Правові основи митної справи в Україні Правовые основы таможенного дела в Украине - Жорін Ф. Л. / Tema_7

П

ТЕМА

7

РАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ПЕРЕМІЩЕННЯ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН ТОВАРІВ, ВАЛЮТИ ТА ІНШИХ ПРЕДМЕТІВ

7.1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВИЛ ВВЕЗЕННЯ — ВИВЕЗЕННЯ ТОВАРІВ ТА ІНШИХ ПРЕДМЕТІВ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ

Основні правові принципи переміщення предметів через митний кордон України затверджені в ст. 50—74 розділу 4 Митного кодексу України.

Відповідно до законодавства України всі особи на рів­них засадах мають право на ввезення в Україну та вивезення з неї предметів (товарів) і транспортних засобів. Обмежування або позбавлення такого права може застосовуватися тільки у випадках, передбачених МК та іншими законодавчими актами України. «Заборона чи обмеження, — зазначається в ст. 51 МК, — не повинні створювати невиправданих перешкод для здійснення будь-яких видів діяльності, не пов’язаних безпосередньо з обставинами, що стали причиною встановлення цієї заборони чи обмеження».

Зміст цієї статті не досить чітко визначає те, що прийнято називати обставинами, які впливають на заборону чи обмеження переміщення товарів через державний (митний) кордон. Проект нового Митного кодексу цей недолік враховує і визначає ці обставини:

• інтереси державної безпеки;

• захист суспільного порядку, моралі населення;

• захист здоров’я людини, тварин, рослин;

• охорона навколишнього середовища;

• захист історичної, археологічної, культурної спад­щини народу України та інших держав;

• захист інтелектуальної власності;

• захист інтересів вітчизняних виробників і споживачів.

Ці основні положення активно використовуються митним законодавством багатьох держав і містяться у міжнародних договорах.

Відповідно до загальновизнаних норм, якщо предмети чи транспортні засоби, які заборонено ввозити, все ж таки перетнули митний кордон України, то вони мають бути негайно вивезені з території України (чи навпаки повернені на неї), якщо законодавством не передбачена їх конфіскація.

Якщо не має можливості негайно вивезти предмети чи транспортні засоби, вони передаються на зберігання на склади тимчасового зберігання, власниками яких є митні органи. Термін зберігання не може перевищувати 3-х діб. Усі витрати на перевезення та зберігання товарів і транспортних засобів покладаються на особу, яка їх ввезла (перевізник, власник).

Переміщення товарів і транспортних засобів відбувається у митному режимі, який вибирає особа, що здійснює їх переміщення. Митний орган має право встановлювати свій митний режим.

До основних принципів належать обов’язковість митного оформлення і митного контролю всіх предметів, що переміщуються через митний кордон України. При цьому форми митного контролю можуть бути різними, їх обирають посадові особи митного органу, які проводять митний огляд у кожному конкретному випадку.

Важливим принципом є положення, що всі предмети і транспортні засоби можна переміщувати через митний кордон України тільки в місцях розташування митниць. В ст. 50 МК зазначається, що в інших місцях предмети можуть бути переміщені через митний кордон тільки за згодою митниці.

Митне законодавство України визначає правила транзитного переміщення товарів і транспортних засобів через територію держави.

Держава визначає шляхи та напрямки транзиту. Це завдання покладається на Кабінет Міністрів України. Пригадаємо з історії, що ще Катерина ІІ підкреслювала вигідність для держави транзиту для розвитку транспортної системи.

Відповідно до політичних та економічних цілей держава може встановлювати квоти, обмеження на ввезення та вивезення окремих видів товару (кількісні та вартісні). Переважно це стосується предметів, що перевозять громадяни не як товарні партії.

Втім усім відома прихована боротьба держави і «човникового бізнесу». На кожне обмеження виникають нові хитрощі щодо ухилення від сплати митних платежів.

Згідно з чинним Митним кодексом товари пропускаються через митний кордон України з метою:

• вільного використання на митній території України;

• тимчасового ввезення (вивезення);

• транзиту через територію України.

