Правові основи митної справи в Україні Правовые основы таможенного дела в Украине - Жорін Ф. Л. / Tema_6

О

ТЕМА

6

СНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗДІЙСНЕННЯ МИТНОГО ОФОРМЛЕННЯ

6.1. ПОНЯТТЯ ТА ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ МИТНОГО ОФОРМЛЕННЯ

У процесі переміщення предметів через митний кордон особа вступає в суспільні соціальні відносини з державою в особі митних органів. Ці відносини регламентуються в цілому митним законодавством. Частину цих відносин складає порядок митного оформлення.

Ст. 37—43 Митного кодексу України безпосередньо визначають процедурні питання митного оформлення, а окремі аспекти цієї діяльності розглядаються у ст. 121.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавст- ва, та зокрема ст. 37 МК, «переміщення через митний кор­дон товарів та інших предметів підлягає митному оформленню».

У проекті нового Митного кодексу зазначається, що «митне оформлення — процедура переміщення транспортних засобів, товарів в умови відповідного митного режиму та виконання митним органом митного контролю зі справлянням встановлених мита, податків, митних зборів та інших зборів і заповненням відповідних документів згідно з чинним законодавством».

Конкретно це здійснюється в місцях, умовах та в часи, що визначаються митницею, в регіоні діяльності якої функціонує відправник чи отримувач — власники товарів і предметів, якщо законом не встановлюється інший порядок.

Для посилення боротьби з контрабандою та «потопленням» товарів^ 1 червня 1998 р. введено в дію

попередню вантажну декларацію, що дещо змінило процеду­ру митного оформлення.

Митне оформлення здійснюється у визначених митницею місцях та у відповідний час. Такий порядок необхідний для того, щоб у цьому процесі брали участь інші державні контролюючі органи: санітарного, фітосанітарного, екологічного контролю тощо.

Нині існує практика додаткового контролю підрозділами подат­кової інспекції (міліції) неподалік від зон здійснення митного оформлення, що не порушує правил митної зони, бо відбувається за її межами.

Як виняток, за згодою митного органу та на прохання зацікавлених осіб, що переміщують товари, за їх рахунок митне оформлення може здійснюватись в інших місцях і поза робочим часом митниці.

Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності повинні враховува­ти також, що Держмитслужба має право самостійно визначати міс­- це та порядок митного оформлення окремих категорій товарів і транспортних засобів.

Зокрема, в Київському регіоні транспортні засоби оформлює тільки одна з 4-х митниць — Київська регіональна митниця. Мит­­не оформлення енергоносіїв здійснюється Центральною енергетичною митницею та її філіями, як то і передбачено Указом Президента України від 23 березня 1998 р.

Митне оформлення, включаючи заповнення необхідних документів, як правило, ведеться українською мовою. Але можуть бути і винятки, які свідчать про демократизацію і гуманність митної справи в державі. Застосовується також офіційна мова митних союзів, якщо Україна є їх членом.

Митне оформлення починають не пізніше ніж через 30 хв. після того, як посадова особа митного органу повідомила щодо готовності розпочати митне оформлення конкретних товарів і транспортних засобів. Перед цим виконується низка заходів, що об’єднані поняттям «попередні операції». Головне їх призначення — полегшити та прискорити виконання основного митного оформлення, не допустити ввезення або вивезення недозволених товарів і транспортних засобів, ідентифікувати товари для митних цілей.

Особи з повноваженнями відносно товарів і транспортних засобів та їх представники мають право бути присутніми при митному оформленні. В свою чергу митні органи мають право при потребі вимагати обов’язкової присутності цих осіб при здійсненні митного оформлення та надання допомоги в його здійсненні.

При митному оформленні товарів і транспортних засобів, які ввозяться в Україну в митних режимах: випуску у вільне викорис­тання, реімпорту, митного складу, декларування яких здійснюється із замовленням вантажної митної декларації, митні органи повинні вимагати, щоб власник або особа, яка перевозить предмети та здійснює їх митне оформлення, пред’являли ці предмети митному інспекторові.

Якщо в процесі митного оформлення товарів і транспортних засобів виникає необхідність їх транспортування, вивішування, визначення наявної кількості, розвантаження, вивантаження, транспортування, відкриття ящиків, ємностей тощо, то всі ці дії на вимогу митника виконують особи, що переміщують предмети через митний кордон, перевізник, власник складу, інша особа, що має повноваження відносно товару. Такі операції не тягнуть фінансових витрат з боку митних органів.

