Лікарські речовини - похідні піразолу

У медицині застосовуються як анальгетики, протизапальні та жа­рознижувальні засоби похідні піразоліну та піразолідину:

До похідних піразолону-5 належать антипірин та анальгін, а до по­хідних піразолідиндіону - бутадіон. Їх одержують синтетичним шляхом, в природі ці сполуки не зустрічаються. Застосовують їх як анальгезуючі, жарознижуючі, протизапальні засоби. Їдея створення анальгезуючих засобів походить від антифебрина (ацетаніліда). Характерною властивістю всіх похідних піразолу є їх властивість до окислення (крім антипірину), причому вона різна для різних препаратів і залежить від характера замісника в положенні 4. Реакції окислення використовують для ідентифікації цих препаратів. Легка здатність до окислення вимагає відповідних умов зберігання – в добре закупорених склянках в захищеному від світла місці.

Феназон (Phenasone) Антипірин (Antipyrinum) (Доп. 2 до дфу)

1,5-Диметил-2-феніл-1,2-дигідро-ЗН-піразол-З-он

Д обування. Уперше антипірин синтезовано Кнорром в 1883 році. Отримують його при конденсації ацетооцтового ефіру з фенілгідразином з подальшим метилуванням продукту конденсації метиловим ефіром бензолсульфокислоти за схемою:

Властивості. Безбарвні кристали або білий кристалічний порошок без запаху, гіркуватий на смак. Дуже легко розчинний у воді, легко роз­чинний у спирті, хлороформі, важко розчинний в ефірі.

Ідентифікація:

1. Доп. 2 до ДФУ. Фізико-хімічними методами: визначення температури плавлення, ІЧ-спектроскопія.

2. Доп. 2 до ДФУ. З розчином натрію нітриту в сірчанокислому середовищі утворюється нітрозоантипірин смарагдово-зеленого кольору:

На основі нітрозоантипірину можна одержати азобарвник червоного кольору при взаємодії з 1-нафтиламіном або індофеноловий барвник при взаємодії з 1-нафтолом в кета-формі.

3. Доп. 2 до ДФУ. Розчин антипірину від додавання феруму (III) хлориду забарв­люється в інтенсивний червоний колір внаслідок утворення комплексу ферипірину, зникає від додавання кислоти сірчаної розведеної:

4. Утворення піразолонового барвника. Спочатку отримують нітро­зоантипірин, який з розчином ос-нафтиламіну дає фіолетово-червоне за­барвлення:

Серед похідних піразолу цю реакцію дає тільки антипірин.

5. Із загальноалкалоїдними реактивами як азотовмісна органічна основа з-за гетероатому азоту в положенні 2 (пікриновою кислотою – жовтий, розчином таніну – сірий, розчином йоду в калії йодиді – білий осад 4-йодопірину, він адсорбує йод і буріє) антипірин утворює осади (наявність третинного азоту).

5. Специфічною і дуже чутливою реакцією на антипірин є реакція з 2-нітроіндандіоном (1:20000):

При цьому утворюється оранжеве забарвлення, що зникає від до­давання амоніаку.

Випробування на чистоту. Специфічною домішкою в антипірині є натрію бензолсульфонат, який виявляють за розчиненням речовини в дихлоретані - розчин має бути безбарвним і прозорим.

К ількісне визначення. Доп. 2 до ДФУ. Йодометрія, зворотне титрування з конт­рольним дослідом, індикатор - крохмаль, S=I.

До розчиненої наважки лікарської речовини додають титрований розчин йоду, натрію ацетат і метиленхлорид. Надлишок йоду відтитровують розчином натрію тіосульфату:

Додавати натрію ацетат у реакційну суміш необхідно для зв'язу­вання кислоти йодоводневої, яка може окиснюватися киснем повітря до вільного йоду, а також для попередження оборотності процесу йодування:

Йодопірин, що утворюється, нерозчинний у воді і може адсорбува­ти на своїй поверхні деяку кількість вільного йоду, у зв'язку з чим для розчинення осаду додають хлороформ.

Зберігання. Сильнодіючий. У добре закупореній тарі, що вберігає від дії світла.

Застосування. Болезаспокійливий, жарознижувальний і протиза­пальний засіб. При невралгії, ревматизмі, простуді, хореї (захворювання ЦНС – мимовільні швидкі посмикування – пляска святого Вітта). При місцевому застосуванні (10-20 %-ні розчини) вияв­ляє деяку кровоспинну дію (носова, паренхіматозна кровотечі). Препарат утворює рідкі суміші (евтектику) з ментолом, камфорою, інш. Антипірин – один з перших похідних піразолону, який почали застосовувати як анальгетик у 1884 р. В теперішній час його застосовують рідко. Випускають в таблетках по 0,25 г.