Тема 2 . Основні поняття і терміни в страхуванні.

Ціль лекції: засвоїти поняття й терміни найбільші умови, що виражають, страхування, процес формування страхового фонду, пов'язані з витратою коштів страхового фонду, основні міжнародні терміни.

Питання теми:

1. Страхова термінологія.

2. Поняття й терміни, що виражають найбільш загальні умови й терміни страхування.

3. Терміни, пов'язані із процесом формування страхового фонду.

4. Терміни, пов'язані з витратою коштів страхового фонду.

2.1 Страхова термінологія.

Сукупність понять і термінів, застосовуваних у страхуванні, становить професійну страхову термінологію. Слово або сполучення слів, що позначає поняття, застосовуване в страховій справі, називається страховим терміном. У страхових термінах знаходять вираження конкретні страхові правовідносини, пов'язані з формуванням і використанням страхового фонду.

Кожний страховий термін визначає характерні риси й утримування якої-небудь групи страхових відносин. У найбільш загальній формі можна виділити групи таких відносин. Перші три з них ставляться до національного страхового ринку.

ПЕРШУ ГРУПУ страхових відносин становлять ті з них, які пов'язані із проявом специфічних страхових інтересів. Певні страхові інтереси мають всі учасники страхування. Ці інтереси закріплюються й здобувають правову форму в умовах страхування. Вони віддзеркалюють найбільш загальні умови страхування. Склад страхових інтересів обмежується рамками національного страхового ринку.

ДРУГА ГРУПА страхових відносин пов'язана з формуванням страхового фонду. Якоюсь мірою джерелом формування страхового фонду служать доходи від інвестиційної діяльності страховика, в оперативному керуванні якого перебувають фінансові ресурси, передані страхувальниками. Дана група страхових відносин розглядається стосовно до національного страхового ринку.

ТРЕТЮ ГРУПУ страхових відносин становлять пов'язані з витратою коштів страхового фонду. Право витрачання коштів страхового фонду закріплено за страховиком. Ці видатки мають цільовий характер і призначені на виплату страхових сум і страхового відшкодування

ЧЕТВЕРТА ГРУПА страхових відносин пов'язана з функціонуванням міжнародного страхового ринку. Їх зміст закріплений в нормах міжнародного права і регулюється рядом міжнародних договорів. Зазначені страхові відносини включають всі три попередні групи, але стосовно до міжнародної страхової практики. Значною мірою стандарти страхової термінології в зовнішньоекономічних зв'язках визначають міжнародні страхові організації.

Вільне володіння страховою термінологією й уміння застосовувати її в практичній діяльності служать одним з головних критеріїв високої професійної кваліфікації фахівця в області страхування.

2. Поняття й терміни, що виражають найбільш загальні умови й терміни страхування.

Страхувальник – фізична або юридична особа, що сплачує грошові внески й право, що має, за законом або на основі договору одержати грошову суму при настанні страхового випадку. Страхувальник має певний страховий інтерес. Через страховий інтерес реалізуються конкретні відносини, у які вступає страхувальник зі страховиком. Страхувальник, що виступає на міжнародному страховому ринку, може також називатися полі власником.

Страховик – організація, що проводить страхування, що приймає на себы зобов'язання відшкодувати або виплатити страхову суму, а також відає питаннями створення й витрати страхового фонду. У міжнародній страховій практиці для позначення страховика також використовується термін андеррайтер. Страховик вступає в конкретні відносини зі страховтелем. У своїх діях, формуючи ці відносини, він керується наявними в страхувальника й суспільстві в цілому страховими інтересами. страховими інтересами.

Застрахований – фізична особа, життя й здоров'я й працездатність якої виступає об'єктом страхового захисту. Застрахованою є фізична особа, на користь якої укладений договір страхування. На практиці застрахований може бути одночасно страхувальником, якщо сплачує грошові (страхові) внески самостійно.

Страховий захист

1) у широкому сенсі – економічна категорія, що відображає сукупність специфічних розподільчих і перерозподільчих відносин, пов'язаних з подоланням або відшкодуванням втрат, завданих матеріальному виробництву й життєвому рівню населення стихійними лихами й іншими надзвичайними подіями (страховими ризиками);

2) у вузькому сенсі – сукупність перерозподільних відносин із приводу подолання (превенція) або відшкодування збитку (страхові виплати), завданого конкретним об'єктам страхування (товарно-матеріальним цінностям, майну, життю й здоров'ю людей). Потреба в страховому захисті конкретизується в страхових інтересах.

Страховий інтерес – міра матеріальної зацікавленості фізичної або юридичної особи в страхуванні. Носіями страхового інтересу виступають страхувальники й застраховані. Стосовно до майнового страхування наявний страховий інтерес виражається у вартості застрахованого майна. В особистому страхуванні страховий інтерес укладається в гарантії одержання страхової суми у випадку подій, обумовлених умовами страхування. Наявний страховий інтерес конкретизується в страховій сумі.

Страхова сума – грошова сума, на яку застраховані матеріальні цінності ( у майновому страхуванні), життя й здоров'я, працездатність ( в особистому страхуванні0.

Об'єкт страхування – життя, здоров'я, працездатність громадян – в особистому страхуванні; будинки, споруди, транспортні засоби, домашнє майно й інші матеріальні цінності – у майновому страхуванні.

Страхова відповідальність – обов'язок страховика виплатити страхову суму або страхове відшкодування. Установлюється законом або договором страхування. Характеризується певним об'єктом страхової відповідальності, тобто переліком певних страхових ризиків (страхових випадків), при настанні яких провадиться виплата.

Обсяг страхової відповідальності складається з такого переліку небезпек, які характерні для відповідних конкретних об'єктів страхування. Розрізняють обмежену й розширену (від всіх ризиків) страхову відповідальність. Обмежена страхова відповідальність припускає вузький конкретний перелік страхових ризиків, тобто небезпек, при настанні яких провадиться виплата. Розширена страхова відповідальність припускає обов'язок страховика зробити виплату при настанні будь-якого страхового ризику, крім випадків, особливим чином заздалегідь обумовлених у законі або договорі страхування. Вартісне вираження страхової відповідальності - страхові суми. У міжнародній практиці термін «страхова відповідальність» ототожнюється з терміном страхове покриття.

Одержувач вигоди– особа, на користь якої складено заповіт, тобто одержувач страхової суми після смерті заповідача. Призначається страхувальником на випадок його смерті в результаті страхового випадку. Фіксується в страховому полісі.

Страховий поліс – документ установленого зразка, видаваний страховиком страхувальникові (застрахованому). Він засвідчує укладений договір страхування й містить всі його умови.