3. Процедури ознайомлення з бізнесом економічного суєта – замовника аудиту

На етапі попереднього планування аудитор повинний ознайомитися з фінансово-господарською діяльністю економічного суб’єкта і мати інформацію про:

1. зовнішні фактори, що впливають на господарську діяльність економічного суб’єкта, що відбивають економічну ситуацію в країні (регіоні) у цілому і її галузеві особливості;

2. внутрішні фактори, що впливають на господарську діяльність економічного суб’єкта, зв’язаних з його індивідуальними особливостями.

На етапі попереднього планування аудиторська фірма оцінює можливість проведення аудиту. У випадку, якщо аудитор вважає за можливе проведення аудиту, при необхідності формує штат з асистентів-аудитора також можливо залучити додатково аудиторів для проведення аудиту й укладає договір з економічним суб’єктом.

На попередній стадії укладання договору на аудит аудитор повинен отримати ( або поповнити) інформацію про клієнта. Приблизний перелік необхідного мінімуму знань про потенційного замовника аудиту визначається професіоналізмом кожного конкретного аудитора.

Проте можна рекомендувати отримання наступної інформації :

• Розмір підприємства, форма власності та форма господарювання

• Ринок, де працює клієнт (галузь, сфера , сегмент)

• Технологія підприємницької діяльності

• Законодавчі обмеження діяльності (особливо умови оподаткування)

• Структура системи управління ( ієрархія, функціональна структура)

• Наявність та організація внутрішнього контролю (аудиту)

• Організація системи обліку ( облікова політика, оборот документів, форма бухобліку, склад апарату бухгалтерії, тощо)

• Наявність та результати попередніх перевірок аудиторами та фіскальними органами.

Джерелами одержання інформації про клієнта для аудитора повинні бути: статут та документи про реєстрацію економічного суб’єкта; протоколи засідань ради директорів, зборів акціонерів або інших аналогічних органів керування економічного суб’єкта; документи, що регламентують облікову політику економічного суб’єкта і внесення змін у неї; звітність: фінансова, статистична, управлінська; документи планування діяльності економічного суб’єкта (плани, кошториси, проекти); контракти, договори, угоди економічного суб’єкта; внутрішні звіти аудиторів, консультантів; внутріфірмові інструкції; матеріали перевірок контролюючих органів; матеріали судових і арбітражних позовів; документи, що регламентують виробничу й організаційну структуру економічного суб’єкта, список його філій і дочірніх компаній; відомості, отримані з бесід з керівництвом і виконавчим персоналом економічного суб’єкта; інформація, отримана при огляді економічного суб’єкта, його основних ділянок, складів.

3. Дослідження й оцінювання системи внутрішнього контролю

Щоб отримати розуміння суб’єкта господарювання та його середовища, в тому числі його внутрішнього контролю, аудитор повинен виконати такі процедури оцінки ризику: а) запити до найвищого управлінського персоналу та інших представників управлінського персоналу суб’єкту господарювання; б) аналітичні процедури; в) спостереження та перевірки.

Спостереження та перевірка можуть доповнювати запити управлінському та іншому персоналу, і також надавати інформацію щодо субєкта господарювання та його середовища.

Аудитор повинен отримати розуміння внутрішнього контролю, доречного для аудиторської перевірки.

Аудитор повинен отримати достатнє розуміння процедур контролю для оцінки ризиків суттєвого викривлення на рівні твердження і для визначення подальших процедур аудиторської перевірки відповідно до оцінених ризиків. Процедури контролю - це политика і процедури, які допомагають забезпечити виконання вказівок управлінського персоналу; наприклад, забезпечення виконання заходов, необхідних для усунення ризиків, які загрожують досягненню целей субєкта господарювання. Функції контролю в автоматизованих системах і в системах з ручним режимом мають різні цілі і здійснюється на різних організаційних та функціональних рівнях.

След звернути увагу, що іноді існують умови та події, які вказують на існування ризиків суттєвого викривлення.

У МСА №320 «Суттєвість в аудиті» відмічається, що аудитор повинен оцінювати суттєвість: 1) визначаючи характер, розрахунок часу та обсяг аудиторских процедур; 2) оцінюючи наслідки викривлень

Між суттєвістю й аудиторским ризиком є зворотний взаємозв’язок, тобто чим вище ревень суттєвості, тим ниже аудиторский ризик і навпаки. Аудитор ураховує зворотній взаємозв’язок між суттєвістю й аудиторским ризиком при визначенні характеристику розрахунку часу та обсягу аудиторських процедур. Наприклад, якщо після планування конкретных аудиторских процедур аудитор визначає, що прийнятний ревень суттєвості нижний, аудиторський ризик підвищується.