2. Соціально-економічна роль праці і її класифікація.

Праця займає особливе місце в історії людства, відіграє вирішальну роль в розвитку продуктивних сил, створенні матеріального і духовного багатства суспільства.

Праця як доцільна діяльність є природною умовою людського існування, незалежною від будь-яких соціальних форм. В усі часи вона виступає як процес в якому працівник з допомогою знарядь впливає на елементи природи, обробляє сировину і матеріали, перетворюючи їх в готові вироби. При цьому він витрачає фізичну і розумову енергію, що характеризує працю з фізіологічної і організаційно0технологічної сторони. Але в праці є й інша сторона – суспільна. В процесі праці люди вступають у відносини не лише з природою, а й між собою. Вони не можуть виробляти не об’єднуючись певним чином для спільної діяльності і для взаємного обміну результатами цієї діяльності.

Щоб виробляти, люди вступають в певні зв’язки і відносини, і лише в рамках цих суспільних відносин існує їх відношення до природи, має місце виробництво. Люди ще на ранніх стадіях свого розвитку вимушені були вступати між собою в певні зв’язки і відносини, які в процесі спільної трудової діяльності починають виступати як суспільні виробничі відносини, що придають природному процесу праці суспільну форму. Тому процес праці завжди носить конкретно суспільний характер, він здійснюється в межах певної суспільної формації, чим і визначається характер праці, особливості його організації і можливості використання.

Праця дозволяє створювати матеріальні і духовні блага. Вона – незалежна від всяких суспільних форм умова існування людини, вічна природна необхідність: без неї не було б можливе саме людське життя.

У вдосконаленні людської особистості,Ю праці належить визначальна роль. Великі діячі науки, мистецтва, культури і держави добивались видатних результатів перш за все завдяки систематичній праці. Для цих людей характерна сувора її регламентація, ціленаправленість, велика зібраність і організованість.

Серед трьох факторів с. – г. виробництва праці, землі і засобів виробництва – вирішальне значення належить саме трудовій діяльності людини. В усі часи і в усіх країнах праця була і залишається основною умовою, яка визначає матеріальне і духовне багатство суспільства. Саме люди з їх багатовіковим досвідом, практичними навичками і теоретичними знаннями є головною продуктивною силою суспільства.

Праця вільна, на себе є більш продуктивна і ефективна ніж праця підневільна чи по найму. Тому так важливо подолати відчуженість працівника від власності на засоби виробництва та кінцеві результати праці.

Одне з перших місць серед соціально-економічних прав займає право на працю. Це право повинне бути доповнене правом на вільний вибір професії, роду занять і роботи у відповідності з покликанням, здібностями професійною підготовкою, а також з врахуванням суспільних потреб. Кожна працездатна людина відчуває природну потребу працювати. Переважна частина людей працює в найбільш оптимальному для трудової діяльності віці (16 – 60 років). А якщо проаналізувати щоденний режим роботи, то для значної більшості працюючих він співпадає з найкращими годинами доби. Тобто на роботі людина проводить найкращу частину свого життя і тому потрібно навчитися працювати так,щоб робота була легкою і сприяла розвитку працівника.

Праця повинна визначати положення людини в суспільстві, відношення до неї інших людей, матеріальне становище. Порушення цього принципу негативно позначається на відношенні людей до праці, породжує нездоровий морально-психологічний клімат.

Всяка праця включає фізичну і розумову діяльність. В одних випадках переважає перша, а в інших друга. Відповідно працю поділяють на переважно фізичну і переважно розумову, хоча чіткої границі між ними провести не можна. По Україні співвідношення між ними становить відповідно: чоловіки 77 і 23%, жінки - 59 і 41%.

Крім того розрізняють працю просту (яка здійснюється тільки за допомогою фізичних зусиль виконавця ) та працю складну (кваліфіковану), яка вимагає попереднього навчання.

Класифікують працю на продуктивну (зв’язану з виробництвом продукції) та непродуктивну (артиста, спортсмена, вчителя). Праця досить широкого кола працівників непродуктивної праці хоча безпосередньо не втілюється в матеріальні блага, але позитивно впливає на кінцеві наслідки діяльності колективу (КЕРІВНИКИ, СПЕЦІАЛІСТИ). Встановити точну межу між цими двома видами праці неможливо.

Виділяють ще працю по управлінню господарською діяльністю та працю виконавчу. Перша, це переважно розумова праця, а друга - головним чином фізична (проста або кваліфікована).

З метою кращого використання робочої сили в аграрному секторі доільно розрізняти працю постійно зайнятих та сезонно або тимчасово зайнятих працівників, а також найнятих і власних працівників.

Є певні особливості праці здійснюваної різними віковими і статевими групами працюючих. Тому виникає потреба враховувати специфіку праці жінок і чоловіків, а також підлітків, 25-35 річних, працівників передпенсійного та пенсійного віку.

Важливо також класифікувати працю в сфері окремих професійних груп, зайнятих у виробництві. Це праця механізаторів, будівельників, тваринників, кінно-ручних працівників тощо В трудових відносинах кожної професійної групи є свої особливості (різне співвідношення вікових і статевих груп, підготовка до праці тощо).