Правові основи митної справи в Україні Правовые основы таможенного дела в Украине - Жорін Ф. Л. / Tema_15

О

ТЕМА

15

РГАНІЗАЦІЯ РОЗГЛЯДУ СКАРГ, ЗАЯВ ТА ІНШИХ ЗВЕРНЕНЬ ФІЗИЧНИХ І ЮРИДИЧНИХ ОСІБ У МИТНІ ОРГАНИ УКРАЇНИ

15.1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЧИННОГО В УКРАЇНІ ЗАКОНОДАВСТВА СТОСОВНО РОЗГЛЯДУ І ВИРІШЕННЯ СКАРГ ТА ІНШИХ ЗВЕРНЕНЬ

Велика кількість деліктів і непорозумінь, що відбувається в галузі митної справи між суб’єктами митного права, зокрема між митними органами, їх офіційними представниками та юридичними і фізичними особами, які причетні до зовнішньоторговельної діяльності, потребує юридичної допомоги в їх вирішенні. Для цього правоз- навцям і пересічному громадянинові необхідні знання конституційного, митного, кримінального та адміністративного права в межах регулювання законних прав і свобод громадянина, фізичної та юридичної особи.

Суспільна практика виділила в окремий вид діяльності роботу по розв’язанню правових конфліктів між митника­ми та громадянами, між митними органами та юридич­ними особами. Ця робота пов’язана з розглядом звер­нень і скарг громадян на протиправні (з погляду фі­зич­них та юридичних осіб) дії митних органів та їх посадових осіб. Для розв’язання конфліктів і непорозумінь необ­хідне владне втручання вищих митних структур або відповідних судових та інших державних органів.

Вирішення правових конфліктів у галузі митної справи безпосередньо зачіпає інтереси громадянина, суспільства і держави, тому в лекції зроблена спроба якомога повніше розглянути технологію вирішення конфліктів з використанням матеріалів практичної діяльності підрозділів центрального апарату Держмитслужби України, зокрема Оргінспекторського Управління та Сектору листів і прийому громадян Управ­ління справами Держмитслужби у 1996—1998 рр., а також матеріали лекції, яка була підготовлена на цю тему консультантом Голови Держмитслужби доцентом, кандидатом юридичних наук В. П. Жиромським.

Дотримання прав і свобод кожної людини — одне із найголов­ніших завдань нашої держави. Недотримання цих прав і свобод з боку посадових осіб органів державної влади віднесено законодавством до неправомірних проявів, котрі залежно від конкретних обставин кваліфікуються як негативний службовий вчинок чи злочин, скоєний при виконанні службових обов’язків.

Ст. 55 Конституції України гарантує захист прав і свобод людини і громадянина, а також його право на оскарження, у тому числі через суд, неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади.

Такі ж гарантії надаються законодавством підприємствам, установам і організаціям незалежно від форми власності та підпорядкування.

Кожний громадянин (фізична особа), підприємство, установа або організація (юридична особа) мають право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і законні інтереси від порушень та інших протиправних посягань.

Ст. 40 Конституції України вказує на те, що всі громадяни мають право надсилати індивідуальне чи колективне звернення до органів державної влади, їх посадових осіб, які зобов’язані розглянути звернення і надати відповідь у встановлений законом строк.

Обмеження прав і свобод людини і громадянина не допускаються, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64 Конституції).

Питання практичної реалізації громадянами наданого їм Конституцією права шляхом оскарження домагатися відновлення своїх прав і свобод у випадках порушення регулюються чинним в Україні законодавством, зокрема Законом України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р.

Якщо донедавна різні аспекти роботи, пов’язаної із розглядом та вирішенням скарг і заяв громадян, мали достатньо чітку законодавчу регламентацію лише по адміністративних і кримінальних справах, а також при позовному провадженні у суді, то з виданням Закону «Про звернення громадян» для останніх відкрилися додаткові можливості відстоювати свої права та інтереси у випадках їх порушень, спираючись на цей Закон.

Положення Закону обов’язкові для всіх органів державної влади, отже і для митних органів України та їх посадових осіб. На його основі була розроблена інструкція «Про порядок роботи зі скаргами та зверненнями громадян в митних органах України», затверджена наказом Держмитслужби № 379 від 20 серпня 1997 р.

Закон та Інструкція регламентують роботу із скаргами, заявами та іншими зверненнями, які не стосуються рішень митних органів про накладення стягнень за порушення митних правил у адмінсправах, а також порушень або дій митних органів як органів дізнання при притягненні громадян до кримінальної відповідальності у справах про контрабанду.

Положення Закону та Інструкції стосуються також забезпечення права на оскарження особами, які не є громадянами України, але законно перебувають на її території. Це іноземні громадяни (піддані), а також особи без громадянства.

Доцільно підкреслити, що встановлене Законом право фізичних та юридичних осіб на оскарження дій і рішень посадових осіб митних структур ще раз підкреслює їх правовий статус — митні органи є правоохоронними органами. Юридично значима діяльність митних органів та їх посадових осіб повинна бути націлена на дотримання законності в державі.

15.2. ПОРЯДОК ОСКАРЖЕННЯ ГРОМАДЯНАМИ, ПІДПРИЄМСТВАМИ, УСТАНОВАМИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯМИ РІШЕНЬ, ДІЙ АБО БЕЗДІЯЛЬНОСТІ МИТНИХ ОРГАНІВ ТА ЇХ ПОСАДОВИХ ОСІБ

Оскарження в широкому розумінні — це подання (принесення) скарги, заяви, іншого звернення з приводу чогось, що визнається незаконним, неправомірним.

Будь-яка особа (фізична чи юридична) має право самостійно або через свого представника оскаржити рішення, дії або бездіяль­ність органів державної влади та їх посадових осіб, якщо:

• порушено або порушуються її права;

• зазначені рішення, дії або бездіяльність завдали їй матеріаль­ної шкоди;

• порушуються її права та законні інтереси іншим чином (створюються або створені перепони для реалізації громадянських прав, покладаються чи покладені не передбачені законом обов’язки або обов’язки законні, але накладені за рішенням неуповноваженої на це посадової особи).

Відповідно до теми лекції, предметом оскарження є рішення митних органів усіх рівнів, посадових осіб цих органів, їх діяльність або бездіяльність. Маються на увазі рішення, дії або бездіяльність митних органів та їх працівників, які ущемляють, на думку скаржника, його права та інтереси під час митного кон­тролю і митного оформлення товарів, інших предметів, що переміщуються (переміщувались) через митний кордон України, а також при нарахуванні та справлянні платежів, наданні (ненаданні) митних пільг.

До предмету оскарження можуть бути віднесені інші питання, що випливають із господарських або майнових правовідносин між митним органом і фізичною чи юридичною особою, яка вважає, що ці відносини є порушеними.

Доцільно розглянути такі звернення, як скарги (що надходять від фізичних осіб) та претензії (від юридичних осіб) — категорії найбільш характерні для процесу оскарження.

Скарга — це звернення громадянина з вимогою (проханням) про поновлення його прав і захист законних інтересів, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями конкретного митного органу або конкретної посадової особи цього ж органу.

Претензія — це аналогічне за змістом і за формою звернення від підприємства, установи або організації.

Законодавство України ставить до скарг (заяв) і претензій пев­ні вимоги.

Скарга до митного органу може бути заявлена в усній або письмовій формі. Суть змісту усної скарги відображається у довідці, яку складає посадова особа органу, до якого звертається громадян. Під викладеним у довідці текстом скарги повинні бути підписи скаржника та посадової особи, яка прийняла скаргу. Письмову скаргу підписує її автор. У ній (як і в довідці по усній скарзі) мають бути зазначені прізвище, ім’я, по батькові скаржника, місце його прожи­вання, роботи, суть скарги, прохання, клопотання.

Звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертається скаржникові (заявникові) з відповідними роз’ясненнями не пізніше як через 10 днів від дня його надходження.

Безіменні письмові звернення, а також звернення, що надходять без зазначення місць проживання (перебування) скаржника, або такі звернення, із змісту яких неможливо встановити автор- ство, визнаються анонімними і розгляду не підлягають.

Для претензії до митного органу, що надходить від підприємства, установи чи організації, письмова форма є обов’язковою. Сутність претензії повинна бути викладена юридичною особою на службовому бланку з такими реквізитами: дата документу, його вихідний номер, поштова адреса, контактні телефони (факс), місце реєстрації даної юридичної особи, підпис керівника підприємства, установи чи організації, яка надіслала претензію. У випадку недотримання вказаних вимог митні органи мають право зажадати, щоб юридична особа усунула недоліки у визначені строки.

Чинним законодавством (наприклад, ст. 26 Закону «Про звернення громадян») введено новелу згідно з якою громадяни — автори звернень протиправного характеру, що містять наклеп і образи, дискредитацію органів державної влади, заклики до розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі та подібних дій, несуть сувору відповідальність. До таких дій, зокрема, належить свідомо неправдивий донос (суду, прокурору, слідчому, органу дізнання, в тому числі митному органу), тобто повідомлення свідомо перекручених відомостей, що не відповідають дійсності, про скоєння посадовими особами, іншими громадянами злочинних діянь.

При надходженні звернення протиправного характеру його автора на особистому прийомі слід попередити про кримінальну відповідальність за це відповідно до вимог Кримінального кодексу України.

Визнається доречною практика застосування такої самої процедури щодо авторів скарг, заяв протиправного характеру, що надсилаються в митні органи поштою (або нарочним). Для цього авторів може викликати той орган, який здійснює перевірку та розгляд їх звернень. Про те, що громадянина як автора звернення, яке надійшло в митний орган, попереджено щодо відповідальності за наклеп, образу і т. ін., на його скарзі (заяві) робиться відмітка. Її наявність — одна з тих необхідних умов, що забезпечують позитивне вирішення питання про притягнення даної особи до відповідальності (кримінальної, іншої).

Скарги, заяви, інші звернення завжди мають певного адресата. Це орган, який уповноважений вирішувати питання, що містяться у зверненні.

Процес оскарження за направленістю можна умовно розділити на оскарження:

• «по вертикалі», тобто знизу і вгору — від органу державної влади нижчої ланки до органу державної влади вищого рівня;

• «по горизонталі», тобто по лінії судових інстанцій за місцем знаходження органу державної влади, рішення, дії або бездіяльність якого порушують права та законні інтереси фізичної чи юридичної особи.

У межах системи митних органів оскарження «по вертикалі» здійснюється шляхом подачі скарги, заяви або іншого звернення до митниці (начальника митниці) на рішення, дії або бездіяльність її посадових осіб, а також підлеглих їй митних підрозділів. До наступних адресатів, яким «по вертикалі» надсилаються скарги, належать регіональна митниця (при незгоді з рішенням митниці) і центральний апарат Державної митної служби України (при оскарженні рішення регіональної митниці).

У встановлені законодавством строки громадянин може подати скаргу «по вертикалі» на рішення, дії або бездіяльність митного органу протягом одного року з моменту їх вчинення або не пізніше одного місяця з дня ознайомлення цього громадянина з прийнятим рішенням чи з суттю дії (бездіяльності) (ст. 17 Закону «Про звернення громадян»).

«Вертикальне» оскарження є оскарженням первинним, бо за часом виступає попереду оскарження «горизонтального», яке можливе тоді, коли вже є результат розгляду скарги в митному органі. Цей результат заперечуюється фізичною чи юридичною особою шляхом звернення до суду.

Для фізичних та юридичних осіб адресати оскарження «по горизонталі» різні.

Фізичні особи приносять скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів та їх посадових осіб до районного (міського) суду. У першу судову інстанцію скарга подається (згідно зі ст. 248 ЦПК) громадянином у такі строки:

• у двомісячний строк з дня, коли громадянин дізнався або повинен дізнатися про порушення його прав і свобод;

• у місячний строк з дня одержання громадянином письмової відповіді про відмову у задоволенні скарги митницею;

• у місячний строк після отримання такої самої за змістом відповіді від регіональної митниці;

• у місячний строк після відмови Держмитслужби України змінити рішення регіональної митниці.

У разі неотримання письмової відповіді на подану скаргу (від будь-якої інстанції) скаржник має право звернутися до суду після закінчення місячного строку з дня подачі цього звернення.

«Горизонтальне» оскарження, що здійснюється юридичними особами, має певні особливості: скарги-претензії юридичних осіб до митних органів це переважно спори — господарчі та майнові. Спори належать до компетенції арбітражного суду.

Скарги на рішення, дії або бездіяльність митного органу прий­маються арбітражним судом у формі позову (позовної заяви) тільки після проходження встановленої законом (ст. 5 Арбітражно-процесуального кодексу України) процедури доарбітражного врегулювання претензій. При такому врегулюванні сторони (у нашому випадку — юридична особа та митний орган) зобов’язані вжити заходів для самостійного вирішення (протягом одного місяця з дня отримання митним органом претензій) хоча б частини наявних суперечностей (шляхом звірки розрахунків, проведення експертиз, інших дій) при обов’язковому взаємному інформуванні щодо своїх позицій після результату врегулювання.

Предметом оскарження «по горизонталі» також можуть бути розбіжності, які виникають між юридичною особою і митним органом при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів.

Доарбітражне врегулювання різного роду спорів проводиться протягом 20 днів за складеним однією із сторін протоколом розбіж­ностей. Якщо розбіжності не усунені, претензія (тобто позов) із відповідними додатками однієї чи двох сторін надсилається до арбітражного суду, для чого додатково надається 20-денний строк.

Законодавство (ст. 16 Закону «Про звернення громадян» та ст. 248 ЦПК) допускає поєднання «вертикального» та «горизонталь­ного» оскарження.

Громадянин для захисту своїх інтересів має право одночасно (паралельно) з поданням скарги до митного органу звернутися з такою самою за змістом скаргою до суду. Ця можливість надається і юридичним особам. Якщо скарга або претензія (позовна заява) прийнята судом (районним, арбітражним) до розгляду, то аналогічне за змістом звернення, що надійшло до митного органу, надсилається в суд для залучення до заведеного ним провадження.

Як зазначалося вище, скарга, заява та інші звернення можуть надходити до митного органу (і в суд) поштою, нарочним, а також бути переданими на особистому прийомі їх авторів або представників останніх. Здійснення особистого прийому громадян — обов’язок керівників митних органів усіх рівнів, а також інших посадових осіб, які уповноважені керівництвом митного органу на такий прийом. Його проводять регулярно у встановлені дні і години. Графіки прийому доводяться до відома громадян. Порядок особистого прийому в митних органах України визначається їх керівниками з урахуванням положень, що містяться в Інструкції від 23 квітня 1993 р. Основні з них:

• керівництво митних органів забезпечує особистий прийом громадян і представників юридичних осіб у день їх звернення (незалежно від графіка прийому);

• посадові особи митних органів здійснюють особистий прийом з питань, що входять до їх компетенції;

• прийом громадян та інших осіб, у тому числі тих, які представляють їх інтереси — адвокатів, проводиться у порядку черги;

• поза чергою приймаються народні депутати, учасники війни, ветерани праці, інваліди, вагітні жінки, чорнобильці;

• іноземці приймаються окремо від громадян України;

• при необхідності в коректній формі відвідувачеві пропонується пред’явити документи, що засвідчують його особу.

Вислухавши відвідувача і ознайомившись з його письмовим зверненням, посадова особа митного органу визначає відповідність викладених ним обставин (фактів) до діяльності митної служби, звертає увагу на наявність необхідних реквізитів у письмовому зверненні і у відповідних додатках (у вигляді документів, належно завірених їх копій тощо).

Посадова особа, яка здійснює прийом, має право:

• прийняти письмову скаргу, заяву і вирішити її, по можливос­­ті, на місці (при необхідності прийом завершується за участю від­повідного фахівця тієї чи іншої галузевої структури митного органу);

• відмовити в задоволенні прохання (клопотання), письмово повідомивши відвідувача (чи усно — за його згодою) щодо мотивів відмови та про порядок її оскарження;

• надати роз’яснення, якщо питання, що викладені відвідувачем, не стосуються компетенції митного органу і повідомити, в які саме установи (відомства) необхідно йому звернутись, вказати адресу, номери телефонів і т.ін.

