Правові основи митної справи в Україні Правовые основы таможенного дела в Украине - Жорін Ф. Л. / Tema_4

П

ТЕМА

4

РОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ ТА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ПРАЦІВНИКІВ МИТНИХ ОРГАНІВ

4.1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ В МИТНИХ ОРГАНАХ

Порядок проходження служби в митних органах регламентує Положення про порядок та умови проход­ження служби в митних органах України, затверд­же- не постановою Кабінету Міністрів України від 9 лю­­того 1993 р.

Доцільно розглянути більш детально поняття «державна служба», «митна служба», «державний служ­бо­вець», «посадова особа» та ін.

Зауважимо, що поняття «митна служба» і «служба в митних органах» можуть визначатися і як ідентичні, і як суттєво відмінні, залежно від трактування самого поняття «митна служба». Є підстави визначити «митну службу» як певну сукупність митних органів, закладів та організацій, або як правовий статус посадових осіб митних органів, порядок і умови проходження різновиду державної служби в цих органах.

В юридичній науковій літературі досі немає однозначного визначення поняття «державна служба». На думку одних, державна служба — «служіння державі, тобто виконання за плату її доручень з реалізації завдань і функцій держави в державних організаціях». Інші вважають, що особа може вважатися державним службовцем, якщо вона обіймає посаду в державній установі.

Відповідно до чинного законодавства служба в органах і установах, що безпосередньо здійснюють мит­ну справу, — це держав­на служба. Тому основні питання державної митної служби, крім особливостей, регулюються Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. зі змінами та доповненнями 1995—1996 рр.

Ст. 1 цього Закону визначає, що «державна служба в Україні — це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті, щодо практичного виконання завдань і функ­цій держави та отримують заробітну плату за рахунок державних коштів». Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Необхідно тепер з’ясувати: що таке посада? чи є кожний працівник митних органів посадовою особою? Посада — це елемент будь-якої управлінської структури (у тому числі митних органів і установ). Є точка зору, що державно-службова посада — це частина організаційної структури державного органу, яка відокремлена і зафіксована в офіційних документах (штатний розпис, схема посадових окладів тощо), з відповідною частиною компетенції державного органу, що надається особі — державному службовцю для її практичної реалізації. Загальновизнано положення, що посадові особи державних (митних) органів є представ­никами влади і перебувають під захистом держави.

Заслуговує також на увагу така думка, що посада — це юридич­ний опис соціальної позиції особи, що її обіймає. Конкретні особи, що реалізують посадові повноваження, можуть замінюватися, а їх ролі — ні.

Ст. 2 Закону «Про Державну службу» говорить: «Посада — це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень».

Враховуючи викладене, можна дійти висновку: державний митний службовець — це особа, яка за плату обіймає посаду в митних органах, установах, бере участь у здійсненні митної справи і має певні права та обов’язки.

Митних службовців можна класифікувати відповідно до харак­­теру праці, службових обов’язків, юридичних особливостей посад, що вони обіймають:

• керівники;

• спеціалісти;

• технічні виконавці.

Керівник віддає накази, розпорядження, вказівки і забезпечує їх виконання. Спеціаліст володіє необхідними спеціальними знаннями, але не є керівником (інспектори, бухгалтери, ревізори). Технічний виконавець виконує допоміжну, забезпечувальну роботу (секретарі, машиністки, діловоди, касири). Юридичні якості посад — тобто характер та обсяг наявних повноважень — важливі критерії розподілу службовців.

Питанням визначення службових осіб митного органу та їх правового і соціального захисту присвячений розділ 10 Митного кодексу України.

Важливою особливістю службової посадової особи є можливість здійснювати юридично значимі дії та наявність повноважень на це. Звідси коротко можна сформулювати, що посадові особи — це службові особи, які мають право здійснювати службові юридич­но значимі дії. Такі юридичні дії спричиняють певні юридичні на- слідки. Тому посадові особи на відміну від спеціалістів і технічних виконавців можуть діяти від імені органу, установи як усередині, так і зовні, мають владні (розпорядчі) повноваження. Як представники влади вони наділені також держав­ними пов­новаженнями щодо осіб, які не підпорядковані їм по службі.

Суттєво характеризує статус посадових осіб те, що вони при виконанні службових обов’язків перебувають під захистом держави. Тому в своїй діяльності вони повинні керуватися тільки чинним законодавством, наказами і розпорядженнями вищих безпосередніх та прямих керівників. Ніхто не має права примушувати посадових осіб митного органу виконувати дії, що суперечать закону.