З метою митного контролю та митного оформлення митні органи мають право брати проби та зразки предметів для їх дослід­ження (ст. 40 МК).

Порядок взяття проб визначено в ст. 10 МК:

• проби беруть у мінімальних кількостях, що забезпечують можливість проведення їх дослідження;

• про взяття проб і зразків товарів складається акт за встановленою формою;

• з дозволу митних органів зразки і проби товарів можуть брати інші контролюючі органи;

• при взятті проб можуть бути присутніми уповноважені особи власника предметів, які при цьому повинні сприяти діям митників, виконувати за свій рахунок вантажні та пакувальні роботи;

• митні органи можуть брати проби без присутності уповноважених осіб за невідкладних обставин та у випадку неявки таких осіб понад 10 днів від часу пред’явлення товару до митного оформлення;

• особи із повноваженнями власника товару мають право знайомитися з результатами досліджень;

• витрати на проведення досліджень особа не відшкодовує, за винятком, коли це робилося на її замовлення;

• інші контрольні органи, що брали зразки на пробу, зобов’язані доповісти про результати дослідження взятих зразків митному органу.

Митні органи мають право встановлювати транспортне супроводження товарів, транспортних засобів і документів на них службовими особами митних органів або призначити для їх перевезення митного працівника. Ці послуги оплачує власник товару.

Коли митні органи не мають можливості визначити перевізника товару чи документи на нього, то за законом вони мають право вимагати забезпечення сплати митних платежів, включаючи попередньо фінансову гарантію (на депозит митного органу).

Відносно визначених раніше попередніх операцій митного оформлення можна зауважити, що при ввезенні товарів із-за кордону на митну територію України, а також при вивезенні товарів із вільних митних зон, безмитних складів перевізник повинен попередньо повідомити про це митні органи. Якщо товари вивозяться за межі держави, то обов’язок повідомити про це митні органи лежить на особі, що переміщує товар і транспортні засоби. Якщо ця особа не робить повідомлення, то це зобов’язаний зробити перевізник. Митні органи можуть вказати, куди і коли повинні прибути товар і уповноважені особи для проведення мит­ного оформлення. Такі повідомлення не роблять морські і річкові судна, повітряні судна, що перетинають митну територію України без зупинки, без заходу в наші порти.

Після надання повідомлення перевізник повинен доставити товари за визначеними маршрутами у визначене митницею місце. Існують розрахунки відстані, яку за добу треба подолати, та часу, за який товар має бути доставлений у зазначене місце. Треба зауважити, що зміна маршруту може призвести до серйозних наслідків з урахуванням рухомих патрулів податкової міліції, СБУ та Держмитслужби.

У місці доставки не пізніше ніж через 30 хв. перевізник доводить до відома митного органу про своє прибуття та передає необхідні супровідні документи. Всі наступні дії (вивантаження, розпакування, зміна ідентифікаційних знаків, зняття пломб тощо) можуть виконуватися лише на вимогу митника. Порушення цього порядку тягне адміністративну відповідальність перевізника (ст. 109, 110 МК).

Відповідальність не наступає, якщо перевізник доведе обґрунтованість та необхідність дій у зв’язку із загрозою життю людей, псуванням товару, транспортного засобу. Про ці обставини перевізник повинен своєчасно повідомити митний орган.

Товари і транспортні засоби, що прибули на місце митного оформлення у неробочий час, повинні бути розміщені у зоні митного контролю.

Наступним етапом та необхідною умовою початку здійснення митного оформлення є подання митному органу перевізником чи уповноваженою особою власника товару декларації — документа встановленої форми, в якому визначаються характер, кількість (розмір) і вартість, характеристики товару, транспортного засобу.

Товари та транспортні засоби з моменту їх пред’явлення митному органу для митного оформлення і до їх випуску (до визначення митного режиму — див. наступну тему. — Авт.) перебувають на тимчасовому зберіганні митних органів, яке здійс­нюється на спеціальних складах — митних ліцензійних складах, чи складах, власники яких отримали ліцензію в митних органах. За зберігання та строк тимчасового зберігання (не більше 3-х місяців) власник товару платить власнику складу.

Митне оформлення передбачає такі етапи.

