі векселі залишаються дійсними.

Женевська система вексельного права розрізняє два аспекти недійсності векселя. Перший зумовлює недійсність векселя у випадку дефекту вексельної форми, а другий — дефекту реквізитів.

Ці пункти можна деталізувати. Отож вексель визнається недійсним, якщо:

• платіж за векселем не є безумовним, а ставиться у залежність від якихось обставин;

• вексельне зобов'язання або пропозиція сплатити не є простими, а ускладнюються посиланням на інші обставини;

• предметом векселя виступає не вказана сума грошей, а майно або право;

• відсутній якийсь з обов'язкових реквізитів;

• дата складання векселя або платежу за ним не є реальною;

• строки платежу вказані інакше, ніж того вимагає законодавство, або зазначені як кілька послідовних строків платежу;

• вексельна сума вказана не одним числом, а якимось іншим способом, наприклад, у вигляді послідовного ряду цифр або вилки типу "від 5000 до 7000 гривень";

• у тексті міститься умова про право кожного з векселетримачів на проценти з векселя пропорційно термінові перебування векселя в розпорядженні даного тримача;

• у тексті міститься умова про право векселетримача одержати нараховану суму процентів валютою, що відрізняється від валюти основної суми векселя.

В основі другого аспекту дефектності векселя можуть лежати різні чинники. Насамперед це неправоздатність особи, яка зробила напис на векселі. При цьому, як зазначалося, недійсність підпису неправоздатної особи стосується лише даної особи, а всі інші підписи дієздатних осіб не втрачають силу вексельного права. За таких умов вексель може функціонувати як частково дійсний і виконувати належні операції.

Розвиваючи далі проблему дієздатності векселя, слід зазначити, що недійсність векселя можуть спричинити ще такі обставини:

• якщо вексель визнано підробленим. Підробленим вважається вексель із написом, зробленим від імені якоїсь осо*

би, котре було використане для цієї мети. За таких умов ніяких вексельних зобов'язань не має ні дана особа, ні той, хто скористався чужим ім'ям, тому що останній вчинив злочин і за це несе кримінальну відповідальність;

• якщо вексель визнано фіктивним. Це трапляється тоді, коли у векселі зазначені вигадані, неіснуючі особи. Подібні векселі переважно розраховані на отримання грошей шляхом урахування векселів у банку. Відповідальність за виготовлення фіктивних векселів установлена кримінальним правом;

• якщо у векселі зроблені необумовлені виправлення, підчистки чи перекреслення, що спотворюють форму реквізитів. Водночас це не стосується випадкових надривів векселя або навіть ненавмисних відривів якоїсь його частини. За умови збереження всіх реквізитів такі векселі залишаються дійсними.

Підбиваючи підсумки, доцільно навести деякі правила, вказані вітчизняним вексельним правом:

перше правило проголошує, що все те, що написане на векселі, але не відповідає вимогам законодавства, вважається ненаписаним, тобто недійсним, неіснуючим;

друге правило виходить із того, що не кожен зіпсований, відсутній або підроблений реквізит векселя робить його недійсним. Такий вексель може визнаватися як частково недійсним, так і повністю недійсним. При цьому частково недійсні векселі обертаються поряд із бездоганно виконаними;

трете правило: якщо допущено дефект форми, то вексель втрачає силу вексельного права, але залишається дієвим документом, який засвідчує майновий борг особи, що його видала, перед особою, яка прийняла цей документ. Такий документ стає предметом розгляду цивільного права;

четверте правило: фальшивий (підроблений) вексель Не має дієвої сили вексельного документа лише тією своєю частиною, відносно якої доведені фальшування чи підробка;

п'яте правило: на дієздатність векселя не впливають помилки і похибки мови, але якщо вони не спотворюють його зміст. За взаємною згодою учасників складання вексельного зобов'язання вексель виписується будь-якою мовою, але переважно тією, що діє у місці видачі або у місці платежу. Як зазначалося, можна здійснювати переклад текстів іноземних векселів, але переклад має бути нотаріально засвідчений;

шосте правило: підписи на векселі визнаються недійсними лише за таких умов: доведена їхня підробка; вексель захоплено підписувачем обманом або іншим незаконним способом; підписувач не володіє вексельною дієздатністю; у підписі виявлено підчистки; підпис належить особі, чиє місце перебування не встановлене; підпис не належить законному векселетримачеві чи уповноваженій ним особі.

Дещо відмінні правила визнання недійсності векселів діють в інших країнах. Не деталізуючи їх, зазначимо таке.

У переважній більшості країн світу форма складання векселів і порядок розміщення реквізитів не регламентуються, їхні національні (центральні) банки, звичайно, запровадили вексельні формуляри, але суб'єктами вексельного права вони використовуються лише як зразок. Тому відступи від державно встановлених вимог не позбавляють векселі правоздатності.

Особливо значними відхиленнями від норм Женевської системи вексельного права щодо форми векселя і порядку розміщення його реквізитів характеризується практика англійсько-американської системи. У країнах, що використовують дану систему, не є обов'язковою постановка мітки "Вексель"; найменування платника (трасата) не вимагається; зазначення дати і місця платежу та місця складання вексельного зобов'язання не нормується; у тексті векселя допускається зазначення кількох платників, практикується видача векселя одночасно кількома векселедавцями, векселедавці можуть поміщати вказівку на кількох перших векселетримачів. Проте і англійсько-американська система забороняє розподіл вексельної суми між кількома платниками або кількома першими тримачами.

Контрольні запитання та завдання

► Дайте визначення обов'язкових реквізитів векселя та його несуттєвих атрибутів.

► З'ясуйте роль форми у визначенні правової дієздатності векселя. Які наслідки недійсності векселя у разі дефекту форми?

► Аргументуйте значення таких обов'язкових реквізитів, як "місцезнаходження платника" та "назва ремітента".

► Як обчислюються строки перебування векселя в обі-' гу? Що таке позовна давність?

► Які відхилення у написанні обов'язкових реквізитів не позбавляють вексель дієздатності?

► Чи можливе внесення змін до тексту векселя?

► Чи обов'язковим є зазначення дати і місця складання векселя?

► Розкрийте економічну суть вексельної суми. Як зазначається вона у тексті векселя?

► У яких векселях можливе внесення умови про нарахування відсотків на вексельну суму?

► Доміцильований вексель номіналом 450 тис. гривень враховано банком за 36 днів до строку платежу. Ставка врахування — 50% річних. Вартість поштово-телеграфних пересилань за цим векселем складе для банку 750 гривень, а комісія іногороднього банку за інкасування іногородніх векселів становить 1% номіналу векселя. Яку суму дисконту має отримати банк за врахування цього векселя?

► Виберіть правильну відповідь.

Що належить до вексельної документації ?

а) лицевий і зворотний боки векселя;

б) вексельні розписки;

в) вексельні сповіщення;

г) вексельні розписки і повідомлення, акт приймання-передання векселя, акт опротестування векселя, довіреність на виконання вексельних операцій, аваль, вексельні реєстри, книги обліку векселів.

За яких умов правомірним стає введення до тексту векселя вимоги про нарахування процентів?

а) у векселі із наперед фіксованою датою платежу;

б) у векселі зі строками платежу "за пред'явленням" та "у такий-то час від пред'явлення";

в) у векселі зі строком платежу "у такий-то час від складання";

г) у випадку здійснення регресної вимоги векселетримачем і особою, яка оплатила вексель і пред'являє претензії до інших зобов'язаних осіб.