Посадові особи державних органів, зокрема митних, не несуть персональної відповідальності за моральну, фізичну чи матеріальну шкоду, що заподіяна їх підлеглими правопорушнику.

Закон передбачає деякі обмеження у правовому статусі посадових службових осіб, зокрема вони не мають права займатися підприємницькою діяльністю.

Загальні положення проходження служби в митних органах визначені Положенням про Державну митну службу України та Положенням про митниці.

Службовими особами митного органу України можуть бути лише громадяни України, які за своїми діловими та моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров’я здатні ефективно виконувати покладені на митні органи завдання відповідно до зай­маних посад. У зв’язку з тим, що митні органи прирівняні до пра­во­охоронних, до них не можуть бути прийняті на роботу особи, які були засуджені за вчинення злочину.

Службові особи, яким присвоюються персональні звання, приймають Урочисте зобов’язання працівника Митної служби України (присягу на вірність) такого змісту: «Вступаючи на служ­бу в митні органи, урочисто зобов’язуюсь бути відданим українському народу, справі української державності, неухильно дотримуватись вимог Конституції України, Митного кодексу та законо­давства. Зобов’язуюсь активно захищати інтереси Україн­ської держави, її економічний суверенітет і безпеку, суворо дотримуватись дисципліни, сумлінно, на високому професійному рівні виконувати свої службові обов’язки, зберігати державну таємницю, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян».

Забороняється спільна служба в одному митному органі (установі) осіб, які є близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя, брати, сестри, сини, дочки), якщо за службовим становищем один із них підлеглий або підконтрольний іншому.

Службовим особам митних органів, що мають персональні звання, встановлюються строки служби: для жінок — 20 років, для чоловіків — 25 років, з правом виходу на пенсію: для жінок — 50 років, для чоловіків — 55 років.

4.2. ПРАВА, ОБОВ’ЯЗКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ МИТНИХ ОРГАНІВ

Права, обов’язки та відповідальність службових осіб митного органу визначаються в основному Митним кодексом Ук­раїни та чинним законодавством, що регулює правову відповідальність посадових осіб. Вимоги службової особи митного органу у межах її повноважень є обов’язковими для виконання учас­никами митної справи (громадянами, представниками юридич­них осіб).

Службові особи митних органів перебувають під захистом закону під час виконання ними службових повноважень. При виконанні покладених на них обов’язків вони взаємодіють з представ­никами інших органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, адміністрації, підприємств та організацій.

Тривалість робочого дня службових осіб митних органів визначається законодавством України. У разі службової необхіднос­ті або на вимогу декларантів вони можуть залучатися до праці у над­урочний час, у вихідні і святкові дні, але оплата здійснюється у подвійному розмірі.

Службові особи митних органів зобов’язані:

• неухильно дотримуватись вимог чинного законодавства, що регламентує митну справу;

• активно захищати економічні інтереси України, історичні та культурні цінності народу;

• сумлінно, на високому професійному рівні виконувати служ­бові обов’язки, накази керівництва, підвищувати знання, професійний рівень;

• постійно удосконалювати митну справу, митний контроль, вести боротьбу з контрабандою та порушенням митних правил;

• не допускати порушень службової та трудової дисципліни, а також учинків, несумісних зі статусом працівника митної служби та державного службовця;

• зберігати державну, службову та комерційну таємницю;

• при виконанні службових обов’язків ставитися з належною повагою до громадян України, інших держав, осіб без громадянства.

За порушення трудової і службової дисципліни, недбале та несумлінне ставлення до виконання службових обов’язків служ­бові особи митних органів несуть відповідальність відповідно до вимог чинного законодавства. За вчинені злочини службові особи митних органів притягаються до відповідальності згідно з адміністративним і кримінальним законодавством України.

Поряд з обов’язками, необхідними для забезпечення правової поведінки працівника митних органів у межах його службової посади чи виконання службового доручення, законодавство визнає і права, необхідні для діяльності митних структур та їх працівників. Права співробітників митних органів — це спеціальні службові повноваження, які надаються кожному окремому представникові митної структури для забезпечення успішного виконання ним своїх обов’язків.

Якщо підійти до питання визначення прав митних службовців з позиції існуючого митного законодавства, то можна узагальнено сказати, що їх основу складають правові інститути, правові норми, положення, ідеологія митної справи в цілому. Для ефективного функціонування митної справи необхідно чітко визначити функ­ції, завдання, права й обов’язки кожної її організаційної ланки, кожної посади. Саме з цією метою розробляються посадові інструкції, які визначають повноваження посадових осіб, починаючи з Голови Держмитслужби.

