Залежність між компонентами аудиторського ризику

Властивий ризик	Ризик контролю	Ризик невиявлення	Загальний аудиторський ризик
Низький	Низький	Високий	Високий
Низький	Середній	Середній	Високий
Середній	Середній	Середній	Середній
Низький	Низький	Середній	Низький
Високий	Високий	Низький	Низький

Як бачимо розмір ризику чисельно не визначається, а є продуктом професійного судження аудитора. Ризик не можна усунути повністю, тому в аудиторській практиці встановлено припустимий рівень аудиторського ризику (ПАР) – 5%, отож рівень впевненості( довіри) дорівнюється 95%.

Оцінка аудиторського ризику у відповідності з МСА проводиться в три етапу:

• попередня оцінка ризику - проводиться на стадії ознайомлення з діяльністю клієнта, аудитор встановлює прийнятий розмір ризику;

• вивірення оцінки на протязі аудиту : вперше – після ознайомлення з системами контролю і бух обліку клієнта, вдруге – після проведення тестування системи контролю, втретє – після проведення детальних тестів і аналітичних процедур, якщо потрібно;

• кінцева оцінка ризику – за результатами проведеної перевірки і огляду подальших подій аудитор визначає відхилення від ПАР

В вітчизняних умовах функціонування підприємств є декілька можливих варіантів трактування від чого слід визначати %. Найбільш ймовірним, є:

• об’єктивний підхід – розрахунок аудиторського ризику здійснюється у відсотках до суми гонорару. Яку аудитор очікує отримати від клієнта.

• суб’єктивний підхід - ризик аудитора визначається як відсоток від впевненості, яку бажає отримати аудитор щодо фінансової звітності.

3. Властивий (невід'ємний) ризик

Властивий ризик є показником вразливості залишку за певним бухгалтерським рахунком або певною категорією операцій стосовно перекручень, які можуть бути суттєвими, або вразливість цих залишків щодо перекручень у загальній сукупності з перекрученнями за іншими рахунками чи операціями, з припущенням, що заходи внутрішнього контролю підприємства на них не поширювалися.

Для того, щоб зробити оцінку властивого ризику, аудитору слід використати свої професійні знання з метою врахування й оцінки численних факторів потенційних ризиків.

Приклади факторів потенційних ризиків на рівні фінансової звітності такі:

• рівень цілісності управління;

• досвід, знання і зміни в управлінському апараті за певний період: малий досвід управлінського персоналу може вплинути на якість підготовки фінансової звітності підприємства;

• тиск на керівництво підприємства, наприклад, обставини, які можуть наштовхнути керівництво на перекручення фінансової звітності (це відбувається тоді, коли підприємство здійснює діяльність у галузі, в якій існує досвід великої кількості підприємницьких невдач, або підприємство має дефіцит власного капіталу, що не дає йому змоги продовжувати операції);

• діяльність підприємства, наприклад, його товари і послуги, структура капіталу, споріднені сторони, виробництво і розміщення, розподіл і компенсаційні методи;

• фактори, що впливають на галузь, у якій здійснює діяльність підприємство, наприклад, економічні умови і умови конкуренції, зміни в технології виробництва та послуг, загальній обліковій практиці, а також у фінансових тенденціях і показниках;

• бухгалтерські рахунки, які дають уявлення про фінансовий стан підприємства, і які, поза сумнівом, вимагають виправлення, наприклад, рахунок фінансових результатів, за яким треба було зробити коригування у попередньому періоді;

• складні основні операції, що можуть вимагати залучення спеціаліста іншої професії, ніж аудиторська;

• здатність активів до анулювання або неправильного представлення;

• терміни завершення незвичайних і складних угод, особливо в останні дні року.