4.Застосування вибіркових методів при одержанні аудиторських доказів

Аудиторський вибірковий метод являє собою застосування процедури аудиторської перевірки за відношенням менш, чим до 100% рахунків або класів операцій для того, щоб дати можливість аудитору одержати й оцінити докази про обрані елементи і таким чином сформувати думку про генеральну сукупність у цілому.

Генеральна сукупність - набір елементів, які становлять окрему статтю в балансі або окремий клас операцій. Кожний елемент цього набору називається елементом генеральної сукупності, а коли аудитор робить вибір, відібраний елемент стає елементом вибірки.

Аудитори прибігають до вибіркової перевірки, якщо:

1) характер і дані сальдо рахунки або класу операцій не вимагають 100- % перевірки;

2) повинні бути зроблені висновки про сальдо рахунку або класі операцій;

3) час і вартість повної перевірки всієї генеральної сукупності будуть занадто більшими.

Можливість застосування вибіркового дослідження в процесі одержання аудиторських доказів в аудиті залежить від ряду умов:

1. обсяг генеральної сукупності повинен бути досить більшим, тому що в іншому випадку застосування вибіркових методів не буде виправдано;

2. припустимий рівень помилок повинен бути досить низьким;

3. кожна одиниця генеральної сукупності повинна бути чітко визначена (нумерація документів, виділення грошової одиниці у відособлену одиницю генеральної сукупності й ін.);

4. вибірка повинна повністю відповідати обраній меті аудиторської перевірки;

5. вибірка повинна бути репрезентативної, тобто вибіркова сукупність повинна з максимальним ступенем надійності відображав» стан даних у генеральній сукупності;

6. генеральна сукупність повинна бути однорідної, як по класу операцій, так і по величині їх значень. Теоретично за допомогою тих самих коштів контролю можуть перевірятися операції різного обсягу, але на практиці звичайно операції з більшим вартісним значенням перевіряються більш ретельно;

7. генеральна сукупність повинна містити операції всього звітного періоду. Якщо ми поберемо дані тільки за який-небудь проміжок усередині звітного року, перевіримо їх і екстраполюємо результати на всю генеральну сукупність за весь звітний рік, то результати будуть невірні. Екстраполювання результатів перевірки вибіркової сукупності означає поширення отриманих результатів на всю генеральну сукупність із урахуванням методів побудови вибірки;

8. кожна одиниця генеральної сукупності має однаковий шанс потрапляння у вибірку.

Вибірковий метод особливо ефективний у тих випадках, якщо аудитор вибирає статті з великої сукупності й у нього немає конкретних відомостей про її особливості: частота появи помилок, їх розмір і напрямок. Вибірковий метод не слід застосовувати: стосовно процедур, виконаних з метою уточнення структури контролю; якщо аудитор розділяє генеральну сукупність на дві групи за певним критерієм і досліджує суцільним методом усі статті по першій групі, а дані другої групи перевіряє за допомогою інших коштів (наприклад, аналізу) або не перевіряє зовсім; у разі виникнення сумніву в правильності результатів попередніх перевірок; розмір теоретичної помилки не відповідає фактично отриманому результату; окремі операції мають істотне значення (покупка нерухомості й ін.); існують статті балансу, перевірка яких не бажана, а обов'язкова; генеральна сукупність неоднорідна й перед проведенням вибіркового дослідження повинен бути застосований метод стратифікації.

Стратифікація – поділ елементів сукупності на групи або страти, в основі яких лежить загальна ознака, що відповідає мети аудиторської перевірки.

Для побудови вибірки аудитору рекомендується визначити: 1) порядок перевірки, 2)обсяг сукупності, що перевіряється, з якої буде зроблена вибірка, 3) розмір вибірки.

Ризик вибірки - це ймовірність складання невірної думки про всій генеральній сукупності, ґрунтуючись на даних вибіркової сукупності. Може мати місце як при перевірці системи контролю, так і при тестуванні рахунків.

Ризик вибірки при перевірці системи контролю - це ризик відхилення (прийняття) вірної (невірної) гіпотези, ґрунтуючись на результатах вибірки, що свідчать про ненадійність (надійності) системи контролю, у той час як фактично вона надійна (ненадійна).

Ризик вибірки при проведенні перевірок на істотність укладається в ризику відхилити вірну гіпотезу (прийняти невірну гіпотезу), тобто виходячи з результатів вибірки дійти висновку, що величина, що перевіряється, містить (не містить) значиму помилку, у той час як генеральний сукупність вільна від такого роду помилки (містить значиму помилку).

Розмір припустимої помилки встановлюється на стадії планування виходячи з рівня суттєвості. При перевірці системи контролю – це максимальний ступінь відхилення від певних на етапі планування процедур контролю. При перевірці по суті - це максимальна помилка в сальдо або класі проведень, яка дозволяє затверджувати з достатнім ступенем надійності, що у фінансовій звітності не має значимих помилок.

Поняття очікуваної помилки застосовується в тому випадку, якщо в аудитора існує припущення про те, що в генеральній сукупності наявна помилка. У цьому випадку йому слід збільшити кількість елементів вибіркової сукупності для того, щоб переконатися в тому, що загальна величина цих помилок не перевищує плановий розмір припустимої помилки.

У загальному виді розмір вибірки визначається по формулі: n = N «R/р, де - п - число одиниць вибірки, N - сукупність, що перевіряється, R - коефіцієнт надійності (визначається аудитором самостійно на основі довірчої ймовірності відсутності помилки в сукупності), - - припустима помилка.

Виділяють два методи вибіркової перевірки:

• статистичний - вибірковий контроль, при якім використовується теорія ймовірностей для побудови вибірки з генеральної сукупності і її оцінки з метою зробити висновок про сукупність у цілому.

• нестатистичний - вибірковий контроль, при якім аудитори не застосовують статистичних методів для одержання результатів. Технологією відбору елементів може бути довільний вибір або який - або інший метод, не заснований на математичних прийманнях.