Лекція № 3

Тема: Порядок реєстрації комерційного банку

План

1. Державний реєстр банків. Пакет документів для реєстрації банку

2. Комісія з питань нагляду і регулювання діяльності банків. Терміни розгляду заяви з приводу реєстрації комерційного банку

Основні терміни та поняття: банківська ліцензія; відділення банку; депозитарна діяльність; державна реєстрація банку; істотна участь; державний реєстр банків; письмовий дозвіл національного банку; підписний капітал; представництво банку; регулятивний капітал; реєстраторська діяльність; статутний капітал; торгівля цінними паперами; філія банку

1. З якою формою власності й організаційно-правовою фор­мою діяльності можуть створюватися банки в Україні?

2. Чи можуть в Україні створюватися державні банки, банки у формі закритих акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, кооперативні банки? Якщо так, то за яких умов? Якщо ні, то чому?

4. Якими можуть бути банки за розміром активів, статутного капіталу, зобов’язань?

5. Який банк вважається банком з іноземним капіталом?

6. Які є види банків залежно від розвитку регіональної мережі?

7. Який банк є спеціалізованим, а який — універсальним? Які є види спеціалізованих банків?

8. Чому сьогодні вітчизняні банки прагнуть до універсалізації діяльності?

9. У якому випадку реорганізація банків вважається злиттям, приєднанням, поділом, виділенням, перетворенням?

10. Яке банківське об'єднання вважають корпорацією, холдин­гом? З якою метою і за яких вимог вони створюються?

11. За яких умов і з якою метою створюються фінансово-холдингові групи?

12. Види операцій та послуги, які виконують комерційні банки

13. Охарактеризуйте активні операції комерційного банку

14. Охарактеризуйте пасивні операції комерційного банку

1. Державний реєстр банків. Пакет документів для реєстрації банку

Для того щоб банк зміг розпочати свою роботу, він має бути зареєстрованим. Державна реєстрація банку — це надання банку статусу юридичної особи. Банки в Україні створюються з дозволу Націо­нального банку України внесенням відповідного запису до Дер­жавного реєстру банків.

ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР БАНКІВ - книга реєстрації банків, що функціонують на території України. Його веде Національний банк України. Банк набуває статусу юридичної особи тільки після внесення відповідного запису до Державного реєстру банків. До реєстру згідно з чинним законодавством України заносять основні відомості про зареєстровані в Національному банку України банки, їхні філії та представництва, валютні біржі та інші фінансово-кредитні установи, а також зміни, які вносять до статуту того чи іншого банку. У цьому реєстрі також реєструють банківські об'єднання і банківські корпорації. Записи до реєстру вносять і в разі реорганізації чи ліквідації банку (після ухвалення звіту ліквідатора).

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про ба­нки і банківську діяльність» юридичні особи без їх реєстрації в НБУ та отримання банківської ліцензії не мають права викорис­товувати у своїх найменуваннях термін «банк» та похідні від нього словосполучення.

Правовою базою для створення і функціонування комерційних банків різних типів і форм власності є Закони України "Про банки і банківську діяльність", "Про підприємництво", "Про господарські товариства", "Про цінні папери і фондову біржу", а також нормативні акти НБУ.

Уся діяльність зі створення банку здійснюється в кілька етапів:

1. На першому етапі засновники або їх організаційна група готують проекти всіх документів, необхідних для реєстрації. При цьому визначають організаційно-правову форму діяльності майбутнього банку, тобто господарське товариство, у вигляді якого він функціонуватиме.

2. Далі засновники визначають розмір статутного фонду, необхідного для забезпечення нормальної діяльності комерційного банку і достатнього для запланованого обсягу операцій, і фіксується в установчих документах май­бутнього банку (статут, протокол установчих зборів, установ­чий договір). Розмір статутного фонду не може бути меншим за мінімальну величину, встановлену НБУ. Капітал, на який отримано письмові зобов'язання учасників банку щодо його сплати, називають підписним ка­піталом. На момент реєстрації засновники можуть сплачувати заявлений підписний капітал повністю або частково (для акціо­нерних товариств відкритого типу — не менше 50 %). Фактич­но сплачений і зареєстрований підписний капітал є статутним капіталом банку. Статутний капітал на момент реєстрації банку не може бути меншим за законодавчо встановлені вимоги та вимоги НБУ. Згідно зі ст. 31 Закону України «Про банки і бан­ківську діяльність» мінімальний рівень статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути меншим 10 млн. євро. Національний банк України має право встановлювати для окремих банків залежно від їх спеціалізації диференційований мінімальний статутний капітал, але не нижче розмірів, перед­бачених цим законом.