На даний час у країні діють такі митні режими, які має вибирати особа, що переміщує товари через митний кордон:

1. випуск у вільне використання (імпорт);

2. реімпорт;

3. транзит;

4. митний ліцензійний склад;

5. магазин безмитної торгівлі;

6. переробка на митній території;

7. переробка під митним контролем;

8. тимчасове ввезення (вивезення);

9. вільна економічна зона;

10. переробка за межами митної території;

11. експорт;

12. реекспорт;

13. знищення під митним контролем;

14. відмова на користь держави.

7.2. ОСОБЛИВОСТІ ПРОПУСКУ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН ТОВАРІВ ДЛЯ СУБ’ЄКТІВ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Чинний Митний кодекс не виділяє окремо особливості митного оформлення та пропуску товарів для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, можливо, тому, що за своїм призначенням митне законодавство в цілому регулює такі відносини між державою та особою, що переміщує товари як їх власник для отримання прибутку, тобто підприємцем. А особисті речі, багаж фізичних осіб чи ввезення предметів іноземними офіційними пред­ставниками (дипломатами) — це порівняно незначна частина товарів, що переміщуються через державні кордони, і законодавчо регулювати їх немає сенсу.

Товар — це продукція, послуги та робота, які переміщуються через митний кордон і підлягають купівлі, продажу або обміну. Для того щоб провести оформлення товару у митному відношенні та випустити у вільне використання, митні органи вимагають від суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності або особи, яка його представляє, пакет відповідних документів.

Підприємства повинні бути акредитовані (офіційно представлені) в конкретному митному органі. Для цього суб’єкти зовніш­ньоекономічної діяльності подають разом із заявою встановленої форми такі документи:

• свідоцтво про реєстрацію в державних органах влади;

• копії статуту та установчих документів;

• довідку з органу Мінстату;

• довідку з банку про наявність рахунків;

• реєстраційну картку (паспорт підприємства) з повним найменуванням та адресою, П.І.Б. директора та головного бухгалтера;

• довідку про наявність засобів зв’язку;

• наказ на особу, відповідальну за декларування вантажів і майна, оформлення документів на митниці;

• щоквартальну довідку, завірену податковою інспекцією та Нацбанком про декларування валютних цінностей, які знаходяться за кордоном (вписується в п. 7 ВМД).

Для акредитації підприємств з іноземними інвестиціями необхідні аналогічні види документів, установочний договір, інфор­маційне повідомлення про іноземну інвестицію в Україну, яке видається управлінням зовнішньоекономічних зв’язків при міській (обласній) державній адміністрації.

Для акредитації представництв інофірм необхідно до перелічених, надати:

• свідоцтво про реєстрацію в Міністерстві зовнішньоекономіч­них зв’язків і торгівлі України (із зазначенням виду діяльності фірми);

• наказ на особу, відповідальну за декларування вантажів та оформлення документів на митниці;

• інші документи в разі потреби на вимогу митниці.

Акредитація фізичних осіб — підприємців відбувається в міськраді або райраді, про що видається свідоцтво про реєстрацію в державних органах влади.

Свідоцтво містить:

1. перелік робіт, якими може займатися особа;

2. свідоцтво статуправління;

3. довідку банків про відкриття рахунків;

4. щоквартальну довідку про декларування валютних цінностей.

Після акредитації в митний орган надається:

1. контракт (договір) зовнішньоекономічний, в якому має зазначатися, між ким укладений договір (резидентами чи нерезидентами), строк його дії, спосіб розрахунків, валюта платежу, умови поставки («Умови поставки і правила «інкотермс» опубліковані в газеті «Урядовий кур’єр» від 17 листопада 1994 р.); спосіб розрахунків у валюті регламентує характер контракту;

2. вивізна митна декларація (декларування здійснюється за встановленою формою);

3. завірена відправником товарно-транспортна накладна (ТТН) з такими реквізитами:

• відправник, отримувач;

• перевізник;

• номер накладної;

• номер контракту;

• номер транспортного засобу;

• найменування товару;

• кількість товару;

• вартість товару;

• ліцензія, якщо товар підлягає ліцензуванню.

