Тема 2: "Організація та нормативне регулювання аудиторської діяльності в Україні"

План

1. Порівнянна характеристика організації аудиту в Україні та країнах з ринковою економікою.

2. Порядок сертифікації аудиторів України та подовження їх дії сертифікатів.

3. Порядок внесення та ведення Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності.

4. Принципи, постулати та стандарти аудиту.

5. Етичні аспекти аудиторської діяльності.

1.Організація та регулювання аудиторської діяльності в Україні

Суттєва відмінність західної організації від вітчизняної, яка полягає в наступному :

• західний варіант: потреба суспільства у впевненості щодо даних бухгалтерської звітності, професійна бухгалтерська спільнота, виокремлення з професійної бухгалтерської спільноти фахівців, які замаються виключно аудитом

• українській досвід: вимога Світового Банку щодо імплементації аудиту в практику бізнесу в Україні, Формування з бухгалтерів, фінансистів, економістів, юристів, податківців, тощо фахової спільноти аудиторів.

За літературними джерелами західних та вітчизняних фахівців з аудиту саме коло користувачів результатами послуг останнього і визначає організацію професійної діяльності, бо організація аудиторської діяльності повинна бути такою, щоб найкраще задовольняти потреби замовників.

На сьогодні користувачів практично асоціюють з замовниками, хоча з юридичної точки зору це не одне і теж. Стандарти аудиту МФБ розділяють замовників на відповідальну сторону (зазвичай це менеджмент емітента звітності) та на користувачів аудиторським звітом (до їх складу можуть входити акціонери, фіскальні органи Держави, інвестори, тощо). Західна теорія аудиту визнає наступне коло користувачів (замовників) аудиторських послуг: Власник бізнесу (співвласник, корпоративний учасник), Держава в особі фіскальних органів, Реальні або потенційні інвестори, кредитори, партнери по бізнесу, Найманий менеджмент та персонал , Галузеві чи фахові професійні спілки, Громадські об’єднання споживачів продуктів чи послуг бізнес.

В Україні ситуація дещо інша. Серед замовників та користувачів існує певний конфлікт інтересів, тому навіть за однією аудиторською послугою вони певним чином різняться.

В Україні ж основним регулятором організації аудиту залишається АПУ. Завданням АПУ є методологічне і нормативно-правове забезпечення аудиту в Україні, регулювання та контроль аудиторської діяльності.

АПУ щорічно отримує від аудиторських фірм та аудиторів звіти про виконані ними роботи за формою, затвердженою АПУ, здійснює їх аналіз та подає до КМУ узагальнену інформацію про стан аудиторської діяльності в Україні.

Члени АПУ, за винятком Голови АПУ, виконують свої обов'язки на громадських засадах. Витрати членів АПУ на службові відрядження за рішенням АПУ відшкодовуються за рахунок коштів АПУ в межах чинного законодавства та затверджених АПУ кошторисів.

Ведення поточних справ та своєчасне інформаційне забезпечення роботи членів АПУ здійснює Секретаріат, який очолює завідувач. АПУ.

Джерелами фінансування діяльності АПУ є: плата за проведення сертифікації фізичних осіб на право зайняття аудиторською діяльністю та за продовження терміну чинності сертифікатів аудиторам України; плата за включення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, а також плата за продовження терміну дії Свідоцтва; добровільні внески, що надходять від професійних організацій аудиторів України; надходження у вигляді дивідендів та інших пасивних доходів від господарської діяльності юридичних осіб, створених за участю АПУ; інші джерела, не заборонені законодавством України.

Українська організація аудиту мало чим принципово відрізняється від світового досвіду, хіба що наявністю регулятора аудиту – Аудиторської палати України, аналоги якої за назвою є, насамперед у Європі, але за статусом – немає ніде.

З 1993 р. по 2006 р. в законі прямої дії «Про аудиторську діяльність в Україні» було посилання і на громадську організацію аудиторів – Спілку Аудиторів України . На жаль САУ не вдалося скористатися з історичної нагоди очолити організацію аудиту в країні, і Спілка була виключена з останньої редакції закону від 14.09.2006 р.