Статутний капітал банку незалежно від організаційно-правової форми діяльності згідно зі ст. 32 Закону України «Про банки і банківську діяльність» формується за рахунок власних коштів засновників, акціонерів, учасників із підтверджених дже­рел і тільки у грошовій формі. Статутний капітал банку не повинен формуватися з непідтверджених джерел. Забороняється використання для формування статутного капіталу бюджетних коштів (за винятком державних банків, статутний капітал яких формується за рахунок витрат бюджету), а також банківських металів і коштів, одержа­них у кредит і під заставу.

Внески для формування статутного капіталу резиденти здійс­нюють виключно у гривнях, а нерезиденти — у гривнях або у ві­льно конвертованій валюті. Перерахування статутного капіталу в національну валюту здійснюється за офіційним курсом гривні до відповідної іноземної валюти на день укладення установчого договору.

Учасниками банку (УЧАСНИКИ БАНКУ за чинним законодавством — це засновники, акціонери банку — відкритого акціонерного товариства та пайовики кооперативного банку) можуть бути вітчизняні та іноземні юри­дичні та фізичні особи. Учасники можуть набувати істотної участі у банку за умови отримання письмового дозволу НБУ. Письмовий дозвіл надаєть­ся за рішенням Комісії з питань нагляду та регулювання діяльно­сті банків на підставі пакета документів, за яким визначається ді­лова репутація та фінансовий стан юридичних і фізичних осіб, резидентів та нерезидентів, що мають намір набути істотної уча­сті в новостворюваному банку. Рішення приймається Комісією у місячний термін з моменту подання документів.

Власники істотної участі банку (ІСТОТНА УЧАСТЬ — пряме чи опосередковане, самостійно або з іншими особами во­лодіння 10 і більше відсотками статутного капіталу чи права голосу придбаних акцій (паїв) юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість виріша­льного впливу на управління чи діяльність юридичної особи) повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан.

Учасником державного банку може бути держава в особі Ка­бінету Міністрів України або уповноважених ним органів.

Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, у яких банк мас істотну участь, об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації. Не можуть виступати засновниками комерційних банків місцеві Ради всіх рівнів, їх виконавчі органи, політичні та профспілкові організації, спілки й партії, громадські фонди. Забороняється також бути засновниками військовослужбовцям, посадовим особам усіх правоохоронних органів, органів державної влади й управління, покликаних здійснювати контроль за діяльністю банків.

Не можуть бути засновниками банку особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, до закінчення строку, встановленого вироком суду, а також особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини. Ці особи не можуть також обіймати керівні посади і посади, пов'язані а матеріальною відповідальністю.

Процедура реєстрації банку регламентується положенням НБУ «Про порядок створення і державної реєстрації банків, від­криття їх філій, представництв, відділень», затвердженим поста­новою Правління НБУ від 31 серпня 2001 р. № 375. За цим поло­женням для формування статутного капіталу майбутнього банку в територіальному управлінні НБУ (ТУ НБУ) за місцем його створення у тижневий термін з моменту подання необхідного для реєстрації пакета документів відкривається накопичувальний ра­хунок для формування статутного капіталу.

Підставою для відкриття такого рахунку є:

1. заява на відкриття рахунку за підписом одного із засновни­ків, якому загальними зборами доручено оформлення документів з організації товариства (крім державних банків);

2. документи для державної реєстрації банку.

Кожен засновник вносить визначену установчими документа­ми частку статутного капіталу або безпосередньо на накопичува­льний рахунок, або на поточний рахунок у будь-якому банку-резиденті. Засновники банку з іноземним капіталом можуть вно­сити свою частку статутного капіталу лише безпосередньо на на­копичувальний рахунок.

Кошти на рахунок, відкритий для формування статутного ка­піталу, юридичні особи можуть вкладати тільки через переказу­вання з власних поточних рахунків. Фізичні особи можуть фор­мувати власну частку в статутному капіталі як за допомогою безготівкового переказування із власних поточних рахунків, так і безпосередньо готівкою.

Кошти статутного капіталу майбутнього банку мають бути акумульовані на накопичувальному рахунку не пізніше ніж за 15 робочих днів до встановленого строку розгляду документів на реєстрацію. Якщо вони акумулювались на відкритому з цією ме­тою в будь-якому вітчизняному банку поточному рахунку, то до зазначеного строку мають бути переказані на накопичувальний рахунок.

3. Для реєстрації уповноважена на здійснення цієї процедури особа подає до ТУ НБУ за місцем створення банку такі доку­менти: