Моделі центральних місць в. Кристаллера

Неоднорідність географічних місць, яка визначає виникнення населених пунктів, була досліджена німецьким географом Вальтером Кристаллером. В основу своїх розробок В. Кристаллер поклав відому з фізики ідею кристалізації маси навколо ядра в стуктурі будь-якого матеріала (речовини). Ідеї В. Кристаллера в деяких напрямках продовжив і розвинув німецький економіст Анатоль Леш.

Міста є своєрідними фокусами (ядрами) навколо яких групуються більш дрібні населені пункти. Тому міста повинні обслуговувати послугами і товарами не тільки власне населення, але й населення прилеглих територій. У зв’язку з цим, міста можна назвати центральними місцями (ЦМ).

Центральні місця не однакові за значенням і поділяються на:

- ЦМ низького порядку, які можуть забезпечити населення послугами і товарами першої необхідності на мінімальній від житла відстані;

- ЦМ вищого порядку, які забезпечують крім товарів першої необхідності спеціальним набором товарів і послуг, яким населення користується не дуже часто, але за якими, при необхідності, люди готові їхати на великі відстані. Прикладом вищевикладеного може бути розміщення спеціалізованих шкіл, лікарень, учбових закладів і т. п.

Таким чином, місто (ЦМ) що виникає, пропонує населенню певні

27

товари і послуги, попит на які стане постійно знижуватися по мірі віддалення від ЦМ , доки не буде досягнута точка, де ці товари і послуги стануть не потрібними або перестануть купуватися із-за великої ціни (наприклад, за рахунок транспортних витрат, що збільшилися) і появи більш дешевих конкуруючих товарів від сусіднього центрального місця. При цьому найбільш доцільною формою зони обслуговування для ЦМ буде круг. Чим більший центр, тим більшу зону обслуговування він бере на себе. Але при круговому обслуговуванні виникає проблема неможливості повного “покриття території”, оскільки між кругами залишаються порожні місця (див. рис. 1.5а). У цьому випадку задачу А. Леш рекоменду розв’язувати використанням зон обслуговування у формі шестикутників, які забезпечують повне охоплення території (див рис. 1.5б). Радіус зони обслуговування ЦМ(b) А. Леш рекомендує визначати за формулою

де а - відстань від ЦМ до споживачів;

n - кількість споживачів;

На основі свої досліджень В. Кристаллер у 1933 р. створив моделі центральних місць (див. рис. 1.6), які розкривають закономірності розміщення і кількість населених пунктів. Таких моделей виділяють три: сітка К-3, К-4 і К-7.

Модель “сітка К-3” є базовою моделлю, де реалізується оріентація населенних пунктів на ринки збуту продукції або на ринки одержання повсякденних послуг.

Рис. 1.5. Можливі схеми зон обслуговування центральних місць

а) кругова; б) шестикутна

Припускається, що всі населенні пункти рівномірно розподілені на території і кожний з них має у центрі свій ринок збуту із зоною обслуговування у формі шестикутників.

Показник К-3 в моделі “сітка К-3” свідчить про те, що кожне ЦМ головує над трьома теріториальними зонами, що забезпечують населення цих зон товарами або послугами. Таку площу обслуговування складає одна первісна зона навколо центрального місця плюс 1/3 частина кожного з шестикутників, які приєднуються до центрального шестикутника, тобто 1+6·1/3=1+2=3 (див. рис. 1.6а).

Модель “сітка К-3” дозволяє вирішувати питання про найбільш вигідну організацію ринкових зон і характерна для сільських і селищних населених пунктів.

Модель “сітка К-4 ” побудована на принципі мінімальних витрат на будівництво транспортних шляхів. Центральне місце в цій моделі також

28

Рис. 1.6. Схеми моделей центральних місць за В. Кристаллером