Для виконання службових повноважень співробітники митних органів наділені такими правами:

• право на ознайомлення з документами, розробленими в митній системі, в яких визначено права та обов’язки працівника відповідно до посади, яку він обіймає в митній структурі. До переліку цих документів належать відповідні накази Голови Держмит­служби, начальника регіональної митниці, митниці, митної установи, посадові інструкції, технологічні схеми здійснення митних операцій, внутрішній розпорядок роботи митної структури тощо;

• право на отримання у визначеному порядку інформації, необхідної для виконання посадових обов’язків, шляхом запитів до відповідних державних, приватних органів, підприємств, установ, організацій і фізичних осіб, суспільно-економічна діяльність яких має відношення до митної справи.

Відповідно, коли держава наділяє своїх державних службовців — митників правом отримувати таку інформацію, вона одночасно покладає обов’язок на відповідних носіїв цієї інформації, у тому числі й на інші державні органи, надавати необхідну інформацію в митні структури та їх представникам.

Як правоохоронні органи митні органи наділені у повному обсязі правами органів дізнання щодо адміністративного затримання особи, вилучення предметів контрабанди та скоєння правопорушень, проведення невідкладних слідчих дій тощо.

Митні органи наділені правом контролю за діяльністю суб’єк- ­­тів зовнішньоекономічної діяльності, які розташовані на території функ­ціонування митниці. Для здійснення контролю посадові особи митних органів наділені правом вільного доступу в приміщення та до документів цих юридичних осіб. Зауважимо одночасно, що мит­ні органи при цьому несуть відповідальність у разі порушення вимог закону щодо розголошення комерційної таєм­ниці.

У переліку наданих працівникам митних структур прав можна також вказати і на такі, як право на просування по службі, право на участь у конкурсі на заміщення вакантних посад, право на підвищення кваліфікаційного професіонального рівня, перепідготов­ку за рахунок митної служби тощо.

Важливим у визначенні повноважень митних працівників є дотримання принципу відповідності прав і обов’язків завданням і функ­ціям, приписаним конкретній посаді. Динаміка митної діяльності в конкрет­ній ситуації веде до зміни обсягу прав та обов’яз­ків конкрет­ної посадової особи, але в будь-якому разі її повноваження повинні бути затвердженими керівником даної чи вищої митної структури.

4.3. ПРАВОВИЙ І СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ПРАЦІВНИКІВ МИТНИХ ОРГАНІВ

Для забезпечення нормального функціонування та підтримання свого авторитету держава захищає у правовому, матеріальному і моральному відношенні своїх службовців. Правовий і соціальний захист працівника митних органів передбачено у Митному кодексі України, законах «Про державну службу», «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», Положенні про проходження служби в митних органах та інших нормативних документах. Працівники митних органів є представни­ками державного органу, діють тільки відповідно до вимог чинного законодавства та наказів свого керівництва. Ніхто, за винятком уповноважених службових осіб, не має права втручатися в законну діяльність працівника митних органів. Таке втручання тягне за собою відповідальність за законами України.

Закон гарантує захист життя, честі, гідності, майна працівника митних органів і членів їхніх сімей від злочинних посягань та ін­ших неправомірних дій.

Непокора законному розпорядженню працівника митного органу при виконанні ним службових повноважень тягне за собою накладання штрафу на громадян і службових осіб. Образа працівника, погроза, нанесення побоїв, тілесних ушкоджень тягнуть за собою накладання штрафу, адміністративний арешт до 15 діб, якщо вчинене не містить ознаки відповідного злочину.

Справи про ці правопорушення, передбачені cт. 158—160 Мит­ного кодексу України, на підставі протоколів, складених службовими особами митних органів, розглядаються районним (міським) народним судом або суддею по адміністративному і виконавчому провадженню відповідно до законодавства України про адміністративне правопорушення. Якщо дії містять ознаки злочину, то вони підпадають під юрисдикцію кримінального закону.

Соціальні та матеріальні гарантії працівників митних органів закріплені законодавчо. Їх соціальний захист, передбачений ст. 162 та 163 Митного кодексу. На захист соціальних гарантій і стимулювання чесної праці 25 грудня 1995 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про упорядкування оплати праці працівникам апарату органів державної виконавчої влади, прокуратури, суддів, митної служби та інших органів». Відповідно до цієї Постанови Голова Держмитслужби видав наказ «Про підвищення заробітної плати працівникам митної системи» (28 грудня 1995 р.).