1. Прийняття, реєстрація та облік митних декларацій. Особа повинна чітко заповнити декларацію, а після її передачі до митного органу на неї поширюється обов’язок нести юридичну відповідальність (адміністративну, кримінальну) за відповідність запису реальному стану. Митний орган повинен перевірити правильність заповнення митної декларації, внести інформацію в систему електронного обліку і проставити на ВМД відмітку «перевірено» та відбитки своєї особистої печатки. З цього моменту конкретна особа митного органу та сам митний орган вступає в офіційні відносини з власником товару, підтверджуючи готовність його митного оформлення.

2. На другому етапі перевіряється правильність визначення коду товару відповідно до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності та країни походження, а також дотримання заходів нетарифного регулювання (при необхідності). Митні дії, що виконуються на цьому етапі, важливі для митної статистики. Особа, яка здійснює перевірку, повинна проставити на ВМД відмітку «перевірено» та засвідчити своєю особистою печаткою.

3. На третьому етапі здійснюється валютний контроль і контроль митної вартості товару. При цьому перевіряються всі необхідні документи щодо зовнішньоекономічного контракту, дотримання вимог валютного законодавства, уточнюється вартість товару та розміри відповідних митних платежів. Час закінчення перевірки фіксується в ВМД та проставляється відбиток особистої печатки інспектора.

4. На четвертому етапі митного оформлення відбувається перевірка правильності митних платежів, наявності заборгованості у суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності за попередню діяльність та прострочення митних платежів. Перевіряється фактичне надходження грошових сум на рахунок митних органів. Результати перевірки також підтверджуються відбитком особистої печатки інспектора.

5. На останньому етапі митного оформлення перевіряється проходження документів перших чотирьох етапів, правильність заповнення документів і при потребі приймається рішення щодо проведення митного огляду товару. Зауважимо, що рішення щодо про­ведення митного огляду товару може прийматися будь-яким інспектором митного органу, точніше на будь-якому етапі митного оформлення. Кожний інспектор несе персональну відповідальність за відповідність відомостей, занесених у декларацію, реальному стану.

За рішенням митного інспектора, який здійснює митне оформлення, випуск товару та транспортних засобів після митного оформлення може здійснюватися і без митного огляду.

Рішення на переміщення товару та транспортних засобів у відповідний митний режим приймається начальником відділу митного оформлення й підтверджується проставленням штампу на всіх ВМД та провізних документах і відбиткою особистої печатки посадової особи. Якщо на будь-якому етапі виявлені невідповідності в документах, то начальник відділу митного оформлення робить надпис «Випуск заборонено» (штамп) і складає доповідну записку щодо виявлених порушень.

Внесення змін у митну декларацію не дозволяється. Це можна робити до передачі декларації посадовій особі митного органу та до початку митного оформлення чи митного огляду.

6.2. ОСОБЛИВОСТІ МИТНОГО ОФОРМЛЕННЯ ВВЕЗЕННЯ — ВИВЕЗЕННЯ НЕСУПРОВОДЖУВАНОГО БАГАЖУ

Несупроводжуваний багаж — товари, які переміщуються через митний кордон України окремо від фізичної особи (власника або уповноваженої особи) на її адресу.

Несупроводжуваний багаж можуть відправити:

• громадяни, які прямують за кордон на постійне місце проживання;

• громадяни України, які прямують за кордон у службових справах на строк більше 1 року;

• іноземні громадяни, які прямують за кордон у службових справах;

• іноземні студенти, строк перебування яких в Україні перевищує 1 рік.

Багаж, який переправляють окремо, підлягає митному оформ­ленню тією митницею, в зоні діяльності якої тимчасово або постійно проживає власник багажу. При оформленні цього багажу його власник повинен пред’явити митниці:

1) закордонний паспорт чи документ, що його замінює;

2) квиток для проїзду за кордон;

3) 2 митні декларації МД–4, в яких зазначені відомості про валюту, цінності, предмети, які він має в багажі.

Митниця після оформлення багажу робить у деклараціях відмітки про пропущені предмети, на останній сторінці паспорта — про оформлення багажу, засвідчує їх печаткою. Одна з декларацій видається власнику багажу, яку він повинен пред’явити на прикордонній митниці. Відмітка про відправлення багажу іноземними громадянами (за винятком студентів) ставиться на візі або квитку.

Крім предметів, заборонених до вивозу, не підлягають пропус­ку в багажі валюта і цінності, продукти харчування.

Багаж громадян, що прямують на постійне місце проживання, приймають до митного оформлення після пред’явлення митниці повністю оформлених документів на всіх членів сім’ї. Ці громадяни можуть оформити тільки одну відправку. При виїзді в країни СНД митнику пред’являють внутрішній паспорт з випискою, листок вибуття на постійне місце проживання. При виїзді в країни далекого зарубіжжя пред’являється віза на постійне місце проживання.

