1.3 Номенклатура і асортимент товару

Товар­на номенклатура — це систематизований перелік усіх асортиментних груп товарів (продуктових ліній) і товарних одиниць, що їх пропонує виробник для реалізації.

Основними показниками номенклатури продукції є ширина, насиченість, глибина та гармонійність.

Ширина дає кількісну оцінку різноманітності продукції фірми, характеризуючи кількість окремих (за призначенням або іншими властивостями) видів продукції, які виготовляє підприємство. Насиченість номенклатури показує загальну кількість това­рів, що входять до її складу. Глибина визначає кількість пропонувань кожного з окремих видів продукції відповідної номенклатури. Гармонійность оцінює ступінь подібності товарів різних асортиментних груп за призначенням, організацією та технологією виготовлення.

Товари, подібні між собою за функціональним призначенням, у господарській практиці об’єд­нуються у класи: швейні вироби, трикотажні товари, галантерейні товари, культтовари тощо. Клас товарів, у свою чергу, поділяється на групи, групи — на види, види — на різновиди, різ­новиди — на марки, моделі, артикули.

Товарна одиниця, або асортиментна позиція – це конкретний вид , модель, марка продукції, які виробляються та/або реалізуються фірмою.

Товарний асортимент, або асортиментна група, або продуктова лінія - набір однакових за призначенням товарних одиниць (продукції/послуг), що конкретизується назвами, видом, гатунком, марками, артикулами, тісно пов’язаних між собою подібністю функціонального призначення, технології використання та маркетинговою політикою.

Товар за походженням може бути як власного виробництва (виробничий асортимент), так і залученим із зовнішніх джерел (торговельний асортимент). Характеризуючи виробничий асортимент, здебільшого застосовують такі показники, як ширина, довжина та глибина.

Ширина асортименту визначається кількістю виробничих ліній. Довжиною асортименту називають кількість видів продукції, які виготовлені на одній виробничій лінії. Глибина асортименту — це кількість модифікацій одного й того самого продукту (рисунок 1.5).

Рисунок 1.5 Головні показники виробничого асортименту

Незалежно від походження товарів асортиментна політика має забезпечувати:

• задоволення запитів споживачів;

• оптимальне використання технологічних знань та виробничого досвіду фірми;

• залучення нових споживачів;

• сталість фінансових результатів господарської діяльності;

• розширення ринкових сфер виробництва та послуг фірми.

Основний асортимент — це головна складова асортименту, що приносить переважну частку прибутку. Додатковий асортимент доповнює основний у формі нетрадиційних послуг, які надаються підприємством. Здебільшого в додатковому асортименті реалізуються тільки ті товари та послуги, що гарантують обов’язковий прибуток. Досягається останнє у випадках, коли споживач не очікує наявності таких товарів у продажу (приємний сюрприз, несподіванка).

З розширенням асортименту пов’язують залучення до виробництва додаткових видів продукції, товарів і груп товарів.

Поглиблення асортименту — це спосіб розширення можливостей збуту за рахунок індивідуальних, особ­ливих товарів, які задовольняють унікальні запити споживачів. Такі дії передбачають пропонування покупцям деяких видів або типів продукції в різних модифікаціях.

Обмеження асортименту здійснюється в разі скорочення виробничих та фінансових можливостей, що сталося внаслідок коливань попиту і спадів кон’ю­нктури. У такому разі доцільне скорочення асортименту і кон­центрація зусиль на виробництві найбільш конкурентоспроможних товарів.

У торгівлі використовуються також категорії замкненого, насиченого, мішаного та широкого асортименту (рисунок 1.6).

Рисунок 1.6 Види асортименту

Кожен продуцент має систематично ревізувати асортимент і за потребою впорядковувати його. Спеціальні знижки для спо­живачів полегшують розпродаж нерентабельних частин асортименту.