40. Сутність та співвідношення понять "традиційна культура" та "інноваційна культура".

Традиція І Інновація діалектично взаємопов'язані категорії, що визначають процес творення нового. Традиція-культурне ядро цивілізації, на якому тримається її індивідуальність, а новація необхідна для розвитку самої цивілізації.

Традиція (лат., передача) - досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися Історично і передаються з покоління в покоління. Виникла в первісній культурі. Тр. -як історичне успадкування естетичних здобутків попередніх епох, оживотворяє наступне оновлення культури і мистецтва. Кожен новий крок спирався на набутий досвід та досягнення минулого. Для подальшого розвитку необхідний механізм, що переборював консервацію традиції і не руйнував основи традиційних досягнень.

Інновація (лат.) - нова думка, Ідея, реформа, процес, орієнтовані на створення, розвиток і якісне удосконалення нових видів виробів, технології, організаційних форм. Ін. - це відкриття не знаних досі явищ, новизна форм і проблем, збагачення новими ідеями і методами.

Новаторство неможливе без творчого переосмислення традицій. Істинне новаторство успадковує кращі традиції, ті які виходять за межі свого часу, мають прогресивне, гуманістичне спрямування. Герменевтична інтерпретація Г.Гадамера „традиція як діалог культур’’ означає те, що пошук порозуміння, спільної мови різних, культур відбувається шляхом постійного етнодіалогу (уточнень, припущень, контекстуального розуміння) і- як засобу інтерпретації, - основи герменефтичної методології).

41. Сутність та співвідношення понять "національна культура" і "загальнолюдські культурні цінності".

Національна культура = продукт матеріальної та духовної праці певної нації, синтез культур, її соціальних груп, верств, її історія, відносини. соціальна пам'ять, самосвідомість. = синтез етнічного, народного і національного, переробленого, засвоєного як такого, що збагачує національне.

Національна культура визначається сімейно-родинними зв'язками, спільною територією мешкання (рідна земля), духовною культурою народу, мовою, музичним і словесним фольклором, рисами національного характеру, звичаями, традиціями, мистецтвом тощо. Національна культура - продукт праці Інтелектуальної еліти нації. В ЇЇ основі лежить національна самосвідомість - особливе розуміння ролі культури а консолідації нації, формуванні її національних інтересів.

42. Сутність та співвідношення понять "субкультура" і "контркультура".

«Субкультура» як методологічна категорія дає змогу вирізнити соціально прийнятні форми соціально-культурної диференціації ( професійні, молодіжні, наукові, релігійні субкультури, субкультури національних меншин) від антисоціальних(фашистських рухів, терористичних угруповань, злочинних груп). Загальнокультурні функції субкультур полягають:1)забезпеченні цілісності культури2)формуванні нових можливостей її розвитку3)збагаченні загальнокультурного контексту, зокрема й соціального семіозису, культурного фонду як джерела можливого відлагодження нових культурних форм. Серед інших функцій, спільних для всіх культур слід виокремити: комунікативну, компенсаторну, охоронну,солідаризаційну. Оскільки за певних обставин субкультура може культивувати зразки поведінки, що виступають антитезою домінуючій культурі, то субкультури тих груп, які, крім того, ще й кидають їм виклик, називають контркультурами. Поняття «контркультура» сучасна культурологія використовує в двох значеннях.1) Для позначення соціально-культурних установок, що протистоять фундаментальним принципам, що панують у конкретній культурі.2)Як відмова від соціальних цінностей, моральних норм та ідеалів, стандартів і стереотипів масової культури, що склалися в умовах сучасної техногенної культури, яка, за своєю чергою, є організованим насиллям над особистістю, системою обмеження її творчого потенціалу. Контркультура, яка постійно виявляє себе у вигляді механізму культурних новацій, а тому має величезний потенціал оновлення, виступає як сукупний ефект пошуку нового ціннісного ядра сучасної культури.