Заробітна плата працівників митних органів, що мають персональні звання, складається із посадового окладу, надбавки за персональне звання, вислугу років, учену ступінь (звання) та знання іноземних мов. Надається щорічна відпустка тривалістю не менше 30 календарних днів з оплатою проїзду до місця відпочинку та у зворотному напрямку. Держава гарантує працівникам митних органів соціальний захист також у вигляді обов’язкового державного страхування на суму 10-річного грошового утримання за останньою посадою.

У разі каліцтва, заподіяного працівнику митних органів під час виконання службових обов’язків, та інвалідності у період проход­ження служби або не пізніше 3-х місяців після звільнення зі служби чи захворювання, нещасного випадку в період служби йому виплачується одноразова матеріальна допомога у розмірі 3—5-річного грошового утримання за останньою посадою та призначається пенсія по інвалідності: 1-ша група — п’ятирічного, 2-га — чотирирічного, 3-тя — трирічного грошового утримання.

Законодавчо визначено, але на практиці ще не застосовуються, засоби фізичного захисту працівників митних органів — вогнепальна та спеціальна зброя.

Працівники митних органів перебувають в обов’язковому порядку під медичним контролем. Лікування в стаціонарних медичних закладах здійснюється за рахунок Держмитслужби.

Важливими аспектами соціального захисту співробітників мит­них органів та установ є визначений у законодавстві України, та зокрема в Митному кодексі, порядок присвоєння персональних звань і перепідготовки, підвищення їх кваліфікаційного рівня.

Прийняття на службу до митних органів, просування по службі посадових осіб, стимулювання їх праці провадиться відповідно до зай­маних ними посад, рівня освіти, особистих показників у роботі тощо.

Посадові особи митних органів проходять атестацію, порядок якої визначається головою Державної митної служби України. Їм присвоюють персональні звання відповідно до займаних посад і визначених строків вислуги у кожному званні.

Встановлюються такі персональні звання митної служби:

дійсний державний радник митної служби;

державний радник митної служби 1 рангу;

державний радник митної служби 2 рангу;

державний радник митної служби 3 рангу;

радник митної служби 1 рангу;

радник митної служби 2 рангу;

радник митної служби 3 рангу;

інспектор митної служби 1 рангу;

інспектор митної служби 2 рангу;

інспектор митної служби 3 рангу;

старший прапорщик митної служби;

прапорщик митної служби;

старшина митної служби;

курсант.

Персональне звання дійсного державного радника митної служби України присвоюється Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. Персональні звання державного радника митної служби 1, 2, 3 рангів присвоюються Кабінетом Міністрів України за поданням Голови Державної митної служби України. Інші персональні звання присвоюються Головою Державної митної служби України у порядку, що визначається Державною митною службою України. Положення про присвоєння персональних звань посадовим особам митних органів затверджується Головою Державної митної служби України.

Посадові особи митних органів носять єдиний формений одяг з відповідними знаками розрізнення, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, а правила носіння — Державною митною службою України. Формений одяг видається безплатно.

На службу до митних органів приймаються на добровільній договірній основі громадяни України, що досягли 18-річного віку і здатні за своїми діловими і моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров’я виконувати покладені на митні органи зав­дання. З прийняттям на службу може бути встановлено випробування строком до шести місяців.

Посадові особи митних органів, визнані за вироком суду, що набрав законної сили, винними у вчиненні злочину, звільняються зі служби в митних органах.

За роки незалежності в Україні сформована система навчальних закладів, які готують кваліфіковані кадри для потреб митної справи. Ця система, починаючи з 1991 р., змінюється і вдосконалюється. Зокрема, були створені, а потім закриті всі регіональні центри підготовки митних працівників, окрім Київського.

Система навчальних закладів для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників Державної митної служби України складається з:

1) Академії митної служби України;

2) центрів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів (станом на 2000 р. вони залишилися у Києві та Хмельницькому).

Система підготовки і перепідготовки кадрів забезпечує:

• підготовку наукових та науково-педагогічних кадрів;

• підготовку фахівців митної справи з вищою освітою;

• перепідготовку працівників митних органів;

• підвищення кваліфікації працівників митних органів;

• стажування;

• самостійне навчання в митних органах.

Державна митна служба України здійснює підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників митних органів за окремими напрямами діяльності також у вищих навчальних закладах Міністерства освіти і науки України, інших цент­ральних органів виконавчої влади за державним контрактом.

Обсяги підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації встановлюються Державною митною службою України за погодженням з Міністерством освіти і науки України виходячи з потреб митних органів і вимог до освітньо-кваліфікаційного рівня працівників.

64