4. Особливості праці в умовах нтп. Специфіка сільськогосподарської праці.

До основних особливостей праці в умовах НТП слід віднести:

• Колективний характер праці. Відбувається розширення масштабів усуспільнення праці, поглиблення її поділу та кооперації. Сучасне крупно масштабне, високомеханізоване виробництво, як правило, здійснюється у великих за чисельністю колективах.

• Поглиблення спеціалізації праці. Ускладнення виробництва зумовило більш вузьку спеціалізацію працівників, які не в змозі освоїти всі його аспекти.

• Розвиток виробничої демократії. Оскільки сам керівник не являється фахівцем широкого профілю, він вимушений залучати до вироблення управлінських рішень своїх підлеглих – спеціалістів відповідного профілю. Крім того сучасний висококваліфікований спеціаліст вимагає рахуватись з його думкою.

• Підвищення ролі трудових колективів в управлінні виробництвом через різні колективні і колегіальні органи, зокрема ради трудових колективів.

• Різноманітність форм трудової діяльності. Працівник може бути залучений до виробничого процесу через роботу на дому, індивідуальну трудову діяльність тощо.

• Зміна змісту і умов праці. Праця стає більш інтелектуально насиченою. Сам працівник переходить із сфери виробництва у сферу його підготовки і обслуговування. Важкі, шкідливі а часто і інтелектуальні операції та функції перебирає на себе сучасна комп’ютерна та робототехніка. Робота стала легшою, а її умови кращими. До трьох традиційних частин системи «машина – передавальне устаткування – двигун» добавляється четверта – засіб автоматичного контролю і управління. Збільшуються затрати часу працівників на управління і обслуговування обладнання. Відмінними ознаками прогресивних технологічних процесів є малоопераційність, безперервність, зниження матеріало, енерго, трудомісткості виробництва.

• Посилення соціально справедливих умов праці. В сучасному виробництві кожен повинен займати місце, яке відповідає його знанням, рівню кваліфікації, здібностям.

Ефективній праці в сучасних умовах перешкоджають наступні протиріччя:

• між сучасною матеріально-технічною базою, високим рівнем розвитку продуктивних сил і соціальним типом працівника – байдужого,несамостійного, недобросовісного, безвідповідального, не трудолюбивого;

• між наявністю великої сфери ручної, важкої, некваліфікованої праці і високим рівнем освіти працівників;

• між демократизацією виробництва, розширенням самостійності колективів і інертністю, та традиціями попередніх періодів –вирішувати все «на верху».

• Зростання інтелектуальності праці не завжди позитивно сприймається працівником, оскільки освоєння нової техніки і технології вимагає ломки звичного робочого стереотипу.

Крім кого праця в сільському господарстві має свої особливості, які зводяться до наступного:

• неспівпадання робочого періоду (коли працівник працює) з періодом виробництва (коли вирощується продукція), що зумовлює сезонність сільськогосподарської праці. Широко використовується праця сезонних і тимчасових працівників. Це вимагає раціонального поєднання галузей для більш раціонального використання трудових ресурсів, засобів виробництва та організації праці;

• на результати праці значний вплив має фактор часу, що вимагає виконання сільськогосподарських робіт в оптимальні терміни;

• результати праці в зрачній мірі визначаються грунтово-кліматичними умовами. А тому в гірших умовах більша кількість якісної праці може забезпечувати гірші результати ніж менша кількість низькоякісної праці в кращих умовах. Продуктивність праці залежить не лише від рівня механізації і кваліфікації працівника, а й від природно-кліматичних умо;;

• значний вплив на трудові відносини в сільському господарстві справляє особисте підсобне господарство, де лдина витрачає значну частину трудових зусиль (від 18 до 40% бюджету робочого часу);

• нерівномірне надходження продукції. Результати праці часто отримують в кінці періоду вирощування продукції, що утруднює оплату праці за кінцеві результати у вигляді готової продукції;

• економічне відтворення переплітається з природнім. Атому в процесі праці слід враховувати біологічні закономірності розвитку рослин і тварин;

• земля – головний засіб виробництва і загальний предмет праці, який при правильному використанні покращується. Окрім того в якості засобів виробництва виступають рослини і тварини;

• просторова розосередженість виробництва спричиняє застосування мобільних засобів праці та більших енергозатрат на переміщення та перевезення;

• мають місце зональні особливості ведення сільськогосподарського виробництва та різна забезпеченість різних регіонів трудовими ресурсами;

• праця в сільському господарстві є більш універсальною і не в такій мірі спеціалізованою;

• нижчий розвиток соціальної сфери на селі негативно позначається на умовах життя, праці та побуті.