Основи міжнародного права План
Поняття, предмет і функції міжнародного права.
Джерела міжнародного права.
Міжнародний договір.
Принципи міжнародного права.
Суб’єкти міжнародного права.
Взаємодія міжнародного і внутрішнього права.
1. Поняття, предмет і функції міжнародного права
Міжнародне право – система правових норм, які регулюють публічні відносини між державами (міжнародне публічне право), або приватні правові відносини між громадянами різних країн та їх об’єднань (міжнародне приватне право). Міжнародне право розглядає всі держави рівними, незалежно від кількості населення, багатства й могутності. Воно спрямоване на дотримання стабільності у міжнародному житті й на заохочення торгових та інших контактів між державами. Міжнародне право ґрунтується на міжнародних угодах, його норми у разі протиріч із нормами національного права, тобто внутрішнього права держави, мають перевагу.
У міжнародному публічному праві головне місце посідають політичні відносини: питання забезпечення миру та міжнародної безпеки, суверенітету держав, невтручання у внутрішні справи.
Предметом регулювання в міжнародному приватному праві є відносини цивільно-правового характеру, що виникають у міжнародному житті і пов’язані з розширенням міжнародного торгово-економічного, науково-технічного і культурного співробітництва. У міру поглиблення господарських міжнародних зв’язків, спілкування і співробітництва організацій і фірм різних країн, окремих громадян зростає значення норм міжнародного приватного права.
Міжнародне публічне право і міжнародне приватне право тісно пов’язані, оскільки норми цих двох галузей права служать меті оформлення мирного міжнародного співробітництва в різних галузях.
Таким чином, міжнародне право – це особлива система юридичних норм і принципів, що регулюють міжвладні міжнародні відносини та висловлюють узгоджену позицію учасників цих відносин, обумовлену дією закономірностей міжнародних відносин на певному етапі розвитку цивілізації, шляхом встановлення взаємних прав і обов’язків
Предмет регулювання міжнародного права так само, як і права внутрішнього, становить певний комплекс суспільних відносин. Ці відносини складаються між суб’єктами міжнародного права: державами, міжнародними організаціями та деякими іншими. Головною рисою міжнародних правовідносин є те, що вони за своїм характером, змістом виходять за межі компетенції та юрисдикції окремої держави. Такі відносини стають об’єктом спільної компетенції та юрисдикції кількох держав або міжнародної спільноти в цілому.
Можна виділити три основні групи правовідносин, які становлять предмет міжнародного права:
правовідносини, що виникають з приводу загальнолюдських цінностей та інтересів, які невіддільні від співробітництва всіх держав і потребують узгоджених рішень. Це стосується, зокрема, міжнародної безпеки, глобальних екологічних проблем, правового режиму космічного простору тощо;
правовідносини, що хоча і не становлять загальнолюдського інтересу, але можуть бути вирішені лише на основі спільних зусиль двох або кількох держав (наприклад, визначення державних кордонів, встановлення дипломатичних стосунків);
правовідносини, які для забезпечення їх більш ефективної реалізації, повністю чи частково переводяться із сфери винятково внутрішньої компетенції держав до компетенції міжнародної. Так, права людини як вища та універсальна цінність не відносяться сучасним міжнародним правом до виняткової компетенції держави. Якщо держава порушує визнані міжнародною спільнотою права людини, для неї, відповідно до міжнародно-правових процедур, можуть настати несприятливі наслідки, наприклад, виключення з міжнародної організації, економічна блокада тощо.
Міжнародне право виконує в міжнародних відносинах такі функції:
координуючу функцію – полягає в тому, що за допомогою його норм встановлюють правила поведінки, які є стандартами для всіх держав у їх взаємовідносинах, щоб взаємодіяти сприяючи, а не заважаючи одна одній;
регулюючу функцію – полягає в тому, що в нормах і загальновизнаних принципах держав закріплюються правила, без яких неможливе їх спільне існування та спілкування;
забезпечувальну функцію – полягає в тому, що міжнародне право містить норми, які спонукають держави дотримуватись певних правил поведінки як у мирний час, так і в період війни;
охоронну функцію – полягає в тому, що міжнародне право закріплює механізми, які захищають законні права й інтереси держави та дозволяють спільно (колективно) карати порушників.