Порядок оформлення багажу при ввезенні з-за кордону:

• заповнення декларації МД-4, яка завіряється інспектором (печаткою) і залишається у власника багажу;

• при отриманні багажу власник подає цю декларацію (з відміткою про ввезену валюту, інші цінності) та заповняє іншу дек­ларацію, в якій вказуються всі предмети в багажі;

• якщо багаж отримує не власник, а інша особа за його дорученням, то власник повинен заявити про це в митний орган та пред’явити дві зазначені декларації, які він заповнює.

6.3. ЗАГАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ДЕКЛАРУВАННЯ ТОВАРІВ ТА ІНШИХ ПРЕДМЕТІВ

Процедура та вимоги декларування визначені ст. 44—49 Митного кодексу України.

Відповідно до ст. 44 МК транспортні засоби, товари та предмети міжнародних іноземних організацій і представництв підлягають обов’язковому декларуванню митним органом України.

На думку автора, це формулювання не дуже вдале. Раніше ми визначали декларування як двосторонній процес, що має правові наслідки і виражається в тому, що власник предметів, які переміщуються через митний кордон, повідомляє про них митний орган, а останній приймає цю інформацію, перевіряє її і використовує для початку митного оформлення, митного контролю та інших видів своєї діяльності. Таким чином, обмеження декларанта в ст. 44 тільки особами іноземних організацій і представництв безпідставне, бо з цього процесу випадають громадяни України, інших держав та особи без громадянства, що переміщуються через митний кордон.

Ст. 45 МК встановлює, що декларування здійснюється в письмовій, усній та інших формах шляхом передачі точних даних про предмети та мету їх переміщення через митний кордон України.

Предмети, що переміщуються через митний кордон їх власником (багаж, автотранспорт), декларуються власником. Якщо ці предмети переміщуються не для комерційних цілей, то декларація на них подається разом з пред’явленням предметів для митного контролю.

Товари декларуються митним органом, в якому здійснюється митне оформлення товарів, одночасно декларуються і транспортні засоби, на яких перевозиться товар. Порожні транспортні засоби і ті, що перевозять пасажирів, декларуються при перетині митного кордону. Морські, річкові та повітряні судна декларуються відповідно у порту прибуття чи порту вибуття з митної території України.

Митна декларація заповнюється і надається митному органу:

• власником товару;

• перевізником;

• особою, яка супроводжує товар, або митним брокером.

Особи, що заповнюють митну декларацію МД-4, повинні зазначити точну кількість місць багажу, що їм належить, відомості про валюту, цінності, коштовні предмети. Предмети, валюта, цінності, що підлягають декларуванню, але не були зазначені в митній декларації і виявлені під час митного контролю (огляду), визначаються предметами порушення митних правил або контрабандою. Такі самі наслідки наступають, коли особи повідомляють неправильні відомості при усному опитуванні.

Окрім того, що декларант має сплатити відповідні митні платежі (мито, митні збори, якщо предмети підлягають митному оподаткуванню), він зобов’язаний виконати всі вимоги митника щодо розпакування, вивантаження, завантаження, відкриття ємностей та місць, де можуть знаходитись предмети, що переміщуються через митний кордон.

Митні декларації, заповнені громадянами України при виїзді за кордон та іноземними — при в’їзді в Україну, залишаються у них на весь час перебування і служать підставою для безперешкодного перевезення цих предметів у зворотному напрямку. Загублені митні декларації не відновлюються, а особа, що їх загубила, позбавляється права на безперешкодне переміщення валю­ти, цінностей та зазначених у них предметів. Вона сплачує митні платежі в установленому порядку.

Декларації не заповнюються:

• якщо особі не виповнилося 16 років (за неї це роблять особи, що її супроводжують);

• якщо особа чи група осіб користуються державними пільгами;

• в окремих випадках для прискорення пасажиро- і вантажопотоку.

Митні службові особи не мають права заповнювати чи вносити зміни в декларацію на прохання особи, що перетинає митний кордон.

 Потоплення товару — вид контрабанди, який здійснюється шляхом невиконання офіційно заявлених митному органу зобов’язань перевізником щодо достав­лення товару до вказаної в документах адреси — внутрішньої митниці. Товар «зникає», тобто доставляється в інше місце і передається товароспоживачам без стягнення митних платежів.

83