За результатом особистого прийому, як і по суті питань, що піднімались на прийомі, робиться короткий запис у журналі реєстрації відвідувачів. Кожному зверненню, незалежно від способу його надходження до митного органу, присвоюється номер. Діловодство по скаргах, заявах, інших зверненнях громадян (фізичних осіб) проводиться окремо від діловодства по зверненнях підприємств, установ або організацій (юридичних осіб).

Зміст звернень, що адресуються до органів державної влади і суду, викладається українською мовою (ст. 4 Закону «Про звернення громадян»). Громадяни, що оскаржують рішення, дії або бездіяльність цих органів чи суду, мають право користуватися іншими мовами, прийнятними для сторін. При необхідності на особистому прийомі чи судовому засіданні може бути присутній перекладач (перекладачі).

Нерідко у зверненнях фізичних або юридичних осіб і в документах — додатках до скарг і заяв містяться відомості, що являють собою державну чи іншу таємницею (комерційну, технологіч­ну), яка охороняється законом. Розголошення таємної та комерційної інформації посадовими особами митних органів забороняється. Забороняється також розголошення отриманих із звернень громадян даних, якщо це розголошення може спричинити порушення їх прав і законних інтересів. Інформація про особисте життя громадянина, яка стала відомою митному органу із принесеної скарги або іншого звернення, може бути розголошена тільки з дозволу цієї особи.

15.3. РОЗГЛЯД І ВИРІШЕННЯ СКАРГ, ЗАЯВ, ІНШИХ ЗВЕРНЕНЬ ПРИ ЇХ НАДХОДЖЕННІ ДО МИТНИХ ОРГАНІВ І СУДОВИХ ІНСТАНЦІЙ

У роботі зі скаргами, заявами та іншими зверненнями необхідно враховувати не тільки права особи, що приносить ці звернення, а й обов’язки того органу, що їх розглядає та вирішує (ст. 18,19 Закону «Про звернення громадян»).

Громадянин, який оскаржує рішення, дії або бездіяльність мит­ного органу, має право:

• особисто викласти аргументи посадовій особі, яка здійснює перевірку звернення і його розгляд;

• брати участь у перевірці обставин, що містяться у скарзі, заяві;

• знайомитися з матеріалами перевірки;

• надавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, що розглядає звернення;

• бути присутнім при розгляді скарги, заяви;

• користуватися послугами свого представника (адвоката тощо) для здійснення правозахисної функції, оформивши це повноваження у встановленому законом порядку;

• одержати письмову відповідь щодо результату розгляду скарги, заяви;

• вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Такими самими правами наділяються підприємства, установи та організації в особі їх керівників і представників останніх.

Митні органи та їх посадові особи при розгляді і вирішенні скарг, заяв зобов’язані:

• об’єктивно, всебічно і вчасно перевіряти скарги, заяви, інші звернення;

• на прохання громадянина або керівника підприємства, установи чи організації запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає скаргу, заяву, інше звернення;

• відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, і, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

• забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв’язку зі скаргою, заявою рішень;

• письмово повідомляти фізичну чи юридичну особу про результати перевірки її звернення і суть прийнятого рішення;

• вживати заходів щодо відшкодування у встановленому порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину або підприємству, установі чи організації в результаті ущемлення їх прав або законних інтересів;

• вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення;

• у разі визнання скарги, заяви, іншого звернення необґрунтованими роз’яснити порядок оскарження прийнятих по них рішень;

• не допускати передачу на розгляд звернень тим посадовим особам, рішення, дії або бездіяльність яких оскаржуються;

• не допускати безпідставної передачі розгляду скарг, заяв, тощо іншим митним органам;

• перевіряти та аналізувати стан розгляду скарг, заяв інших звернень фізичних або юридичних осіб, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують.

Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов’язковому прийняттю та розгляду (ст. 7, 20 Закону «Про звернення громадян»). Скарги, заяви, інші звернення громадян розглядаються митними органами в строк не більше одного місяця з дня їх надходження, а ті, які не вимагають додаткового вивчення — невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання. Якщо в місячний строк вирішити порушені громадянином у його зверненні питання неможливо, керівник митного органу або заступник начальника цього органу встановлюють необхідний строк для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний строк вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів. Начальник митного органу або його заступник на обґрунтовану письмову вимогу громадянина може скоротити строк розгляду звернення.

Розгляд у митних органах скарг, заяв, інших звернень громадян здійснюється безоплатно. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються першочергово.

Начальник митного органу (а також заступник), якому передано звернення громадянина, що оскаржує рішення, дії або бездіяльність цього чи нижчого органу, зобов’язаний не пізніше ніж у триденний строк прийняти звернення або до свого провадження, або передати його зі своєю резолюцією на розгляд виконавцю (керівнику відповідного підрозділу чи конкретній посадовій особі цього підрозділу).

Скарги, заяви, інші звернення Героїв та інвалідів війни, Героїв праці розглядаються першими керівниками митних органів особисто (ст. 16 Закону «Про звернення громадян»).

Звернення громадян, що надійшли до митного органу і містять дані щодо ознак адміністративних проступків (окрім порушень митних правил) або дані щодо ознак злочинів (окрім контрабанди), скоєних особами, які не є працівниками митних органів, надсилаються згідно зі ст. 253 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України прокурору або органу попереднього слідства за належністю.

У випадках, коли в резолюції начальника митного органу з приводу звернення вказані декілька осіб — виконавців, підготовку проекту відповіді скаржникові (заявникові) здійснює виконавець, зазначений у резолюції першим. Він також інформує інших виконавців щодо доручення та організовує його виконання.

Керівники митних органів при розгляді звернень громадян, а також підприємств, установ і організацій зобов’язані вникати в їх суть, при необхідності направляти працівників на місця для всебічної перевірки обставин, що викладені у зверненні, вимагати від скаржника (заявника) надання додаткових документів, забезпечувати йому реалізацію його прав, вживати інших заходів з метою об’єктивного вирішення поставлених ним питань, виявляти причини та умови, що породжують скарги, претензії.

Якщо в процесі перевірки звернення виявлені або отримали підтвердження факти порушень прав і законних інтересів громадян, підприємств, установ чи організацій, а також інші недоліки в роботі митних органів, то висновки за результатами перевірки повинні бути чітко викладеними у довідці з констатацією, які конкретно заходи вживаються для усунення вказаних порушень і задоволення вимог, прохань осіб, права та інтереси яких були ущемлені. Довідку підписують посадові особи, які проводили перевірку, вони ж готують проект письмової відповіді подавцю скарги, заяви. Рішення митного органу повинно бути вичерпно аргументованим незалежно від того, чи задовольняє воно інтереси скаржника, заявника або є для нього негативними.

Відповіді на розглянуті митницею скарги, заяви або інші звер­нення підписує начальник або його заступник. Під відповіддю на рішення, дії або бездіяльність митниці ставить свій підпис начальник відповідної регіональної митниці. У подальшому оскарженні «по вертикалі» відповіді за результатами розгляду скарги, заяви підписують начальники управлінь або самостійних відділів центрального апарату Держмитслужби України, а при повторному зверненні громадянина відповідь йому надсилають за підписом Голови Служби або одного з його заступників.

У всіх випадках поряд з викладенням суті рішення, його аргументації з посиланнями на законодавчі акти письмова відповідь на службовому бланку повинна містити повідомлення громадянам, підприємствам, установам чи організаціям, які зверталися у ці органи, про порядок оскарження їх рішень як «по вертикалі», так і «по горизонталі», тобто до суду.

Законом України «Про звернення громадян» (ст. 22) дозволяється замість письмової відповіді надавати усну відповідь про результати розгляду скарги, заяви, але тільки за бажанням громадянина, який її подавав. Незалежно від того, в якій формі була надана відповідь (письмова, усна), митний орган, який розглядав скаргу і визнав її обґрунтованою, зобов’язаний вжити всіх залежних від нього заходів по задоволенню вимог скаржника аж до відшкодування йому матеріальних збитків, пов’язаних з оскарженням.