3. Сутність та особливості міжнародних розрахунків

Міжнародні розрахунки – це грошові розрахунки між установами,підприємствами,банками та окремими особами пов’язані із рухами ТМЦ та послуг у міжнародному обороті.

Вони охоплюють торгівлю товарами та послугами,некомерційними операціями,кредити та рух капіталів між країнами,у точу числі відносини пов’язані із будівництвом об’єктів закордоном і наданням економічної допомоги країнам.

Послуги банків клієнтам – суб’єктам ЗЕД :

1.купівля-продаж іноземної валюти

2. позики в іноземній

3.інкасування платежів із-за кордону

4. розрахунки з іноземними партнерами

5.ведення валютних рахунків

6.ведення власних валютних рахунків у банках – кореспондентах

7. облік векселів, що підлягають оплаті закордоном.

8. надання клієнту комерційно інформації та ін..

Особливості міжнародних розрахунків:

1. Регулюються як на національному так і на міжнародному рівні

2. Здійснюються в різних валютах,тому на ефективність впливає динаміка валютних курсів

3. Є об’єктом впливу валютних обмежень

4. Пов’язані не лише із комерційними, але й із правовими відносинами

4. Міжнародні кореспондентські відносини

Кореспондентські відносини - договірні відносини між банками про здійснення платежів, розрахунків та інших послуг, що їх виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку.

Кореспондентські відносини можуть бути:

- між комерційними банками (установами) і регiональними управлiннями Національного банку;

- безпосередньо між комерційними банками.

Кореспондентські відносини встановлюються комерційним банком (установою) з регіональним управлінням Національного банку на підставі укладеного між ними договору про відкриття кореспондентського (субкореспондентського) рахунку для проведення міжбанківських розрахунків комерційного банку (установи) з іншими банками.

Кореспондентський рахунок відкривається комерційному банку- юридичній особі для здійснення розрахунків, що їх виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку на підставі укладеного кореспондентського договору.

Субкореспондентський рахунок відкривається установі комерційного банку (філії, відділенню, управлінню тощо), яка не є юридичною особою для здійснення розрахунків на підставі укладеного кореспондентського договору.

Одночасно з відкриттям кореспондентського (субкореспондентського) рахунка, комерційному банку (установі) - учаснику системи електронних платежів відкривається технічний кореспондентський (субкореспондентський) рахунок, через який безпосередньо забезпечується здійснення міжбанківських розрахунків.

Технічний кореспондентський (субкореспондентський) рахунок це інформація в електронній формі, яка відображає зміни стану кореспондентського (субкореспондентського) рахунка банку-учасника системи електронних платежів в результаті виконання електронних міжбанківських розрахунків.

У разі проведення міжбанківських розрахунків через прямі кореспондентські відносини комерційний банк відкриває кореспондентський рахунок в іншому комерційному банку, який здійснює банківські операції за його дорученням на підставі укладеної між ними кореспондентської угоди.

Кореспондентські (субкореспондентські) рахунки відкриваються комерційному банку (установі) згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України.

Із введенням європейської валюти — євро банки значно скорочують кореспондентську мережу у валютах країн Євросоюзу, у зв'язку з тим, що для повноцінного проведення розрахунків і одержання повного комплексу послуг, досить мати 2—3 рахунка в євро у провідних європейських банках. Таке скорочення банків-кореспондентів дозволяє скоротити витрати банку (наприклад на підтримку кореспондентського рахунка).

Рахунки, що відкриваються, бувають двох типів. Рахунок типу «Ностро» — рахунок, який відкриває банк в інших банках і є при цьому його ж клієнтом. Рахунок типу «Лоро» — рахунок, який банк відкриває іншим банкам.

Установлення кореспондентських відносин звичайно супроводжується обміном умовами і порядком здійснення розрахунків (у тому числі ставками комісійної винагороди). Також необхідною умовою є обмін SWIFT телексними ключами.

Відповідно до діючого законодавства, при відкритті рахунків типу «Лоро» в уповноважених банках України, банкам необхідно надавати нотаріально завірені копію статуту і копію ліцензії, відповідно до якої банк може здійснювати банківські операції, а також крім вищевказаних документів необхідно додавати нотаріально завірені картки із зразками підписів уповноважених осіб, останній річний звіт, баланс на останню звітну дату і список банків-кореспондентів. У разі відкриття рахунків типу «Лоро» в уповноважених банках України банками — нерезидентами СНД і Балтії, вони повинні надавати аналогічний пакет документів, з тією лише різницею, що документи мають бути легалізовані.

Легалізація — надання юридичної чинності документам, що були видані на території іноземної держави. Ці документи мають бути нотаріально завірені за місцем їх видачі, перекладені на українську мову і легалізовані в консульській установі України, якщо міжнародними договорами, в яких бере участь Україна, не передбачено інше. Зазначені документи можуть бути також засвідчені в посольстві відповідної держави в Україні і легалізовані в МЗС України.

Відповідно до діючого законодавства, при відкритті рахунків типу «Лоро» в уповноважених банках України, банкам необхідно надавати нотаріально завірені копію статуту і копію ліцензії, відповідно до якої банк може здійснювати банківські операції, а також крім вищевказаних документів необхідно додавати нотаріально завірені картки із зразками підписів уповноважених осіб, останній річний звіт, баланс на останню звітну дату і список банків-кореспондентів. У разі відкриття рахунків типу «Лоро» в уповноважених банках України банками — нерезидентами СНД і Балтії, вони повинні надавати аналогічний пакет документів, з тією лише різницею, що документи мають бути легалізовані.

Кореспондентські відносини, як правило, оформляються міжбанківськими угодами у формі обопільних умов, на додаток до яких і надається пакет вищевказаних документів. Така практика широко застосовується на території СНД і Балтії.

Щодо відкриття рахунків у банківських установах інших країн, як правило, потрібно аналогічний пакет документів. Іноді банки запитують додаткову інформацію, що підтверджує правовий статус банку (наприклад, реєстраційне свідчення банку в податкових органах), а також інформацію, що дозволяє проаналізувати фінансовий стан банку в динаміку (наприклад, баланси на звітні дати щомісячно або щоквартально, звіти про виконання економічних нормативів, аудиторський висновок та інше за певний період).

Банківська практика показує доцільність щомісячного обміну фінансовою звітністю (балансами, звітами про виконання економічних нормативів). Кваліфікований аналіз вищевказаної звітності дає можливість правильно оцінити фінансовий стан банків-кореспондентів, а також ступінь ризику, що може виникнути при проведенні операцій.

У міжбанківських кореспондентських відносинах розрізняють три види ризиків: ризик країни, ризик фінансової надійності банку і ризик виду операції. Ризик країни пов'язаний з її політичною структурою, наявністю в неї валютних резервів, ступенем конвертованості валюти. Існує класифікація країн на основі оцінки їх за різними критеріями. З обліком цього встановлюються ліміти за країнами і видами операцій.

Міжбанківські кореспондентські відносини є одним із засобів інтеграції банківських систем різних країн. Якщо представити мережу кореспондентських рахунків банків усіх країн за кордоном, то вийде картина тісного взаємного переплетення операцій. Більш високим ступенем інтеграції є організація самостійних банків або філій банків за кордоном. Найчастіше цьому передує відкриття представництв банків в інших країнах.