Перелік товарів, на які встановлено режим ліцензування та квотування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Ліцензії на імпорт (експорт) видаються Міністерством зовніш­ньоекономічних зв’язків і торгівлі.

Нині в Україні застосовуються такі види імпортних (експортних) ліцензій: генеральна і разова (індивідуальна).

Ліцензія повинна містити:

• номер та вид ліцензії;

• офіційне найменування суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності;

• найменування та вид товару;

• найменування виробника та споживача товару;

• шифр та назву країни, в яку експортується або з якої імпортується товар;

• кількість, якість товару;

• митниця, яка здійснює пропуск товару;

• повне найменування та адреса покупця та продавця;

• характер угоди;

• валюта платежу;

• одиниця виміру;

• ціна товару;

• погодження відповідного органу;

• прізвище, ім’я керівника організації — заявника;

• найменування органу, який видав ліцензію;

• особливі умови ліцензії;

• підпис службової особи, яка видала ліцензію;

• печатка установи.

У разі незаповнення реквізитів ліцензії або заповнення неналежним чином товари до митного оформлення не приймаються.

Після закінчення строку дії або вичерпання квоти на пропуск товару вона втрачає силу. Студентам важливо враховувати, що потік нормативних актів, виданих установами різних рангів, усклад­нює запам’ятовування назв нормативно-розпорядчих документів, необхідних для керівництва у роботі. Треба знати прин­ци­пові, основні положення, а орієнтуючись на них — розшукувати потрібні та чинні нормативні акти.

Дозвіл інших державних органів вимагається у випадках, якщо товар підлягає контролю цих органів, зокрема:

• Міністерства внутрішніх справ — на зброю, вибухові речовини, боєприпаси, сильнодіючі та отруйні речовини;

• закладів Мінохорони здоров’я — на ліки, медичні препарати, інструменти;

• Мінзв’язку — на радіоелектронні засоби та високочастотні пристрої;

• закладів Мінкультури — на культурні цінності при їх вивезенні за кордон;

• Держкомітету з питань охорони державної таємниці у пресі та засобах масової інформації — на текстові, відео -, аудіовізуальні матеріали;

• Урядової комісії з експортного контролю — на продукцію військового призначення, яка може використовуватися для створення зброї та військової технології.

Довідка банку встановленого зразка про гарантовану оплату продукції вимагається, якщо продукція відправляється в країни СНД та за кордон. Довідка видається на суму відправки, у 2-х примірниках (для митниці і для банку).

Сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання іноземного сертифіката на імпортні товари, які підлягають обов’язковій сертифікації в Україні, перелік яких затверджено наказами Держ­комстандартизації і надіслані в митниці наказами Держмитслужби, видаються органами сертифікації Ук­раїни.

Порядок ввезення на митну територію України продукції, що імпортується та підлягає обов’язковій сертифікації, регламентовано спільним Наказом Держкомстандартизації, метрології і сертифікації та Держмитслужбою.

Карантинна та ветеринарна служби у встановленому порядку видають дозволи або сертифікати на товари, що ввозяться і підпадають під їх контроль.

Органи Державного санітарного нагляду видають Гігієнічний сертифікат на продовольчу продукцію (сировину, продукти харчування);. Украгропром, Укрдержхімкомісія — на засоби захисту рослин і добрив.

Сертифікат комітету по контролю наркотиків Мінохорони здоров’я видається при експорті, імпорті та транзиті наркотичних та психотропних речовин.

Мінохорони навколишнього середовища контролює порядок перетинання митного кордону (ввезення, вивезення) відходів (вторинної сировини).

Таким чином, до перетинання митного кордону держави має відношення багато державних органів, кожний з яких уповноважений на рішення свого комплексу питань. І митні органи, і суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності повинні знати ці вимоги. Обов’язок взаємодії з цими державними органами покладено на Держмитслужбу.

Картка реєстрації обліку зовнішньоекономічних контрактів заноситься до гр.44 ВМД під п.8 «Платіжні доручення про сплату мита та інших платежів». Обробка цієї інформації складає значний обсяг роботи статистичних підрозділів Держмитслужби, мит­ниць, але вона необхідна для контролювання економічних процесів у державі та захисту населення.

Одним із аспектів питання, що розглядається, є порядок пропуску майна юридичних осіб.

Майно — це будь-яка переміщувана через митний кордон продукція, не призначена для комерційних цілей. Організація, яка планує здійснити тимчасове ввезення (вивезення) майна (зразків продукції, майна творчих колективів, спортивних команд, виставки та ін.), повинна представити в митницю такий пакет документів:

• договір (протокол намірів, запрошення);

• відношення на ім’я начальника митниці, в якому зазначається мета ввезення (вивезення) майна з посиланням на договір, вартість майна, зобов’язання про зворотне ввезення (вивезення); особа, відповідальна за це, № телефону, термін ввезення (вивезення);

• списки майна (4 пр.) з визначенням ціни (в дол. США);

• ВМД на майно, якщо його вартість більше 100 дол. США. У ВМД, в гр.44 робиться запис: «Зобов’язуюсь повернути до (ставиться дата)»;

• дозволи МВС, Мінкультури, Мінздрава, Урядової комісії з експортного контролю та інших органів, якщо майно підлягає їх контролю;

• копії платіжних доручень про сплату митних платежів (зборів) з відміткою банку.

Ліцензія на тимчасово ввезене майно не вимагається.

Термін тимчасового ввезення (вивезення) не повинен перевищувати 1 року. Строк може бути продовжено за дозволом регіональної митниці.

За рішенням митного органу рекламні товари, сувеніри для представницьких цілей, продукти харчування для власної потреби пропускаються в кількості, достатній для забезпечення потреб, з урахуванням мети переміщення, без сплати мита.

Майно, що стало об’єктом купівлі—продажу—обміну, має бути переоформлено у митному відношенні як товар з оформленням відповідних документів і сплатою всіх належних митних платежів.

Транзит — порядок переміщення товарів між двома митними органами або в межах одного під митним контролем через територію України. Сплачуються тільки митні збори за оформлення документів. Декларуються тільки підакцизні товари та окремі види товарів згідно з постановами Кабінету Міністрів України.

Зважаючи на підвищення організованої злочинності, недобросовістність підприємців, масове «потоплення» вантажів на території України без сплати відповідних податків, Держмитслужба з 1995 р. вжила додаткові заходи щодо посилення контролю за транзитом: митна варта, попереднє декларування, фінансові гарантії — застави. Президент України 14 червня 1995 р. видав Указ «Про заходи щодо забезпечення контролю за переміщенням транзитом товарів через територію України». Поряд з іншими організаційними заходами введено в дію електронну пошту, косміч­ний зв’язок між митницями. Щодо документального оформлення то ВМД почали заповнювати у 3-х примірниках:

1-й відправляється поштою в митницю призначення;

2-й залишається в митниці в’їзду;

3-й видається на руки водію (особі, відповідальній за вантаж).

Нині Держмитслужба закінчує розробку електронної ВМД, яка незабаром буде введена в дію.

7.3. ПОРЯДОК ПЕРЕМІЩЕННЯ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН ВАЛЮТИ І ЦІННОСТЕЙ

Митні обмеження щодо переміщення валюти та цінностей зовсім не означають втручання держави в основу основ — особисту власність громадянина. Та частина, за яку особа не бажає платити митні платежі або яка є державною історичною, національною цінністю (хоча і перебуває у власності особи), може бути передана митниці на відповідальне зберігання при перетині митного кордону. Для цього існує МД-1, яка заповнюється у 3-х примірниках на прикордонній митниці.

Порядок переміщення валюти України і цінностей. Враховуючи стан економіки та фінансову політику держави, Кабінет Міністрів разом з Національним банком України та Держмит- службою приділяють постійну увагу питанням переміщення через митний кордон України національної валюти (гривні) та всіх іноземних валют. Можна зауважити, що майже щорічно від здобуття Україною економічної та політичної самостійності і незалежності відповідними нормативними актами вказаних державних структур вносяться корективи в розмір і порядок митного оформлення національної та іноземної валюти, що переміщують через митний кордон України фізичні і юридичні особи, які є резидентами України або не є такими.

На час написання навчального посібника ці питання регулювалися постановою Правління НБУ № 238 від 12 липня 2000 р.. «Про затвердження Інструкції про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів та інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України».

Порядок переміщення іноземної валюти. Громадянам-резидентам дозволяється вивезення іноземної валюти на підставі документів:

• митної декларації, якщо валюта була ввезена із-за кордону, заявлена в МД, що є в наявності;

• довідки Нацбанку, якщо іноземна валюта була отримана в НБУ або у банках, які уповноважені на видачу дозволів на вивезення валюти за кордон.

Без підтвердження джерел походження валюти можна вивезти до 1000 дол. США на 1 особу незалежно від віку.

У разі перетинання кордону громадяни-резиденти і нерезиден­ти повинні задекларувати в МД наявність іноземної валюти незалежно від суми, чеки, вкладні книжки та інші цінні папери. Громадяни (резиденти і нерезиденти), які виїжджають за кордон з метою туризму та у приватних справах, можуть вивезти 2000 дол. США за дозволом банку та дорожні чеки на суму 5000 дол. США (дозвіл НБУ надається за Ф-1).

Громадяни (резиденти і нерезиденти), що виїжджають у службових справах строком до 30 днів, можуть вивозити еквівалент 30 дол. США на добу, але не більше 9000 дол. США. На транспор­т­­ні витрати додатково 1000 дол. США.

Громадяни-резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, можуть вивезти 2000 дол. США на підставі дозволу НБУ (на 1 особу незалежно від віку).

Юридичним особам-резидентам (пароплавствам, авіакомпаніям, туристичним організаціям та ін.), що мають власні літаки, судна, дозволяється вивозити командиру (капітану) іноземної валюти до 5000 дол. США для оплати експлуатаційних послуг; тим, які мають власний чи орендований автотранспорт або займаються перевезеннями пасажирів — 1000 дол. США для оплати експлуатаційних послуг.

Передача іноземної валюти дозволяється тільки подружжю при наявності доручення, завіреного нотаріально, і тільки тієї суми, яка заявлена в митній декларації на ввезення.

На суму інвалюти більшу, ніж зазначено вище, необхідний дозвіл НБУ. Строк дії такого дозволу: для фізичних осіб — 1 рік, для юридичних — 1 місяць.

НБУ та Держмитслужба видає спеціальний дозвіл окремим банкам на вивезення (ввезення) інвалюти на суму до 250 000 дол. США.

Якщо громадянин ввозить інвалюти більше ніж 10 000 дол. США, то він зобов’язаний подати митниці документ щодо її походження із заявою на ім’я начальника митниці. На ввезення суми більше ніж 50 000 дол. США необхідний дозвіл НБУ.

Громадяни-нерезиденти повинні назвати мету ввезення валюти в заяві митниці. В разі відсутності заяви, документів про походження валюти пропускається 10 000 дол. США, решта приймається на відповідальне зберігання. Через 3 роки вона переходить у власність держави.

Порядок ввезення ювелірних виробів. Ювелірні вироби, які не мають художньої цінності, та вироби із дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів можуть бути ввезені громадянами України без будь-яких обмежень з дотриманням правил митного контролю. На такі вироби митниця видає реєстраційний документ з печаткою інспектора. Для громадян-нерезидентів це є підставою для зворотного вивезення.

Ввезення ювелірних виробів підлягає оподаткуванню згідно з чинним законодавством.

Порядок вивезення ювелірних виробів. Громадянам України, що тимчасово виїжджають за кордон, дозволяється вивозити ювелірні вироби тільки для власного користування і з обов’яз­ковим декларуванням в обмеженій кількості.

Заборонено вивезення ювелірних виробів для продажу, дарування, а також зерна перлин. Не підлягають випуску за кордон ювелірні вироби без державного клейма.

7.4. ПОРЯДОК ПЕРЕМІЩЕННЯ ПРЕДМЕТІВ МІЖНАРОДНИХ ІНОЗЕМНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ, ПРЕДСТАВНИЦТВ ТА ОСІБ, ЯКІ КОРИСТУЮТЬСЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ МИТНИМИ ПІЛЬГАМИ

Порядок переміщення предметів міжнародних іноземних організацій, представництв та осіб, які користуються на території України митними пільгами визначено ст. 59—68 Митного кодексу України. Окремі аспекти цього питання з’ясовувалися в попередній лекції про митне оформлення суб’єктів, фізичних та юридичних осіб.

Якщо розглядати переміщення предметів якогось власника через кордон як одну із стадій, етапів, то це буде справедливо. Разом з тим, є підстави для питання щодо обґрунтованості розподілу процесу переміщення товарів, предметів через митний кордон на:

• митний контроль,

• митне оформлення;

• безпосередньо переміщення предметів.

Справа в тому, що під час митного оформлення вирішуються питання і про правові умови переміщення предметів, власниками яких є особи, що мають чи ні митні пільги.

Однак, враховуючи, що Митний кодекс розрізняє ці етапи, виокремлює норми, що регулюють ці етапи, ми розглянемо окремо проблеми переміщення через митний кордон осіб, що користуються митними пільгами в Україні.

Згідно зі ст. 59 Митного кодексу дипломатичні представництва іноземних держав на території України за умови дотримання встановленого порядку переміщення через митний кордон України можуть ввозити та вивозити призначені для офіційного користування представництв предмети із звільненням вид митного обкладання, за винятком зборів за митне оформлення, зберігання пред­метів поза місцем розташування представництва, митниці або оформлення поза робочим часом, встановленим для митниці.

У цілому митними пільгами користуються такі представництва та особи:

• дипломатичні та консульські представництва іноземних дер­жав, якщо предмети ввозяться для службового користування;

• глави, члени дипломатичного та консульського персоналу, представники, співробітники адміністративно-технічного персоналу, якщо ці особи не мають постійного місця проживання в Україні;

• представники іноземних держав, члени парламентських та урядових делегацій;

• міжнародні організації, представництва іноземних держав при них (персонал) — відповідно до міжнародних угод України;

• міжурядові та прирівняні до них міжнародні організації;

• представники та члени делегацій іноземних держав;

• іноземні дипломатичні та консульські кур’єри;

• дипломатична пошта, консульські валізи.

Предмети вказаних організацій, призначені для офіційного користування, звільняються також від митного огляду на основі взаємності, але якщо на те будуть серйозні підстави — митний огляд може бути проведений.

Предмети для офіційного користування інофірм пропускаються без обкладання митом під зобов’язання про зворотне вивезення. Таке зобов’я­зання робиться в гр. 44 ВМД з визначенням строку ввезення (строк тимчасового вивезення — 1 рік, може бути продовжений за згодою митниці).

Предмети, призначені для витрати в зв’язку з діяльністю представництв інофірм, включаючи будівельні матеріали, призначені для представницьких цілей продукти харчування, вино-горіл­чані та тютюнові вироби пропускаються після сплати мита.

Рекламні матеріали, сувенірна продукція звільняються від сплати мита, якщо їх вартість не перевищує 100 дол. США.

Особистий багаж, що прямує разом з особою, яка має митні пільги, звільняється від митного огляду. Предмети, що будуть ви­користані на території України, звільняються від обкладання митом і пропускаються без зобов’язання про зворотне вивезення. Пропускаються без мита і продукти харчування, вино-горілчані та тютюнові вироби для особистого використання цими особами (в обмеженій кількості).

7.5. ОСОБЛИВОСТІ ПРОПУСКУ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ КУЛЬТУРНИХ ТА ІСТОРИЧНИХ ЦІННОСТЕЙ

Пропуск культурних та історичних цінностей через митний кордон України регулюється нормами Митного кодексу України, що закріплені ст. 69—74, та Законом України «Про ввезення, вивезення та повернення культурних цінностей» (див. додаток).

Підкреслимо, що якихось особливостей переміщення через кор­дон культурних цінностей у нашій державі немає. Кожна держава встановлює свої режими обмежень або режими пропуску товарів та культурних цінностей, зокрема через митний кордон.

Цілі пропуску можуть змінюватися товаровласником у будь-який момент, тому держава, захищаючи права власності, встановила, що таке рішення може мати місце, але треба відповідно провести нове митне переоформлення товару.